«Як тебе не любити..»

Над Києвом - золотий гомін,

І голуби, і сонце!

Внизу —

Дніпро торкає струни...

                               

 Павло Тичина 

                                                    

28 травня - День Києва, міста, що  стало справжнім символом незламності духу, давши відсіч імперським амбіціям Кремля.  У 2023  українській столиці виповнюється 1541 рік. Пропонуємо пройтися його  вуличками  та визначними місцями, переглянувши  підбірку книг з фондів бібліотеки #5  «Як тебе не любити..».

Іван Нечуй-Левицький «Хмари»,   (інтелігенція у Києві у 1870–1872 роках)

У романі «Хмари» автор звертається до теми української інтелігенції. Назва роману є символічною, оскільки хмари — то своєрідне уособлення національного гноблення та придушення української культури. У цій атмосфері моральної задухи формується характер головних героїв. Це люди широких прогресивних поглядів, які, незважаючи на всі перепони, своєю просвітницькою діяльністю здіймають хвилі національної свідомості народу та розганяють «хмари», прагнучи до світла

Валер'ян Підмогильний «Місто» (підкорення Києва молодим чоловіком у 1920-ті).

Головний герой роману «Місто» Валер’яна Підмогильного Степан Радченко приїздить до міста, щоб отримати освіту і повернутися у село. Проте, незважаючи на заслуги перед революцією, його тут ніхто не чекає, і він змушений підкоритися порядкам і законам міста. Хлопець наполегливо працює, вчиться і з часом стає відомим письменником. Така зовнішня сторона еволюції героя. Внутрішня еволюція Степана відбувається надзвичайно драматично і суперечливо. Письменник показує її через зміну його стосунків із жінками. Жінки - це своєрідний центр його духовного життя, джерело творчого натхнення. Важливими ознаками роману є іронічність оповіді, психологічна переконливість, світлі й чарівні образи жінок, цікаві описи деталей. Роман захоплює читача і викликає світлі почуття.

Володимир Винниченко  «Записки Кирпатого Мефістофеля» (страждання чоловіка під час кризи віку у Києві 1916 року).

Доля видатного українського письменника Володимира Винниченка (1880-1951) була надзвичайно складною та бурхливою. Цей талановитий художник слова був відомим політичним діячем, який все своє життя присвятив боротьбі за побудову вільної, самостійної України. Тому не дивно, що твори його довгий час було заборонено друкувати. Головний герой роману Записки Кирпатого Мефістофеля Яків Михайлюк наче не живе, а грає в життя. Навіть до свого одруження він ставиться як до гри. Але на перешкоді стає один факт: виявляється, що у Кирпатого Мефістофеля є син, що народився проти його бажання. Гра закінчується: Михайлюку треба обирати між коханою і дитиною.

Віктор Петров (Домонтович) «Дівчинка з ведмедиком»   (ексцентрична історія про любов у Києві 1920-х).

Модерністський неокласичний інтелектуальний роман українського письменника Віктора Петрова-Домонтовича,  написаний  на 30 років раніше, знаменитого  роману "Лоліта"Набокова,   у 1928 році. Сюжети у книг схожі. Майже про те ж, але глибше і цікавіше. Проте навіть в Україні він маловідомий. Тема роману-  життя київської інтелігенції в 1920-х рр. Центральними мотивами твору є мотив абсурду та мотив-гри. 16-річна головна героїня Зіна бавиться з іграшковими ведмедиками не тому, що не хоче дорослішати,  у такий спосіб вона імітує домінування над кимось чи чимось, вихід за межі дозволеного, і цю модель вона переносить на взаємини з людьми, зокрема, з головним героєм, яким починає маніпулювати. Тож ведмедик набуває символічного значення: людина – іграшка  долі.

Олесь Ільченко . «Місто з химерами» (атмосферний, з детективними нотами роман про Київ початку ХХ ст.).

Роман Олеся Ільченка «Місто з химерами» дозволяє повернутись в часі і зануритись у життя Києва початку ХХ століття: зазирнути за лаштунки театру Соловцова, зустріти Ларису Косач в Музеї старожитностей, випити гарячого шоколаду в кафе «Семадені», поспостерігати за будівництвом Миколаївського костелу і навіть політати аеропланом разом із Ігорем Сікорським. Уважні читачі й читачки дізнаються про загадки життя відомого будівничого Владислава Городецького і разом з героями роману отримають можливість розкрити головну таємницю Києва. Що означає «зловісний трикутник»? Чому його було створено? Що знаходиться в центрі цього трикутника? Чому небезпека чатує над старим містом і чи справді вона вже в минулому?

Марина Гримич «Клавка» та продовження «Юра» (романи з присмаком мелодрами. Перший - про Київ 1947 року та Спілку письменників, другий - про Київ 1968 року)

Дія роману Марини Гримич «Клавка» відбувається у Спілці письменників України і в київському письменницькому будинку РОЛІТ у 1947 році, коли відбувся сумнозвісний Пленум, відомий в історії розгромом української літератури, зокрема паплюженням Юрія Яновського та Максима Рильського. Літературне життя 1940-х, повоєнний Київ, Євбаз, комунальна квартира — це те тло, на якому розгортається динамічний сюжет.

Роман  «Юра» є незалежним продовженням роману «Клавка. Юра - студент-фізик, успішний комсомольський ватажок, перспективний науковець-початківець  - потрапляє в лещата непростих обставин і в пекло власних сумнівів: йому потрібно зробити моральний вибір, а він відчуває, що не готовий до цього

Володимир Даниленко «Кохання в стилі бароко» (любовний детектив, загадка пов'язана зкиївською архтектурою та ландшафтом).

До архітектора Валерія Колядевича приходить молода жінка і за гонорар пропонує розгадати кросвард, який залишився після смерті її чоловіка. Колядевич береться за серію небезпечних загадок, у яких розкривається приховане життя міста. Захопившись вродливою незнайомкою, він не знав, що таємниця жінки пов’язана з його смертю. У романі Володимира Даниленка «Кохання в стилі бароко» через містику показується зворотній бік життя, викладаються факти, які доводять, що в біографії кожної людини є таємні механізми, які рухають її долею, і на прикладі Владислава Городецького, Олександра Архипенка, Сержа Лифаря, Олександра Мурашка та інших піднімається завіса над загадковими історіями, що відіграли фатальну роль у їхньому жит

Євгенія Кононенко: «Ностальгія» ( У пошуках втраченого Києва)

Привиди минулого переслідують героїв книжки Євгенії Кононенко «Ностальгія».  «Ностальгія» - це «три в одному»: детективний роман із несподіваною розв'язкою, роман-топографія старого міста та історія кохання з ностальгійним присмаком. Історія про осінньо красиве почуття двох дорослих людей, яких поєднала необхідність розслідувати загадкове вбивство двадцятирічної давнини. «Ностальгія» - це повість про київський внутрішній простір, який є настільки викривленим, що жодні дві точки не можна з'єднати по прямій. Це простір, кривизна якого весь час міняється й іноді стає від'ємною, тому минуле зникає назавжди. Але героям «Ностальгії» щастить відшукати минуле. Принаймні те, до якого вони причетні.