середа, 26 січня 2022 р.

Трагедія століття ХХ ст: голокост


Щорічно ми вшановуємо жертв голокосту. Розуміючи жах вчинених злодіянь Гітлера, ми все одно не усвідомлюємо всього болю єврейського народу. Висловлюємо свій жаль кожній сім’ї, що втратила рідних у цій трагедії.

У широкому розумінні, голокост — систематичне переслідування і знищення людей за расовою, етнічною, національною приналежністю, сексуальною орієнтацією або генетичним типом. Але через масштаб винищення євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами під цим терміном ми найперше розуміємо знищення євреїв Третім Райхом у 1933 — 1945 рр.

Теорія неповноцінності. Причина Використання расистських теорій та псевдонаукових теорій про неповноцінність чи недорозвиненість певних груп людей, які підлягали знищенню. Широко використовувалася також теорія т. зв. «соціального дарвінізму» — твердження, що винищування людей було продовженням Теорії Еволюції Дарвіна. Сильні народи чи раси згідно з цією теорією, нібито, природно прагнули знищити неповноцінних, які згідно з теорією еволюції мали зникнути й поступитись життєвим простором сильним расам.

Методи нацистів. Для цього в багатьох країнах Європи нацисти збудували табори смерті та крематорії, розробили хімічні та механічні засоби вбивства і тортур, здійснювали медичні експерименти. По всій Балтії, Україні, Білорусі, майже біля кожного невеликого міста, біля багатьох сіл знаходяться яри, куди зганяли і розстрілювали чоловіків, жінок, дітей.

Статистика втрат. Жертвами Шоа (євр.термін на позначення голокосту) вважаються 6 мільйонів євреїв Європи. За «Енциклопедією Голокосту», виданою музеєм Яд-Вашем, загинуло до 3 мільйонів польських євреїв, 1,2 мільйона радянських євреїв (енциклопедія наводить роздільну статистику щодо СРСР і країн Прибалтики), з них 140 тисяч євреїв Литви і 70 тисяч євреїв Латвії, 560 000 євреїв Угорщини, 280 тисяч Румунії, 140 тисяч Німеччини, 100 тисяч Нідерландів, 80 тисяч євреїв Франції, 80 тисяч Чехії, 70 тисяч Словаччини 65 тис. Греції, 60 тисяч — Югославії. У Білорусі було знищено понад 800 тисяч євреїв.


Тотальна жорстокість.
На останньому етапі війни неминучість поразки Німеччини вже не викликала сумнівів. Спеціальний підрозділ займався спаленням трупів на місці масових розстрілів. Деякі нацистські керівники намагалися використовувати євреїв для встановлення зв'язку з союзниками, в той час як інші (передусім Гітлер) продовжували вимагати тотального знищення тих, хто ще залишався в живих. На думку деяких дослідників, програма винищення євреїв у 1943‒1945 рр..(до капітуляції Німеччини в травні 1945 р.) була виконана на дві третини. 


Повстання євреїв. Жителі гетто не мали чіткої інформації про те, що нацисти планують тотальне знищення, тому, щоб вижити, намагалися виконувати всі вимоги окупантів.

Лише після того, як результат став остаточно зрозумілий, в таборах і гетто розпочалися повстання: найбільш відомі повстання у Варшавському гетто в січні 1943 року, а також повстання в таборі знищення «Собібор» — єдине успішне повстання у концтаборі за всю історію Другої світової війни. Активним центром опору було Мінське гетто. Гетто в Білостоці (пол. Bialystok, нині Польща), що містило спочатку 50 000 євреїв, було ліквідовано 16 серпня 1943 року після п'яти днів боїв з єврейським підпіллям. У Білорусі, в Україні і в Литві діяли єврейські партизанські загони.

Праведники світу. Серед переживших Голокост велика кількість тих, кого з великим ризиком для життя переховували місцеві жителі ‒ «Праведники світу», врятували від загибелі десятки тисяч євреїв.

У Нідерландах, Норвегії, Бельгії і Франції існував рух спротиву, який також допомагав євреям, головним чином у пошуку сховищ. У Данії данці переправили на рибацьких човнах за великі гроші у Швецію 7000 з 8000 данських євреїв. 

Станом на 1 січня 2010 року, за даними інституту Яд Вашем встановлено 23 226 спасителів, яким присвоєно почесне звання «Праведник світу». На частку Польщі припадає найбільше праведників світу — 6195 осіб, у Голландії їх 5009, у Франції 3158 праведників світу. Треба відзначати велику кількість українців, які під час окупації під страхом знищення або заслання до концтабору переховували євреїв у своїх хатах. З колишніх республік СРСР найбільше число праведників припадає на Україну — 2272.

Опір голокосту. Данське суспільство, у тому числі і королівська сім'я, відкрито протестували проти расистських законів під час німецької окупації. Завдяки цьому під час Другої світової війни, за даними Вікіпедії, в Данії загинуло лише 60 євреїв.

Опір нацистам надали болгари. Коли німці зажадали видати їм болгарських євреїв (їх було близько 50 000), піднялася вся громадськість. Демократи, комуністи, громадські діячі, члени парламенту, священники православної церкви на чолі з патріархом встали на захист євреїв-громадян Болгарії. 

У Польщі було страчено понад 2 000 чоловік, які рятували євреїв чи допомагали їм. Польський уряд у вигнанні створив спеціальне підпільне агентство Жеґота (пол. Żegota, Рада допомоги євреям на окупованій території Польщі) (1942—1945), щоб організувати порятунок євреїв.

Італійські військові і цивільні влади в 1942—1943 роках також відмовлялися допомагати у здійсненні відправки євреїв з окупованих Італією областей Югославії та Франції в табори смерті. Під німецьким тиском італійці створили концтабори для євреїв (зокрема, концтабір Кампанья), але в них були гуманні умови утримання.

Незважаючи на жорстку антисемітську політику нацистів, у Німеччині періодично лунали голоси протесту проти переслідування євреїв. Найбільшим спонтанним виступом проти антисемітської політики стала демонстрація на Розенштрассе в Берліні 27-28 лютого 1943 року етнічних німців — подружжя та інших родичів євреїв, яким загрожувала відправка до таборів. Щоб уникнути скандалу, гауляйтер Берліна Геббельс розпорядився звільнити родичів демонстрантів, числом близько 2000 чоловік, і направити їх на примусові роботи в Берліні.Майже всі вони дожили до кінця війни.

Після війни багато людей, які пережили Голокост, намагаючись побудувати нове життя, стикалися з постійною загрозою насильницького антисемітизму та переміщення. Ті, хто не міг або не хотів повернутися до своїх довоєнних домівок, часто опинялися в таборах для переміщених осіб. Там багатьом довелося чекати роки, перш ніж вони змогли іммігрувати й почати відновлювати своє життя.  

 за матеріалами Вікіпедії

Немає коментарів:

Дописати коментар