Надіюся, ви не проти дещиці роздумів. В них народжується істина, поштовх, енергія для наступних дій, витривалість для справи, що потребує незмінного натхнення.
Колега-бібліотекар, певне, впізнає себе – чайку над морем інформаційного шуму, що виловлює з нього потрібне, красиве та надихаюче аби окрилити ціле місто читачів.
Та якби мене спитали, з чим я асоціюю наш заклад, то отримали б досить кумедну відповідь. З перших днів тут я бачу одну і ту ж картинку: всі дороги Леваневського ведуть в бібліотеку, яку створили трудівниці з бібліотечної системи. Бібліодіви, бібліографині, як тільки їх не називають. Це вони, підтримуючи і доповнюючи одна одну, дбають про ті полиці, що тримають на собі величезний багаж знань (бібліотека ж бо – головне джерело інтелекту). Це вони є провідниками між ними та читачами через цілий комплекс маніпуляцій для систематизації та обліку, влаштовують і просвітницькі та мистецькі заходи, залучають відвідувачів до своєї спільноти в мережі блогів та сторінок.
Робота тут кипить, люди приходять і змінюються. У всіх них різні запити і потреби, та їх всіх об’єднують книги, громадський простір, коворкінг і кваліфікована допомога працівників. Усе це і є бібліотека, що весь час оновлюється, до-пере-будовується і росте, як той мурашник, що тримається на ентузіазмі та особистих якостях цих, жартома кажучи, багатофункціональних «комп’ютерів у спідницях».
Нам пропонують наплив інформації, тож, на жаль чи на щастя, на підсвідомому рівні ми навчилися йому опиратися, тому маємо нові завдання. Американський бібліотекознавець Мелвіл Д’юї з цього приводу сказав “Якою я бачу сучасну бібліотеку? Якщо стара книгозбірня була джерелом, до якого йшли всі спраглі знань, то нова – це водогін, що розносить живильну вологу по домівках”. Утворюються нові, цікаві слова, працювати теж стало цікавіше.
Тож якщо ви наділені контактністю, товариськістю, емоційністю, вмінням розуміти і слухати, культурою, загальна ерудицією, вмінням професійно викласти свої думки та вести дискусію – імовірно, це ваша професія. А якщо вмієте щиро допомагати і опікати, прагнете безперервного розвитку – бібліотека стане чудовим пристанищем для еволюції як вашої душі, так і вашого розуму. Надихає? Вперед, до звершення!
Інна Храбуст
Немає коментарів:
Дописати коментар