Петрів день в Україні

 Продовжуємо знайомити вас із деякими забутими традиціями. Отже, закінчення Петрівки ознаменовував Петрів день - велике свято, до якого українці ретельно готувалися: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, прибирали на подвір'ї. Вранці цього дня всі йшли до церкви. Дівчата прикрашали свої голови вінками із польових квітів, а особливо червоними маками. Повернувшись із церкви, люди розговлялися мандриками. Кажуть, що їхня назва походить від того, що мандруючи по світі, Петро з Павлом харчувалися мандриками. У цей день господарі неодмінно виносили громадським пастухам гостинця: мандрик та грудку масла.

Святий Петро вважався покровителем пастухів. У нього, певно ж, був і батіг. Згадайте, високі з ніжними блакитними квітами стебли цикорію — в Україні його називають «Петровим батогом». На Бойківщині пастухи збиралися на пасовиську, будували «петрівник» — невелику землянку чи загорожу, прикрашену зеленню і разом обідали. Їли молочне — щоб корови краще доїлися.
У східних регіонах України існував звичай на Петра «заполіскувати дійниці». Жінки обідали гуртом, а потім рвали трави, що мають жовтий цвіт, і годували ними корів: «щоб жовте молоко було».

Після Петра розпочиналися жнива. В українській петрівчаній пісні співалося:
Минулася петрівонька,
Почались жнива.
Наробилася у полі,
Що тільки жива.
Народні прикмети на Петра:
Якщо на Петра один дощ - врожай непоганий, два - добрий, а три - багатий. Як іде на Петра дощ, то буде гнити картопля. Як на Петрів день спека, то на Різдво мороз.
Джерело:traditions.in.ua
Інна Храбуст