Я спілкуюся українською

9 листопада для українців особливо величне свято – День української писемності та мови. В цей день традиційно пишуть Всеукраїнський диктант національної єдності, шанують просвітителів та мовознавців і, звісно ж, проводять заходи присвячені рідній українській мові. Саме 9 листопада до книгозбірні №8 завітали учні Білоцерківського спортивного ліцею для участі в заході відкрита трибуна «Я спілкуюся українською». На початку свята ведуча Зоя Чутковська розповіла юним спортсменам про історію виникнення української мови, що сягає глибокої давнини. Про нелегкий тернистий шлях рідної мови, якій доводилося боротися за своє виживання поряд з хижим сусідом і ця боротьба триває й донині. Розповідь супроводжував перегляд відеоматеріалів з історії української писемності та мови. Презентація, присвячена великому українцю Петру Яцику, дала можливість ліцеїстам ближче познайомитися з відомим меценатом – філантропом, який так віддано любив і підтримував українську мову. Учні дізналися, що Петро Яцик є засновником Міжнародного мовного марафону, який не випадково стартує 9 листопада. Майбутні олімпійці з цікавістю включились в обговорення нагальних питань розвитку української мови в нашому суспільстві. Юнаки і дівчата з відкритої трибуни вчились висловлювати думки стосовно свого ставлення до української мови, до рівня культури її користувачів. Дискутували про використання суржику і прагнення чистоти мови, обговорювали улюблені книжки написані українською. Найбільше пожвавлення у молоді викликала «Мовна вікторина», покликана виявити серед присутніх найосвіченішого мовознавця. Дві команди наполегливо вирішували завдання вікторини з суто спортивним азартом. І не дивно, бо ж спортсмени. Переможці отримали солодкі призи. З нагоди свята в читальній залі організована книжкова виставка «Мова – ДНК нації». На виставці демонструвалася література, яка розповідає про виникнення і розвиток рідної української мови, а також підручники, словники, посібники, які допоможуть всім бажаючим вдосконалити власну унікальну, найкрасивішу в світі мову. Коли до книгозбірні приходить молодь, то добрий знак. Особливо радісно, коли юнь проявляє небайдужість до майбутнього рідної мови. Стверджується впевненість, що українська мова захищена, що в української нації є майбутнє. Адже мова – це не просто засіб спілкування - це те, що живе в наших серцях.                                                                                                     Зоя Чутковська