Рідний край, я тобою живу

Вітаємо Анну Романюк читачку бібліотеки-філії №8, ученицю 10 класу БЗШ  №12,  що перемогла в онлайн-конкурсі «Рідний край, я тобою живу», здобувши 1 місце в номінації «Авторський вірш».  Бажаємо нових творчих досягнень, розвитку майстерності та успіхів у реалізації найсміливіших ідей!

"Останній з могікан" Фенімор Купер

Сьогодні відзначаємо День народження Фенімора Купера. Пропонуємо вам деякі цікаві факти з його біографії. У 1811 році Купер одружився на француженці Делане. Вона любила читати книги. За легендою, Джеймс читав своїй дружині роман вголос і зронив фразу, що може написати і сам не гірше. Делана посперечалася з чоловіком на цей рахунок. І Фенімор через кілька тижнів написав роман під назвою «Обережність», який був опублікований анонімно.

Джеймс Купер був 12-ю дитиною з 13-ти в сім’ї. У самого Купера було 7 дітей, з яких 2-е померли в ранньому віці. У 1826 році Джеймс взяв подвійне прізвище Фенімор-Купер на честь родичів по материнській лінії. Згодом у прізвищі зник дефіс.  Батьки Джеймса Купера були фінансово забезпеченими людьми в суспільстві і мали високе положення. Тому синові вони дали кращу освіту. У 13 років автор був зарахований в Єльський університет. На третьому курсі Купер був виключений через деякі трюки: він підірвав двері одного учня і прив’язав в кімнаті для читання осла.

Найвідоміші твори Фенімора Купера – «Піонери», «Звіробій», «Слідопит», «Останній з могікан», «Прерія».

Роман «Останній з могікан» вважається шедевром.

В Україні День вітчизняного кінематографу

Сьогодні, 14 вересня, відзначаємо Де́нь украї́нського кіно́ — мистецтва, що маючи свою історію в Україні і безумовний вплив на широке коло глядачів та смак почіновувачів справжніх кіношедеврів.

Український кінематограф бере початок ще з кінця ХІХ століття, коли в 1893 році механік Одеського університету Йосип Тимченко на три місяці раніше за Едісона й більше ніж за рік раніше братів Люм’єрів сконструював кінознімальний та кінопроекційний апарати. Кілька років по тому в Харкові Альфред Федецький зняв кілька короткометражних картин і 2 грудня 1896 у приміщенні Харківського оперного театру (тепер обласна філармонія) провів перший в Україні публічний кіносеанс.

На час винайдення кіно вважалося атракціоном, «рухомою фотографією»; воно багато запозичувало з літератури і театру. В Україні ігрові стрічки з’явилися 1907 року, з 1909 почали випускатись комедії, драми, водевілі з репертуару та у виконанні акторів українських театрів: «Шельменко-денщик», «Москаль-чарівник», «Ніч перед Різдвом». Існували невеликі студії в Катеринославі (Дніпро), Одесі, Києві. Потім були по-справжньому «революційні» для українського кіно 20-ті роки ХХ століття, коли з’явилися фільми Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930).

Із появою звуку український кінематограф отримав нове дихання. У 30-х роках Іван Кавалерідзе знімає «Коліївщину» (1933), «Прометея» (1935), «Наталку Полтавку» (1936), «Запорожця за Дунаєм» (1937). Після Другої світової війни, попри жорстку цензуру й тиск з боку тоталітарної держави, на екрани кінотеатрів виходять фільми Леоніда Осики, Сергія Параджанова, Кіри Муратової, Юрія Іллєнка та інших визначних українських кінорежисерів, де й досі немеркнучим світлом сяють зірки акторського таланту Івана Миколайчука та Леоніда Бикова, Лариси Кадочникової та Ади Роговцевої, Богдана Ступки та Костянтина Степанкова.

У новітній час попри всі перешкоди наше кіно продовжує не просто жити, а й набирати обертів світового масштабу. Варто згадати хоча б фільми Сергія Лозниці, Мирослава Слабошпицького, Марини Вроди, Олеся Саніна, Михайла Іллєнка, Ахтема Сеітаблаєва.

Останній, до речі, 12 вересня цього року Лауреатом премії імені Василя Стуса.Нагадаємо, Премія присуджується авторам, які мають видатні успіхи у своїй галузі, займають виразну громадянську позицію, активно присутні в українському культурному просторі. Премію щороку присуджують літераторам, митцям, режисерам за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції. 

988 місту понад Россю!

Біла Церква – одне з найстаріших міст давньоруської держави, що має велике історичне значення. Засноване воно в 1032 р. на високому скелястому березі Росі великим князем київським Ярославом Мудрим. Під назвою Святий-Георгій-на-Росі (в літописах фігурує коротка назва Юр’їв) місто було одним з південних форпостів, що стримували напади кочівників.

Щодо походження його назви, історики говорять, що у 1050 році Ярослав Мудрий спорудив на Замковій горі єпископську церкву з білого каменю. Після руйнування міста монголо-татарами у ХІІІ ст. ця споруда довгий час служила переселенцям орієнтиром серед густих і диких лісів, що вкривали у той час долину Росі. Саме тому місце, де стояв собор, а згодом і місто, що постало з руїн князівського Юр’єва на скелястому березі, дістало назву Біла Церква.
Вітаємо Вас з його 988 річницею і пропонуємо перевірити як добре ви знаєте архітектуру Білої Церкви, яка увійшла до семи чудес України.

1.

2.

3.

    4.

5.

    6.

Перевірте себе.

1. Костел Іоана Предтечі. Закладений 1796 року, закінчений будівництвом 1812 року. Стоїть на Замковій горі, пам'ятці археології. Будівля цегляна, хрестовидна в плані, з напівкруглою апсидою, однокупольна з двома башточками-дзвіницями, в одній з яких - західній - розміщений годинник-куранти. Свого часу був такий і в другій. Урочистий головний фасад, який замикає вулицю Ярослава Мудрого, акцентований портиком з чотирьох колон коринфського ордера. Підхід до нього - сходи з граніту, реставровані в 1980-х роках. Уміли будівничі минулого вибирати місце для культових споруд. Поставили костел на високій горі, органічно вписавши в мальовничий навколишній пейзаж. Вдалішого місця в Білій Церкві нема. Пізнішими забудовами з деяких точок види на костел закриті, що завдало шкоди цьому дивовижному пам'ятникові архітектури. А раніше своєю пишнотою костел домінував на місцевості. Велику цінність становлять інтер'єри споруди, представлені витонченими ліпними прикрасами.

2. Білоцерківська гімназія. Збудована в 1843 році. Граф Вл. Браницький виявив благодійність, запропонував міністерству освіти приміщення під гімназію, якщо уряд погодиться перевести її з Вінниці. Тамтешня будівля учбового закладу була аварійна, і заперечень не було. Граф поставив умову, що надане приміщення буде в розпорядженні уряду допоки використовуватиметься за домовленістю, а "закриють гімназію - я в ньому завод влаштую". Пересторога, треба сказати, не зайва: після повстання 1863 року військові добивалися закриття гімназії як "розсадника польського духу".

3. Преображенський собор (роки будівництва 1833-39) освячений 24 вересня 1839 року митрополитом Київським Філаретом. Його фундатор гр. О. Браницька померла 1838 року й захоронена в ньому ще неосвяченому. Передчуваючи близьку кончину, 6 серпня вона склала духівницю, в якій, зокрема заповіла, що "маючи повсякчасним правилом по-батьківському допомагати селянам в правильних і незалежних від недбальства їх потребах, із капіталів одеського комерційного банку призначено 1000000 рублів асигнаціями, залишаючи їх недоторканими, з тим щоб одержувані з них відсотки по 40000 рублів щороку були вживані на добробут селян", а також, "бажаючи бути корисною стражденним від хвороб, і тим вшанувати померлого чоловіка, вона доручає синові Владиславові Ксаверовичу влаштувати поблизу м. Біла Церква богоугодний заклад на 40 ліжок на правилах сестер-жалібниць під назвою Ксаверівської лікарні... щороку 100000 рублів видавати сестрам-жалібницям на їх утримання".

4. Церква Марії Магдалини - цікава архітектурна споруда - посідає панівну точку в зарічній частині міста. Храм був зведений в 1843 році, кошти на будівництво святині виділив Владислав Браницький. Церква розташовується за межами історичного центру Білої Церкви. Вона має візуальні зв'язки, добре видима з боку в'їзду в місто з Таращанського напряму, і звичайно не випадково - від Преображенського собору. При настоятелі О.В. Залізницькому в церкві зроблений цікавий розпис інтер'єрів, що збільшило емоційне навантаження на молільників. Дещо пізніше відремонтована дзвіниця і барабан з банею на храмі, а також побудована каплиця.

Храм був зведений в 1843 році, кошти на будівництво святині виділив Владислав Браницький. Церква розташовується за межами історичного центру Білої Церкви.

5. Зимовий палац. Займає центральне місце в ансамблі резиденції Браницьких і розташований в глибині курдонера. Це дерев'яна двоповерхова обтинькована споруда в стилі класицизму. Головний фасад прикрашений чотириколонним портиком і іонійським ордером. Будівля прямокутна в плані. Строгість, простота і стриманість форм не применшують його сприйняття. Можливо, в ньому вже читаються риси занепаду класицизму в архітектурі цивільних будівель. Палац стоїть на території колишнього будинку старости.

6. Торгові ряди (є ще й інша назва Гостинний двір) збудовані за порівняно короткий час 1809-1814 p.p. Деякі архітектурні документи відносять будівництво їх на кінець XVIII ст. Припускають, що тоді були закладені підмурівки цієї споруди, яка мала важливе значення для формування забудови Білої Церкви: на прилеглих до неї територіях виросли одно та двоповерхові будівлі житлового, торгового та громадського призначення.

(Інф. за bila-tserkva.com.ua)

Таємнича Біла Церква

Біла Церква ― дивовижне місто, яке наскрізь пронизане старовинною історією. Тут гармонійно сплелися різні епохи та стилі, віковічні традиції і темперамент сучасності, українсько-козацька самобутність та шляхетський шарм. Цей край  вражає відкритістю, витонченістю і неповторністю справжнього європейського міста.

9 вересня працівники бібліотеки №8 відвідали екскурсію «Диваки Білої Церкви» в рамках Дня краєзнавства «Біла Церква туристична», яка дала  змогу познайомитися не тільки з архітектурою, але й з загадками міста. Наприклад, як тут формувався нобелівський лауреат, чому поляки вважають Богдана Хмельницького страшнішим за Гітлера, як незрячій черниці вдалося організувати товариство опіки над сліпими та чому її вважають святою, який зв’язок між Білою Церквою та Вінстоном Черчілем. Про це та інше розповіла екскурсовод, пані Наталія, що представляє громадську організацію «Біла Церква туристична». Мандрівка в часі  дала можливість дружному колективу бібліотеки відчути епоху та по-новому подивитися на місто з його видатними та цікавими особистостями.

Вікторія Вітряк

 

З Міжнародним днем грамотності!

 Граматика панує навіть над царями 

(Жан Мольєр).

Сьогодні, 8 вересня відзначаємо Міжнародний день грамотності. 

Гра́мотність (значною мірою рівноправний термін письменність) — традиційно визначається як вміння читати й писати або вміння використовувати мову, щоб читати, писати чи розмовляти. 

Традиційно під словом грамотний або письменний мають на увазі людину, що вміє читати й писати або тільки читати будь-якою мовою. У сучасному розумінні це означає здатність писати згідно з заведеними нормами граматики й правопису. Людей, що вміють тільки читати, також називають «напівграмотними».

(Рівень грамотності у світі)

У статистиці під грамотністю розуміється здатність людини прочитати, зрозуміти й написати короткий простий текст, що стосується її повсякденного життя. Рівень грамотності дорослого населення — частка грамотних у віці від 15 років і старших. Індекс грамотності (званий іноді просто грамотність) певного народу є відношення між числом грамотних осіб і чисельністю всього населення. Відношення це звичайно виражається у відсотках. Грамотністю, що виражена в відсотках, якщо й не вимірюється, то, принаймні, яскраво характеризується ступінь народної освіти.

Грамотність — фундамент, на якому можна збудувати подальший розвиток людини. Відкриваючи доступ до книги, вона дає можливість користуватися скарбницею думки та знання, що створені людством. Але можливість — це ще не факт. Ступенем поширення грамотності в даному народі характеризується ступінь участі всього народу в розумовім житті людства, але характеризується лише до певної міри, бо й неписьменні народи беруть участь і брали участь, хоча й незначною мірою, в накопиченні розумових і моральних скарбів людства.

Багато зусиль для зростання грамотності (подолання неграмотності) робить ЮНЕСКО, вважаючи, що:

"Грамотність є право людини, інструмент особистих повноважень і можливостей для соціального і людського розвитку. Освітні можливості залежать від грамотності".

Дбайте про рівень своєї освіченості і не забувайте про обізнаність в правилах нового правопису. Оскільки книги — найкращі помічники в цьому, чекаємо в бібліотеці №8.

Джерело: https://uk.m.wikipedia.org

Знову в школу!

Колектив бібліотеки №8 вітає з Днем Знань усіх дітей, вчителів та батьків нашого міста.

1 вересня — це початок нового етапу в житті для дітей, які стали першокласниками, продовження цікавих шкільних пригод для старшокласників, нові емоції для вчителів, хвилюючи години для батьків.

То ж нехай уроки будуть ненудними, книги – цікавими, шкільна дружба – міцною!

Нехай цьогорічний першовересень буде сонячним, несе добрий настрій у кожну школу, кожну родину! Зі святом!

ДО ШКОЛИ
Радості такої
Не було ніколи –
Це Оленка нині
Вперше йде до школи.

Стрічку заплітає
І киптар вдягає
На новім портфелі
Тепле сонце грає.

Усміхнулась неньці
І виходить з хати:
Ой, ідуть до школи
Звідусіль малята!
(С. Жупанін)

ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА
Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.

Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики,
Пишуть палички.

Скільки розгадали ми
З нею загадок!
Скільки прочитали ми
Віршів і казок!

Добре нам читається —
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна —
Хмуриться вона.
(Т. Коломіець)

А для батьків та учнів додаємо список книг, які допоможуть у навчанні та розвитку грамотної особистості, а також урізноманітнять навчання. 

https://nus.org.ua/articles/12-knyzhok-shho-uriznomanitnyat-navchannya/

Щоденник добровольця батальйону «Донбас»

Приємний молодий чоловік підписує книгу: «Від Піаніста». Грає на інструменті натхненно, заглиблюючись у якийсь власний світ. Чи то втікаючи від війни до своєї віддушини, чи навпаки поринувши у спогади… У бібліотеці-філії №8 триває презентація книги Ігоря Михайлишина «Танець смерті: Щоденник добровольця батальйону «Донбас». 

Прийшов хлопець у збройні сили прямісінько з Майдану, з 32 гуцульської сотні. Був червень 2014 року. Намети з новоприбулими переповнені, хтось заходить впевнено, хтось сумнівається. Але більшість не знає, куди насправді йде.

–…вы осведомлены о том, куда мы едем? ˂…˃ Мы не едем туда, чтобы кого-то удивить своей смелостью˂…˃

– Ми їдемо захищати свою землю.

– Верно! (уривок з книги)

Протитанковий гранатомет освоюють з інтернету. Навчаються заодно і службової субординації, тактики ведення бою та виживання. А вже через коротких два місяці доведеться опановувати ще й вміння боротися з напругою та панікою, що приходить тоді, коли твій батальйон безперервним дощем дірявлять ворожі кулі, коли працюють «Гради», «Урагани», стираючи з лиця землі щойно матеріальний, міцний прихисток та женучи бравих офіцерів у підвали молитися про те, щоб уціліти. Коли стовпи чорного диму не в змозі сховати частини тіл ще живих бійців, а в звуки бою вривається розпач солдатів. Розбитих, поранених, покинутих бронею, з фізично чи психологічно нездатним воювати підкріпленням, та все ж згуртованих для наступного кидка у цей вир із смерті та перемоги. Чиєї?...

«Тоді ми ще не мали армії в такому розумінні, а їхні війська на той час вже пройшли чеченську кампанію»

«Бій – це не література» (Володимир Бабенко, позивний «Фагот»).

Через гарну від природи пам'ять Ігорю вдалося вести щоденник, що став базою для написання книги. Каже, реконструював лише діалоги, а подій не змінював. Залишив навіть позивні побратимів. Кочерга, Монгол, Утьос, Самольот, Немо, Амбал і багато інших. Ми слухали про них, малюючи в уяві цього майже знайомого фаната «Динамо», тракториста, байкера, який створив коктейль «Слава Україні», і тут же чули «в тому бою ми його втратили» або «він пропав безвісти», «підірвався на міні», «втратив обидві ноги, але вижив, недавно навіть став удруге батьком».

Автор зізнається, писав історію свого взводу саме для того, щоб продовжити життя загиблих побратимів.  Вони ж думали, що йдуть на відпочинок, не знаючи про оточення ворожими силами. 119 днів хлопець провів у полоні, про який обіцяє розповісти в наступній книзі, над якою зараз працює. Згадувати про події нелегко.

На питання про позивний Ігор відповідає:

«Музика – це ще одна мова. Можна висловити все, що є всередині».

Під час полону піаніст Майдану остаточно розуміє величезну важливість музики в своєму житті. Після повернення в батальйон, їдучи на штурм, він бере у пікап з гранатометом на даху синтезатор і грає прямо в дорозі. А  по закінченню військового контракту здобуває професійну музичну освіту в Київському інституті музики імені Р.  Глієра.

Захід відбувся за сприяння КПБМР «Агенції стратегічного розвитку Білої Церкви» на чолі з Володимиром Бабенком, який, будучи побратимом автора книги, доповнив та прокоментував чесну оповідь очевидця і учасника однієї з найгіркіших подій в історії країни.

Інна Храбуст

Вітаємо з Днем Незалежності України

 

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори

                                                                                                                    Ліна Костенко

Рей Бредбері - один з кращих письменників-фантастів

Рей Дуґлас Бре́дбері ― один із найвідоміших американських письменників-фантастів, автор близько 400 літературних творів різних жанрів: оповідань, романів, віршів, есе, п'єс для театру і радіо, кіно й телесценаріїв. Твори письменника є впізнаваними за їх емоційним, психологічним стилем. На думку критиків, Бредбері є унікальним явищем в американській літературi. Рей Дуґлас Бре́дбері народився  22 серпня 1920р в місті Вокіґан штату Іллінойс.  В родині шведських  емігрантів. Період великої депресії  видався складним ―  батько  втратив роботу, тому родині довилося бідувати. Згодом автор яскраво опише цей період   в оповіданнях «Кульбабове вино».  Після закінчення школи юнак йде працювати, а весь вільний час проводить у бібліотеці: «Мене виростили бібліотеки. Я не вірю у коледжі та університети. Я вірю у бібліотеки,― пише автор ― бо більшість студентів не мають достатньо грошей [на освіту]. Коли я завершив школу, тривала Депресія й грошей не було. Я не міг відвідувати коледж, а тому проводив у бібліотеці три дні щотижня впродовж 10 років».  Свій письменницький талан, Бредбері  відкрив для себе в 12 років. Бувши великим шанувальником коміксів «Марсіанські Войни», але немаючий коштів, щоб купити чергову частину він береться сам дописувати комікс і створює свою версію. 1937 р.  Рей  Бре́дбері починає друкуватися у місцевих журналах, а згодом в престижних виданнях. Успіх приходить до митця 1950 р. з романом  «Марсіанські хроніки», цей, за його висловом, несподіваний роман, скомпонований за ніч, з раніше написаних окремих оповідань про Марс і марсіан. Він створив десять романів, сотні оповідань, п'єс і радіоп'єс  та  справжне визнання прийшло до нього тільки після виходу роману "451° за Фаренгейтом" для нього почалась злива нагород і премій, що супроводжувала його до останніх років життя. У 1954 – нагорода Національного інституту мистецтв і письменства. Двічі йому присуджувалась премія О. Генрі. Був лауреатом медалі Національної книжної фундації, лауреатом Еммі за адаптацію оповідання Дерево Геловіну. Письменнику присвячена зірка на голівудській Алеї Слави, всього ж на рахунку Бредбері 8 нагород і 2 номінації в галузі кіно. У 2000 році Бредбері одержав Медаль Національної Книжкової премії за підсумком усієї прижиттєвої творчості. У 2004 – Національну Медаль Мистецтв Президента Дж. Буша. У 2007 – Пулітцерівську премію за визначну, плідну і глибоко впливову кар'єру як незрівнянного автора наукової фантастики й фентезі.Американський письменник Рей Дуґлас Бре́дбері показав  на прикладі свого життя, що попри  складнощі та бідність можна досягти всесвітнього успіху.  З творами письменника ви можете ознайомитися в бібліотеці. 

Вікторія Вітряк

Композиції до свята

Пройшов цікавий майстер-клас «Композиції  до свята».  Присутні отримали задоволення від спілкування і виготовлення композицій.

Потік натхнення або в горнилі успіху

«Мені хочеться вирвати кожну сторінку з цієї чудової книги й повісити собі на стіну, аби бути в оточенні 

цих неймовірних жінок  цілий день».

Емма Штрауб, авторка бестселера New York Times 

«Відпочивальники та коханці»

Чи важко бути успішною жінкою? Що ж, треба для початку нею стати. А тут вже в поміч набір певних якостей. Здатна до стабільності та регенерації психіка, долька авантюризму та, звичайно, натхнення. Скільки жінок спотикалися саме тут. Не наважились. Не знайшли підтримки. Зустріли перешкоду і здались. 

Окрім не завжди наявного в рукаві заповітного особистісного набору, на нас тисне більше речей, ніж ми зазвичай помічаємо. Зазвичай в кімнату заходить не незнайома жінка, а її зовнішність. Чи ж мало розумних, добрих людей мають неідеальну осанку, нервово бігаючий погляд, заглиблення у себе? А стереотипна думка, що жінка-мама і бізнесвумен одночасно обов’язково недопрацьовує  в одній із цих сфер?..  Природно, що ми, все ще чиїсь діти, чекаємо від когось допомоги і підказок. Ось вони є, бери. Жінка має використовувати привабливість, м’якість і мудрість, дані їй від народження. І як це зробити точно знають героїні прекрасної, як завжди неймовірно гарно ілюстрованої, книги видавництва «ArtHass» «Жіноча компанія. Поради й натхнення від 100 мисткинь і підприємниць». Авторка - Ґрейс Бонні.

Інна Храбуст

Поезія в серці бібліотеки

У кожному з нас ховається чутлива душа, що прагне прекрасного, прагне творити і насолоджуватися. Тож не дивно, що вона повсякчас відгукується новими думками, ідеями та римами. Завжди раді приймати чудові вірші і натхненну прозу від наших читачів, друзів, постійних та нових відвідувачів "поетичної вітальні". Хай чудові слова принесуть нові відчуття та сили на звершення!

Місяць

З неба місяць у ночі

В річку заглядає:

Що за диво у воді,

На хвилях гойдає?

Схожий дуже він на мене

Такий однобокий,

З хмарами він як і я

Блукає одинокий.

От навколо вже зірки

Світяться як свічки

Теж гойдаються вони

З місяцем у річці.

Що за диво на Землі

Місяць промовляє

Я на небі, він в воді

В сонця запитаю?

Тільки сонечко зійшло

Місяць здивувався,

Де ж подівся місяць той,

Що в річці гойдався?!

Лариса Кузьомко-Новацька

***

Жіночим сердцем не жартуйте

Хіба весна буває без струмків,

Червнева ніч - без солов'я й троянди?

Самотня жінка

в круговерті днів

Себе щасливою чи зможе називати?

Уголос зможе...

А в душі - ніч темна,

І очі ті замислені, сумні...

Чоловіки! Перед жінками будьте щирі,

Бо для любові створені вони.

Приспів:

Самотня жінка дуже тихо

Схиляє голову від дум.

Образа у душі не втихла,

І не зникає її сум.

Її не радують троянди,

не тішать співом солов'ї.

Щасливою хотіла б стати,

Та сум не відпуска ії.

Жіночим серцем ніжним не жартуйте,

Душа ії тонка, немов струна.

Флірт - це не все. Кохання подаруйте,

Щоб в ії серці розцвіла весна.

Біль в її серці не зника безслідно:

Жіноча доля завжди нелегка.

Підтримка ваша дуже їй потрібна,

Бо й сильна жінка - іноді слабка...

Приспів:

Самотня жінка, хоч весела, -

Журба бринить в ії очах...

Щоб посміхатись, має сили,

Насамоті ж рида душа.

Бо час збіга... Весна вирує,

З календаря зрива листки...

Пекучий біль в душі панує,

коли вона у самоті.

Белла Кукуладзе

***

Липневим медом ніжаться вуста,

липневим сонцем розімліло літо,

і буйна зелень травами густа

ховає поміж себе вітер.

Вчорашня спека, випита до дна,

ясним світанком наливає дзбанок,

безмежна синь небесного рядна

вдяга хмарин біліючий серпанок.

Розплавлене повітря мерехтить,

пливе понад зігрітою землею,

здається, ніби, застигає мить

увитою лінивою змією

і сонно кліпає на час в спекотний день,

розлігшись на його принаднім лоні,

чекаючи води з небесних жмень,

підставивши жаркі свої долоні.

Адель Станіславська

10 головних книг у стилі стімпанк

Вільям Гибсон, Брюс Стерлинг

 «Різнице́ва маши́на» — науково-фантастичний роман в жанрі стімпанк, написаний  у 1990 році.

Дія роману розгортається в Лондоні 1855 року, в альтернативній реальності. У 1831 році в Англії перемогла антифеодальна революція. До влади прийшла Партія промислових радикалів на чолі із лордом Байроном. В країні відбулася форсована індустріалізація, вирішальну роль в якій зіграла Різницева машина, виготовлена Чарльзом Беббіджем.

Різницева машина — це потужний суперкомп'ютер парової епохи. Він контролює всіх підданих Британської імперії. Кожна людина в пам'яті машини має індекс. Машина перетворюється на Всевидяче Око, яке в альтернативному XX столітті поглинає Лондон.

Нью-Кробюзонский цикл Чайни М҅'євіль 

Цикл, дія якого відбувається на континенті Бас-Лаг, найчастіше в великому місті Нью-Кробюзоне, поєднує стімпанк і технофентезі. Романи «Вокзал втрачених снів», «Шрам» і «Залізний рада» - вершина творчості М҅'євіль, головної фігури серед «нових дивних». Неймовірно витончений, навіть божевільний світ, населений химерними і разом з тим достовірними персонажами, - головна принада циклу. І, звичайно, захоплюючі, складні й заплутані сюжети. Але попереджаємо відразу: стилістика М҅'євіль сподобається далеко не всім. Лідер «нових дивних» пише натуралістично і епатажно.

Цикл «Левиафан» Скотта Вестерфельда

Юнацька трилогія «Левіафан», «Бегемот», «Голіаф» - ідеальний розважальний стімпанк. Дія відбувається в 1914 році, на початку війни, яка ведеться між «дарвіністами» і «бляхарями». Перші спираються на біотехнології, другі будують бойові шагоходи і роботів. Сюжет трилогії захоплюючий, але досить простий. Зате альтернативний світ і неймовірні технології виписані дуже детально і виразно - тим більше що романи багато ілюстровані. Цикл просто створений для аніме-екранізації. 

Гордон Далквист «Скляні книги пожирачів снів»

Роман відкриває трилогію про пригоди трьох дуже різних героїв - рішучих дівчат, сором’язливого шпигуна та совісного кіллера, які стають союзниками та друзями. І перший том - найчастіше вражаючий у планеті детективного сюжету, який розлучається у прекрасному антуражі промислового світу, нагадуючогоо вікторіанську Англію. Найкращі мастерно вибудувані інтриги, яскраві локації та перемоги героїв, Далквіст приваблює читача незвичайною літературною грою - частин роману стилізовані під різні напрями класичної англійської прози. Виходить своєрідний пазл, полноцінна розгадка якого по зубах лише досить підкованному читачеві.

Кріс Вудинг «ІсторіЇ «Кэтті Джей»

Цикл фентезійного стімпанку про суворий і жорстокий світ, де пірати і авантюристи бороються з небесами на повітряних кораблях. Іменно такі авантюристи зібралися на борту судна «Кэтті Джей». Іх пригодам і присвячений цикл. Цикл Вудинг - справжній авантюрний шедевр: захопливий сюжет і хоробрі герої - головні його достоїнства. Світ, де вигадливі технології зустрічаються з магією та древніми богами, теж вийшли дуже привабливими.

Використані джерела: https://www.mirf.ru

Далі буде...