Мій тато, брат, друг – наші воїни!

Якби не вони, щоб було б з нами…та Україною?!

У дощ, сніг, мороз, під палючим сонцем, в болоті і пилюці воїни України стоять на захисті нашої держави. А скільки прекрасних життів уже покладено, заради кожного з нас. 

Коли 24 лютого 2024 року на нашу країну розпочалося повномаштабне вторгнення російської імперії, кожен свідомий громадянин став на захист України. Серед читачів  бібліотеки №5 є співоча родина – це учасники клубу Академії пенсіонерів «Золота осінь» та вони ж солісти самодіяльного ансамблю. Їхні сини та онуки стали на захист нашої незалежності та волі. 

У чотирьох академісток , саме в Любові Филимонівни Дащенко воює внук, у Віри Филимонівни Сімчук – два онуки, у Лідії Филимонівни Шумської – воювали двоє – син і онук, тепер лише син, бо внук Роман Шумський 28 червня 2023 року потрапив під танковий обстріл і загинув… Вічна пам'ять і слава Герою! У Олени Дмитрівни Хавруцької – внук у лавах ЗСУ.

Живучи в тилу сподіваннями, серця кожної з них перебувають у тривожному неспокої. Хоча їхні хлопчики і заспокоюють їх і запевняють, що все нормально. Внук пані Люби спочатку був у теробороні, а 30 травня вже буде 2 роки, як він на фронті. Меншому внукові Віри Филимонівни в січні 2022-го тільки виповнилося 18, а 25 лютого із самого початку повномасштабної агресії він доброволець у ТРО. З червня 2023 воїн уже на Сході. Коли вдалося зустрітися, бабуся запитала: – «Якщо б можна було повернути час, чи вчинив би він так само, як рік тому, чи пішов би добровольцем?»

Хлопець відповів, як справжній чоловік: «Я зробив би так само» ( цитата із «Громадської думки»).

Низький уклін всім батькам і матерям, дружинам і бабусям,  дітям і онукам, тих воїнів, що стоять щитом на полі бою та захищають нашу Україну і кожного з нас!

Дякуємо воїнам, які боронять рідну Україну  в тяжких боях, ризикуючи своїм здоров’ям та життям! Дякуємо ЗСУ! Ми обов’язково переможемо !