Хто чоловік , той гайда до танцю!

Якщо  запитати у вас, які бойові  танці українців ви  знаєте, першим, що прийде на думку, буде, без сумніву, гопак.  Старовинний український танець, що давно вже став легендою . А ви знали, що в Україні зберігся ще один  дуже енергетичний, незвичайний і давній танець аркан - танець мужніх і відчайдушних. Аркан (у деяких регіонах – «оркан», «арґон») -  це гуцульський суто чоловічий танець, у якому танцюристи з бартками (топірцями) в руках, стаючи один за одним, роблять довгий ланцюг, а потім єднаються в коло, розходячись і звиваючись. Його ще називають своєрідною посвятою в чоловіки (у легіні).

Двадцятирічний хлопець, пройшовши давній горянський обряд, мав право долучатися до танців,

носити бартку (вузьконосу сокиру з тупим молоточком) та затягуватися широким поясом. Так його приймали в своє коло опришки – повстанці на Західній Україні. Саме у танці чоловіки-опришки проявляли свою силу, відчайдушність і командний дух, що відображено й у сучасній хореографічній обробці.  Хлопці, поклавши руки один одному на плечі, стають в коло і починають рух, в якому крок за кроком закручуються у нестримний танець. Виконавці аркану уважно прислухаються до вигуків ватажка – і танець плавно стишується, ритм уповільнюється, аж поки знову не лунає “Батько встав!” – і танцюристи знову розправляють плечі, щоб пуститися в швидкісну круговерть.

В аркані, як і в усіх народних танцях, за кожним рухом ховається певний сенс. Ці потаємні знаки

пояснюють особливості культури горян-прапрадідів, а може навіть й румунів, які також вплинули на розвиток аркану. Відомо, що слово «аркан» – латинського походження (arcanus – “таємний, мовчазний”),. Цікаво, що за духом аркан тотожний з наддніпрянським гопаком, ірландським «Ev Sistr» чи бретонським «Та Ev Сbistr. Laoul», а подібну до арканової мелодію можна почути навіть у кельтів…

Ось як описує його поет Василь Герасимюк у вірші «Чоловічий танець».

Ти мусиш танцювати аркан.

Хоч раз.

Хоч раз ти повинен відчути,

як тяжко рветься на цій землі

древнє чоловіче коло,

як тяжко зчеплені чоловічі руки,

як тяжко почати і зупинити

цей танець.

Хоч раз

ти стань у це найтісніше коло,

обхопивши руками плечі двох побратимів,

мертво стиснувши долоні інших,

і тоді в заповітному колі

ти протанцюєш під безоднею неба

із криком по-звіриному протяжним.

Щоб не випасти із цього грішного світу,

хоч раз

змішай із ближніми піт і кров.

Сину людський,

ти стаєш у чоловіче коло,

ти готовий до цього древнього танцю

тільки тепер.

З хрестом за плечима.

З двома розбійниками.

Тільки раз.

Герасим’юк  В. Чоловічий танець / Василь Герасим’юк  // Герасим’юк  В. Була така земля : Вибране  . – К. : Факт, 2003. – С. 105.