Поки йде дощ…

У кожної людини є своя улюблена погода: хтось любить ясну, сонячну, а хтось дощову та похмуру. Кожен  має власну погоду у душі. Якщо ваша  має дощову, то ця поетична підбірка – для вас!

Я чую дощ. Він тихо плаче правду,

що я когось далекого люблю.

І чую тишу. І співають птиці.

Проходять люди гарні і незлі.

В пахучій хмарі дощової глиці

стоїть туман, як небо на землі.

                                                                                                                         #ЛінаКостенко

***

Шепоче дощ про тебе у траві,

Ріку читає сірими очима.

Ідуть з роботи землі степові,

Лежить гора з сосною за плечима.

Сухе намокло небо і стебло,

У зайченят ростуть веселі зуби,

І кавуняче зернятко стекло

Червоною краплиною на губи.

Подовшали тривоги і листи,

Ліси на глину, на пісок опали.

Лиш ти одна, мені одна лиш ти

Мій палиш сон і душу мою палиш.

                                                                                                     #Микола Вінграновський

***

II pleure dans mon coeur

Comme il pleut sur la ville.

Quelle est cette langueur

Qui penetre mon coeur?

O bruit doux de la pluie

Par terre et sur les toits!

Pour un coeur qui s’ennuie,

O le chant de la pluie!

Il pleure sans raison

Dans ce coeur qui s’ecoeure.

Quoi! nulle trahison?

Ce deuil est sans raison.

C’est bien la pire peine

De ne savoir pourquoi,

Sans amour et sans haine

Mon couer a tant de peine.

               #Paul Verlaine

Так тихо серце плаче,

Як дощ шумить над містом.

Нема причин неначе,

А серце ревно плаче!

О, ніжно як шумить

Дощ по дахах, по листю!

У цю тужливу мить

Як солодко шумить!

Відкіль цей плач, не знати,

В осиротілим серці?

Ні зради, ні утрати, -

Відкіль журба, не знати.

Найтяжчий, певне, сум -

Без гніву, без любові,

Без ревнощів, без дум -

Такий нестерпний сум.

      #Поль Верлен.  Перекл. з франц. М.Рильського

***

цей дощ надовго

цей сніг надовго

ця жерсть надовго – і так всю дорогу

і все від бога

і всі із богом

чого ж усе так далеко від нього?

                #Юрко Іздрик

                                             ***

сезон дощів і мокрих вулиць.

ми з вами вчора розминулись

на площі миру чи любові...

пасують вам листки кленові

у формі сонячних корон.

а я люблю дощів сезон

і щоб виблискували лави,

де Рось ховає берег правий

то за туман, то за завісу

під колір м'яти чи меліси

зі свіжістю ранкових рос.

а я знайду його: він – ось!

і мокрі ліхтарі пригнулись

уздовж осиротілих вулиць,

бо якось меншає любові,

коли летять листки кленові

додолу з кучерявих крон.

сезон розлук, дощів сезон.

           #Ніна Ковальчук

                                                                                     ***

чаднúй, розпрúнджений, а що

і щóки полотня́ні, мáмо….

цей дóщ, як щóсь, що щé, крім плóщ,

хлющúть, перíщить – в дýшах; шпáрко,

прожóгом, вмент: немов зі сну,

відчувши сум’яття́, – воя́ка; –

вивíльнюється сліз табýн

неупокóрених; віддя́ка

небéс – налéжна й слушна: без

дощу і сліз – душá не вáрта

жалíння, співчуття́; тепе́р

лупцю́є дýшу дощ – як гарно:

а гýби – в гýби, гýби – більш

за бавовня́ні простирáдла,

вже бавовня́ні губи, спів

академічний ллється; правда:

в гріхах пучкú; пучкú в гріхах;

наслúнені пучкú, насúлу,

посповідáвшись, від благáнь

обшáрпанців – марýдність знúкла:

лиш вíршам вíру йму, подáй,

поéзіє, щоб стало лéпсько,

щедрóт; як тúньк від стін – водá

відшарувáлася від неба

       #Костянтин Мордатенко

І в дощову , і в сонячну погоду ви можете надихнутися віршами українських і зарубіжних поетів у нашій затишній бібліотеці.