У нашій бібліотеці відбувся вечір пам’яті, присвячений митцю, для якого найвищою цінністю була людяність. Гості заходу згадували його життєвий шлях і творчу спадщину. Народився Микола Осика 15 квітня 1951 року в селі Павлівка на Дніпропетровщині, а з 1969 року його доля була нерозривно пов’язана з Білою Церквою. Після служби в армії працював робітником, згодом — в органах внутрішніх справ, звідки у 1996 році вийшов на пенсію. Писати почав ще в дитинстві, а з 1975 року його твори активно друкувалися в місцевій пресі та виданнях Київщини й України.
Окрему увагу під час зустрічі приділили його книжкам — «Де пахне м’ята, квітнуть чорнобривці», «Мініатюри», «Життя краплини». У своїх коротких прозових творах автор умів побачити в повсякденності глибокий зміст, красу й правду життя. Його герої — прості люди, наші сучасники, які говорять щиро й відверто про радість і біль, любов до рідного міста, совість і доброту.
Приємно, що слово письменника продовжує жити й сьогодні — його твори щотижня публікуються в газеті Замкова гора, знаходячи нових читачів.
Особливо зворушливими були виступи завідувачки бібліотеки-філії №5 Світлани Петрівни Хмільвої та завідувачки відділу комплектування Тетяни Дмитрівни Ніконенко, які особисто знали Миколу Івановича. Вони поділилися теплими спогадами про його скромність, щирість і глибоку любов до людей.
У залі панувала затишна атмосфера. Читачка бібліотеки Валентина Сергіївна Сиволапова зачитувала улюблені мініатюри та есеї. Присутні зізнавалися: ці тексти хочеться перечитувати тоді, коли на душі тривожно, адже вони дарують спокій і віру в добро.
Ця зустріч стала не лише вшануванням пам’яті митця, а й справжнім святом живого слова. Творчість Миколи Осики й надалі нагадує нам про найголовніше — за будь-яких обставин залишатися Людиною.
Немає коментарів:
Дописати коментар