Вона розпочала із фортифікаційної слави Кам’янця, де кам’яні мури пам’ятають князів, воїнів і купців. Місто-фортеця, що століттями боронило українські землі, символізує стійкість і незламність. А далі — Біла Церква, місто над Россю, що народилося з давнього Юр’єва, закладеного ще за княжих часів.
Обидва міста — мов дві книги, написані різними почерками, але однією мовою пам’яті. Кам’янець-Подільський говорить мовою каменю, бастіонів і каньйонів. Біла Церква — мовою парків, храмів і козацької слави. Та їх єднає головне — історії, у якій переплелися культури, традиції та людські долі.
Академісти Білоцерківський благодійний фонд Костянтина Єфименка з клубу «Золота осень» уважно слухали, ніби гортаючи сторінки невидимого літопису. У кожному факті, у кожній легенді вони відкривали для себе не просто минуле, а живу історію, що відгукується в сучасності.
Завдяки творчому підходу Галини Харченко краєзнавчі читання перетворилися на міст між містами, між епохами, між поколіннями. І, можливо, хтось із присутніх після цієї зустрічі захоче пройти власними незвіданими стежками — щоб ще глибше пізнати рідну землю та її невичерпну історію.


Немає коментарів:
Дописати коментар