24 лютого 2025 року – третя річниця початку повномасштабної війни, і цей день залишиться назавжди не тільки в історії, але і в пам’яті кожного українця.

24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на “до” та “після”. Цього дня, три роки тому росія розв’язала повномасштабну війну проти України. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку ворог розпочав проти нашої держави ще 11 років тому.

…І вже три роки війни – великої, важкої, визвольної… Війни, яка торкнулася кожного… 1067 днів сповнених страждань, страшних випробувань, втрат, розпачу, розлук… 1067 днів мужності, незламності, героїчного спротиву….

І впродовж кожного з цих 1067-и днів, наші Захисники та Захисниці на межі людських можливостей роблять все, щоб ворог не досяг своєї мети, наближає нас до Перемоги.

Щиро дякуємо Вам мужні українські Воїни за кожен світанок і за кожен вечір. Дякуємо Вам за Вашу незламність та мужність, сміливість та стійкість.

Поезії війни, що зачіпають душу

Сергій Жадан

Чекають вечора люди, схожі на равликів, так гірко сплять на вокзалах, так глибоко.

Ламана лінія кордону, мов соснова гілка.

Дорога важка, коли несеш на спині свій дім і своє минуле.

Вперті равлики беззахисної Європи.

Жінки, що залишили вдома чисту постільну білизну.

Діти, що не відпускають материнську руку, як прищеплені до яблуні гілки не відпускають теплий стовбур.

Ми потребуємо дива, потребуємо льодяників надії, дотиків радості, променів, що пробивають темряву.

Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому?

Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся.

Упокорений час шаленців і втікачів.

Запекла віра тих, хто зійшов на вокзалі вигнання.

Завжди пам’ятати розташування меблів у батьківському домі.

Ховати в кишені ключі, як засушену квітку.

Ось ця дорога — нині позначена безголоссям, ночівлі ці — подорожні, поміж дощем і тишею.

Будьте мужніми, равлики, будьте гідними цієї мандрівки,

ви — позбавлені дому, проте не позбавлені серця.