5 січня - 90 років від дня народження Миколи Сома - українського поета-гумориста

Микола Сом народився 5 січня 1935 року в с.Требухів Броварського району на Київщині, в родині сільського коваля. Крім Миколи, народилося ще  восьмеро сестер і двоє братів, із яких вижило шестеро. Родина тяжко бідувала.

У 1946р. від тяжких  поранень, отриманих на фронті, та сухот помер  батько, а через рік  залишила цей світ і мама. Дітей піднімала  найстарша сестра Софія, якій і самій тоді було трохи за двадцять. Малеча допомагала сестрі, як могла:Миколка пас корови, працював у колгоспі – «на ланці», бавив маленьку Надійку.

У школі вчився охоче, дуже любив читати – по книжки не раз ходив пішки   до Броварської бібліотеки. А ще Миколку вабило і кликало море, навіть вирішив уже було вступати до морського військового училища, та директор Требухівської сільської школи відрадив,  уже тоді розгледівши у хлопця неабиякий літературний талант.

1952 року юнак вступив до Київського державного університету ім. Т.Шевченка, на журналістське відділення філологічного факультету. В університеті познайомився і здружився на все життя з Василем Симоненком. В університеті ж таки зустрів своє  велике кохання – студентку Ніну Голоненко, у 1959р. молоді люди побралися, за рік народилася донька Оксана.

Микола відвідував університетську літературну студію, куди запрошували П.Тичину і В.Сосюру, М.Рильского та М.Стельмаха, інших відомих письменників. Також брав участь у роботі літстудії при видавництві «Молодь», яку очолював поет Дмитро Білоус.

Перші вірші Миколи Сома друкувалися в районній газеті. Перша поетична збірка — «Йду на побачення» — вийшла друком у 1957 році. Загалом же авторству М.Сома належать близько двадцяти поетичних збірок, єдина книга про Василя Симоненка – «З матір’ю на самоті” (2005р.), науково-популярне видання про життя і творчість видатного українського композитора – «Платон Майборода: милий спомин на серці собі пов'яжи».

За два роки з’явилася унікальна збірка поезій – «Хроніка воєнного дитинства», зі сторінок якої постає війна, побачена дитячими очима. Цю збірку Спілка письменників висунула на здобуття премії імені Тараса Шевченка. Одначе компартійні бонзи наклали вето – мовляв, поет безпартійний, та ще й якийся «занадто  український»,  до того ж товаришує  «не з тими» — Симоненком, Вінграновським, Драчем…

Микола Сом був неабияким експериментатором. Ось як  писав про Сомові «епітафії» літературознавець Юрій Ковалів у «Літературознавчій енциклопедії»: «Цікавий різновид цього жанру, поєднаний з пародією, розвинув М. Сом у своїй збірці «Сто епітафій», переадресовуючи її дошкульні тексти живим…»

А це вже – про «придибенції»:«Придибенція — гумористичний жанр, невеликий за обсягом твір, в основу якого покладено реальну подію,курйозний випадок із суспільного чи літературного життя, анекдот, жарт; запроваджений М. Сомом».

На слова М.Сома композитори П.Майборода, О.Сандлер, В.Верменич, інші не менш відомі  автори  музики створили понад сто пісень. Вони, ці пісні – ніжні й  світлі, вони линуть невимушено й одразу запам’ятовуються. «Вишиванка», «В парі линуть голуби» , «Квіти говорять», «Польова царівна», «Подаруй мені зорю»  нерідко сприймаються як народні, вони стали улюбленими для багатьох українців.

Відома всім з дитинства  колискова «Рученьки-ніженьки» на слова Миколи Сома протягом 24 років лунала в ефірі телепрограми «На добраніч, діти» та увійшла до Книги рекордів Гіннеса.   

Варто сказати, що великим покликанням і великою любов’ю Миколи Даниловича, крім літератури, було вчителювання. Впродовж десяти років – із  1990р. — викладав за власною програмою українську мову та  літературу, поетику, журналістику  та риторику  в Требухівській середній школі, у київських школах № 283 та №298. Згодом, на запрошення районного управління освіти, вів  ці уроки у школах усього Броварського району.

Микола Сом був справжнім патріотом своєї малої Батьківщини. 

Він також відомий своєю просвітницькою діяльністю. Останні десять років свого життя спільно з засновником фонду «Рідна країна» Миколою Томенком організував та провів безліч творчих та літературних вечорів, заходів по підтримці й захисту бібліотек Київщини, сприяв реконструкції музею Василя Симоненка на Полтавщині.

Миколи Даниловича Сома не стало 27  березня 2013 року.

У вересні 2016р. в Требухові було відкрито пам’ятник Миколі Сому. Виготовлено і встановлено його  за підтримки Фонду Миколи Томенка  «Рідна країна». Автори – відомі скульптори О.Сидорук та Б.Крилов.

Микола Сом залишається у пам’яті дуже багатьох людей, адже він любив і вмів спілкуватися, охоче дарував свої книжки.

Він залишається у своїх поезіях і піснях – неймовірно красивий і неповторно ліричний. Він залишив нам «Телеграму із сільради», «Лист чорноокій мурашці», «Сомову вулицю» й багато — багато віршів, де ніжність і тонкий  гумор зненацька сплітаються  з тугою-печаллю.