Блог бібліотеки №5. Бібліопалітра: Циганська муза

День 8 квітня є святковим для цілого народу, адже саме цієї дати відзначається всесвітній День ромів.

З цієї нагоди пропонуємо ще раз пригадати, перечитати геніальну поему Ліни Костенко «Циганська муза» , яка ніби наповнена широким простором доріг, брязкотом коліс, димом від циганського вогнища.

Причина написання поеми, як казала Ліна Василівна, це циганська польська поетеса Папуша (Броніслава Вайс). А до того її знайомство з Єжи Фіцовським, який багато їй розказав про цю історію.

Ліна Костенко прочитавши в польському перекладі ЮліянаТувіма книжку віршів циганської поетеси й використавши окремі мотиви, написала свій твір про долю циганської авторки. Поема цікава, легко написана, зображує цілу епопею талановитої дівчини Папуші, що зрозуміла безґрунтя життя її племени й вирішила лишити на папері долю циган, що не мають ні свого письменства, ні історії, ні майбутнього. Та не так дивились цигани на її вдачу: ще з самого малечку дивувалися з Папуші, з її дивної вдачі.

Броніслава народилася в 1908 році в ромській родині в Любліні, який на той час знаходився в

складі Російської імперії. Їхній табір пізніше кочував Волинню, Поділлям та Віленським краєм. Це дало підставу українській дослідниці творчості Папуші Маріанні Кіяновській вважати, що українська культура теж мала вплив на формування світосприйняття видатної ромської поетки. Броніслава ніколи не відвідувала жодного навчального закладу, однак самостійно навчилася писати і читати.

Трагізм життя Папуші полягав у тому, що вона не могла не творити, що вона стала рупором свого народу – у віршах висловлювала їхні переживання, думки, захоплення свободою, ностальгію за минулим, однак саме за це вона була покарана вигнанням. Роми осуджували її і через те, що вона ніби видавала їхні секрети, зраджувала чужим специфіку їхнього способу мислення і світосприйняття, викривала загалу так званий «romanipen» - кодекс правил поведінки в ромському суспільстві.

Очевидці твердили, що Папуша соромилася свого заняття, вважала його негідним дорослої особи. Однак нічого не могла з цим вдіяти, оскільки образи, слова, натхнення брали над нею верх. У 1949 році під час виступу поетеси під музичний акомпанемент власного чоловіка – то був один із способів їхнього заробітку на життя – її побачив польський літератор і дослідник Єжи Фіцовський, який помітив талант циганки, і не тільки був відкривачем поетичного дару Броніслави Вайс, а й її видавцем і перекладачем, а пізніше біографом. Він вважав Папушу справжнім феноменом, оскільки до того жоден польський ром не творив поезію цілеспрямовано.

У 1962 році вона була прийнята до Спілки польських письменників, отримала кілька престижних літературних премій. Друга її збірка «Розказані пісні» з’явилася в 1973 році, а третя «Лісу, батьку мій» і четверта «Папуша, велика таємниця» вже посмертні – в 1990 і 1992 рр. Її вірші, високо оцінені критиками, перевидавалися багато разів у перекладах французькою, чеською, італійською, шведською, англійською та іспанською мовами.

Про оцінку внеску Папуші в світову культуру говорить те, що іменем поетки названо літературну премію в області літератури циганською мовою, що саму її називають «Матір’ю ромської поезії». Їй присвячені численні літературні і біографічні дослідження, театральні постановки, документальні фільми. В місцевості Гожув Вєлкопольський, де мешкала незвичайна поетеса, їй поставили пам’ятник. У 2013 році з’явився польський художній фільм під назвою «Папуша», який демонстрували на міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах. А поетеса Ліна Костенко внесла образ циганської поетки в український культурний простір своєю поемою «Циганська муза».

Геніальна поема написана істинноі правдиво, зворушливо і сумно, гаряче, нестримно і неспинно. В ній історія циганського народу, колорит їхнього життя.

«.. Сумні птахи померлих, кричать у лісі сови. На вогнищах циганських вже виросли гриби. Одне я тільки знаю: що нам потрібне слово. Як вогнище. Як доля. Як лінія судьби.

Сміється моє серце і плаче, ніби вітер, — пером Папуша водить, а букви — хто куди. Як важко їй писати! Нема в латинці літер для кольору печалі і голосу води.

Сніги паперу білі. А букви — наче проліски. Чи зійдуть? Чи проб'ються? Такі ще холоди. Але виходить книжка. В перекладі. По-польськи. Із кольором печалі і голосом води»…

Цікавим є театральне життя «Циганської музи».

*«Циганська муза» стала спільним проектом циганського театру «Романс» і студентів інституту кіно і телебачення Київського національного університету культури і мистецтв курсу Ади Роговцевої. Спектакль ішов з 2002-го кілька років.

*В харківському театрі PS твір знайшов своє друге народження. Це красива, тонка і своєрідна вистава, в якій поетичне слово, що ожило, прокладає свою власну долю в часі-просторі і починає функціонувати не в минулому, а в теперішньому часі.

*Дитячий музичний театр юного актора «FantaziaNew» також взяв до репертуару виставу «Циганська муза» за однойменним твором Ліни Костенко. «Ми поставили виставу за твором Ліни Костенко, тому що її поезія надзвичайно красива. А коли людина бачить щось красиве, то і сама стає красивою», - розповіла у коментарі художній керівник театру Тетяна Погребняк.

Детальніше читайте:

1.Циганська муза // Костенко, Л. Вибране / Ліна Костенко. – К.: Дніпро, 1989.-С.402-410

2. «Циганська муза»

https://day.kyiv.ua/article/kultura/tsyhanska-muza

3. Час ромів

https://day.kyiv.ua/article/panorama-dnya/chas-romiv

4. Цигани. Роми. Gitanos

https://bcbiblio8.blogspot.com/search?q=%D1%86%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8.+%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8

5. Циганська муза

http://archive-ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=1104

6.Ігор Крикунов: Ліна Костенко благословила «Циганську музу» в театрі Романс

https://poglyad.tv/igor-krykunov-lina-kostenko-blagoslovyla-tsygansku-muzu-v-teatri-romans-article