Ворог планував захопити Київ за 3-5
днів, тож одразу кинув величезні сили на захоплення Київщини – воріт до
столиці.
Спочатку була висадка ворожого
десанту на аеродромі «Антонов» та бої за Гостомель, що тривали десять днів, а
далі була окупація міста. Запеклі бої розгорнулися в сусідніх із Києвом містах Мощун,
Бучі й Ірпені. Окупація значної частини півночі Київської області (Іванків,
Бородянка, Димер) російськими військами, які зайшли з боку Чорнобильської зони
відчуження. Водночас тривали бої і в інших населених пунктах Київщини – так, з
28 лютого по 1 березня 3 березня легендарні «Азовці» зупинили ворога біля
Ворзеля. 8 березня під Макаровом українські танкісти знищили шість російських
танків. Дуже важливу роль в обороні й подальшому звільненні Київщини відіграли
бійці територіальної оборони.
Цивільні мешканці Києва й області ховалися від обстрілів та російських військових у підвалах і бомбосховищах, евакуювалися до більш безпечних населених пунктів, хоча не можна не зазначити, що цинічний і жорстокий ворог регулярно обстрілював гуманітарні коридори попри білі прапори, написи «Люди» і «Діти» на автівках. Ворог вчиняв на тимчасово захоплених ним територіях страшні воєнні злочини: катування, насилля, вбивства і мародерство. Люди ж, які перебували увесь цей час у столиці, жили під постійною загрозою прориву міста та під обстрілами, які практично не вщухали.
Наприкінці березня після тривалих жорстоких боїв сили оборони в районі Приірпіння взяли в оперативне оточення залишки російських військ. 28 березня багатостраждальний Ірпінь було звільнено від ворога. 30 березня у селі Дмитрівка, розташованому на північ від Житомирської траси, відбувся один з останніх масштабних боїв у Київські області, в результаті якого наші військові знищили понад 15 одиниць бойової техніки російських окупантів.
31 березня наші сили оборони зачистили Бучу та Бровари, 1 квітня – Гостомель, а 2 квітня відбулася вистраждана повна деокупація Київщини.
А також бажаючі мали можливість
відвідати неперевершену фотовиставку Романа Наумова "... і буде весна" де історичні кадри звільненої Київщини, закарбовані
на завжди.
Майя Боженко
Немає коментарів:
Дописати коментар