«Я душу пустив у душу народу…» (до 150-річчя від дня народження Василя Стефаника)

14 травня виповнюється 150 років від дня народження письменника й політика Василя Стефаника. В історію світової літератури він увійшов як неперевершений майстер психологічної новели. Його називали «володарем дум селянських» і «поетом мужицької розпуки» за глибоке знання селянської душі й суворої правди життя. Він був найближчим соратником Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, товаришем  і спільником у творчій та громадській діяльності Леся Мартовича та Марка Черемшини. Творчість Стефаника припадає на кінець ХІХ та початок ХХ століття.

Новели Василя Стефаника  багаті на картини тогочасної дійсності; просвічуються і автобіографічні моменти його життя. «Новина», «Катруся», «Камінний хрест», «Палій», «Сини» та ін. – твори, які засвідчують безперечний талант митця, що вправно керував своїм літературним пером. Слово було для Стефаника алмазом, найдорогоціннішим матеріалом, який  він невтомно шліфував , відкидаючи зайве і непотрібне, щоб заграло воно усіма барвами, замерехтіло і засяяло, як коштовне каміння. В одному з листів письменник зізнавався: «Кожна моя дрібниця, яку я пишу, граничить з божевіллям, і я нікого в світі так не боявся, як самого себе, коли я творю»"..

Факти з життя Василя Стефаника:

Василь Стефаник походив з родини заможного селянина, він був видним чоловіком і завжди гарно вбирався, фраки шив у найдорожчих кравців.

Першою любов’ю письменника була Євгенія Бачинська – сестра відомого діяча Лева Бачинського

За ним упадала і відома оперна співачка Соломія Крушельницька, але Стефаник казав, що чоловіком співачки він бути не може.

Також Василь Стефаник довгий час приятелював і листувався з Ольгою Кобилянською. Хоча вона була старшою на 8 років, але враження молодий письменник справив.

 З 1908-1918 рр Василь Стефаник разом з Андрієм Шептицьким були послами до австрійського парламенту. Пізніше, на схилі літ, відомий митрополит допомагав письменнику матеріально.

Василь Стефаник був дуже вимогливим як до себе, так і до інших. Наприклад, якщо хтось з синів не приходив вчасно на вечерю о 6 годині, то не дозволяв вечеряти їм пізніше.

Василь так писав про своїх синів: старший Семен – гордий, середній Кирило – добрий, а наймолодший Юрій – розумний. Саме Юрій був улюбленим сином

В одному зі своїх найвизначніших творів «Камінний хрест» Василь Стефаник описує еміграцію і важку долю заробітчан. Пізніше його син Юрій також подався в еміграцію і виїхав до Канади

Написані з великою художньою силою твори Стефаника здобули широку популярність: вони перекладалися російською, польською, німецькою, чеською та іншими мовами, про них багато писала критика.

Ім’я Василя Стефаника носять:

-Премія в галузі літератури, мистецтва, архітектури та журналістики , найвища в Івано-Франківській області відзнака, яку присуджує Івано-Франківська обласна державна адміністрація місцевим авторам

- Прикарпатський національний університет

- Національна бібліотека у Львові

- Публічна бібліотека у Києві

- Вулиці у Львові, Тернополі, Коломиї, Стрию

- Снятинська ЗОШ І-ІІІ ст. ім. В. Стефаника у м. Снятині в якій колись і навчався

- Львівська СЗШ №22.

Василеві Стефанику споруджено шість пам’ятників, в тому числі і в місті Едмонтон (Канада) та встановлено чотири меморіальні дошки.

Його творчість не можна обчислювати томами. Ті кілька невеликих книг, що залишив нам письменник у спадок, становлять неоціненну скарбницю Стефаникового слова.

«Його новели – як найкращі народні пісні, в яких нема риторики, ані сентиментальності, а тільки наочне, голе, просте, непідфарбоване життя, дуже часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії.»   Іван Франко.

Матеріали книжкової виставки, яка експонується в читальному залі бібліотеки# 8, розповідають про класичну спадщину неповторного майстра української соціально-психологічної новели Василя Стефаника.