Про книгу Зінаїди Луценко «Необдумана Міловиця»

Тільки після Помаранчевої революції ми дізналися правду про великі голодомори, що пережили українці в 30-х роках ХХст. під час колективізації та повоєнні роки. І жоден підручник, як застарілий так і сучасний, не відтворює так натурально трагічної дійсності українського народу, як книга Зінаїди Луценко «Необдумана Міловиця». Книга подана у вигляді листа онуки Марти до своєї бабусі Міловиці: «А пам`ятаєш, як колись ти, Міловице, розпачливо кричала до своїх батька й матері: «Не піду я заміж ніколи й ні за кого, як не віддасте мене за Ілька! Буду сидіти в хаті та до сивих кіс виглядатиму у вікна!»

 Мусили віддати наперекір долі, бо дочка втекла від нелюба, та вийшла заміж за свого Ілька, а його батьки не хотіли такої невістки, отож, довелося парубкові стати приймаком у бідних селян, Міловичиних батьків. Прожили вони нелегке буремне життя. Спочатку колективізація: «Пам`ятаєш, Міловице…якогось дня пройшла селом чутка, що Ількового батька побили. Побили за те, що не хотів він іти в колгосп, дуже муляло те новій владі…
Прийшли до його двору одного дня люди з міліції, звалили на землю і тяжко побили ногами так, що не міг він більше ні ворушитися, ні дихати, а тільки лежав  і дивився широко розплющеними очима в небо. А тоді почали з хати бляху здирати, кинулися розкидати хату. Рвали дядьки шматки бляхи з верха й кидали на землю.

-          Оце тобі куркульня! – кричали.

Ходили ті ж дядьки, що вбили Ількових батьків Теклю й Ксеня, від двору й до двору, та й переписували у книжку, що й кому треба здати для держави. А тоді верещали по хлівцях наполовину вгодовані свині і мукали корови; і плакали по хатах жінки, прощаючись зі своїми годувальницями».

 Почалася війна: «А ти, Міловице, пересиджувала в льоху з дітьми вже третю ніч, і

Зінаїда Луценко

бухкало у вас над головою, й свистіло – бої йшли. У тісному погребі сиділо вас душ із тридцять…Пам`ятаєш, Міловице, як важкі дерев`яні двері вперше прочинилися на вулицю і випустили разом із теплом та вогкою парою нудний запах від випорожнення, бо до вітру виходити вам не можна було, і нужду справляли прямо в кутку у погребі…».

 Тяжким було життя не тільки у Міловиці. Таких було багато. Так жили майже всі українці – в голодомор посилали дітей збирати колоски на полях, сподіваючись, що останнім все зійде з рук, але коли їх там ловили – то не сходило.

Трохи заможніші, кого звали куркулями, були виселені сім`ями до Сибіру. Були й такі, що роками ховалися по лісах від виселок аби не покинути рідної землі, гадаючи, що все колись минеться. Здавали до колгоспів, важкою працею придбану худобу, а хто противився – виганяли з осель і все помістя трощили “активісти”.

 Та й війна не дуже жалувала – чоловіки йшли на фронт і багато хто звідти не повертався. Дітей німці забирали остарбайтерами на важкі роботи до Німеччини, а хто шукаючи кращої долі, ще раніше виїхав до Америки, то там і залишався назавжди, а матері витирали сльози із заплаканих очей видивляючись у далечінь. Через усі ці випробування пройшла в своєму житті і Міловиця.

В.Т.

Луценко,З.

Необдумана Міловиця / Зінаїда Луценко ; передм.Т.Трофименко. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. – 240с.

Хтось знайомий з творчістю Зінаїди Луценко за журналом Cosmopolitan, хтось, може, чув про неї як про переможницю конкурсу оповідань на Міжнародній конференції «Дні фантастики у Києві – 2010», але друга премія на «коронації слова – 2012» за роман «Необдумана міловиця» зробила її відомою на всю Україну.

Ця книга – не лише лист до бабусі, а й звернення до всіх небайдужих читачів. Прочитайте цю книгу уважно – вона про кожного з нас. Розкажіть про цю книгу тим, хто важливий для вас. Ця книга варта ваших зусиль.

А.Куликов, телеведучий

Зінаїда Луценко – переможниця «Коронації слова – 2012» - багато в чому подібна до інших літераторів і водночас відрізняється від них. Учителька з Черкащини, вона належить до когорти вже розкручених письменників, котрі з подиву гідною регулярністю подають свої твори на «шоколадний» конкурс; власне, якщо говорити про те, що «Коронація слова» відкриває нові імена, то таким ім`ям якраз і є Зінаїда Луценко.

Т.Трофименко