понеділок, 25 квітня 2016 р.

Чорнобиль: є межа у печалі, у тривоги немає межі...

Полин-трава... Стародавнє містечко серед лісів і ланів пригорнулося до світловодої Прип’яті. А звідки, з яких глибин народних придбала ти назву – полин-трава?
Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні ці слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві.
Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про загиблих людей, особливо молодих. Ще багато століть ця трагедія буде нагадувати про себе.
Ранок... Чорний ранок... 26 квітня 1986 року.
Мирна, щаслива весна перестала існувати.
Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Увесь цей жах відгукнувся болем у серцях мільйонів людей. Тепер у світі є небагато назв, що відомі краще, ніж «ЧОРНОБИЛЬ»
У цьому році ми відзначаємо 30-у річницю тих страшних подій. Але це не свято. Це зовсім інша річниця, яка не терпить фальші, показухи, надуманості. Минуло 30 років, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: i тих, кого вiн зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пiзнiше народився далеко вiд покривдженої землі. Цей день не минув безслідно, він розплодив по свiту багато трагедiй, вiн буде завжди об’єднувати всiх одним спогадом, однiєю печаллю, однiєю надiєю.

Об’єднав цей страшний день однією печаллю всіх небайдужих 21 квітня у приміщенні виставкової зали бібліотеки №8 на спомині-реквіємі «Чорнобиль: «до» і «після»», який організували О.Іванова, керівник ГО Білоцерківське відділення Міжнародного благодійного фонду «Допомога дітям Чорнобиля» та працівники бібліотеки. Серед запрошених були Б.Смуток, секретар міської ради, М.Гаган, голова Білоцерківської ГО «Ветерани Чорнобиля», Т.Копачевська, голова Білоцерківської ГО «Союз Чорнобиля України», М.Дашкевич, голова Міжнародного благодійного фонду «Друзі – дітям Чорнобиля», П.Шишковський, голова Білоцерківської ГО «Діти Чорнобиля», Р.Григоренко, директор Білоцерківської міської ЦБС, ліквідатори та вдови.
Вечір символічно розпочався «Молитвою до Пресвятої Богородиці» у виконанні викладача музичної школи №3 Н. Пренделас. Ведучі С.Хмільова та М.Боженко знаходили точні й влучні слова, які торкалися найпотаємніших струн душі. Серед запрошених у залі бібліотеки були наші земляки, котрі безпосередньо брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Комусь довелось стати в ряди тих хто ліквідовував наслідки, комусь – рятувати життя і здоров’я потерпілих. Аварія на Чорнобильській АЕС, смертоносне полум’я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони, ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби відвернути трагедію. Тож символічно, що саме цього дня вони отримали заслужені нагороди. Щемливою окрасою вечора стали вірші та пісні у виконанні юних декламаторів БЗШ №4 (Я.Грінчій, О.Мельник, К.Клименко, Л.Однорог, В.Зінич, М.Балас) та співаків БМШ №3 (М.Дондук, Л.Сорока), які запропонували своє власне, мистецьке осягнення чорнобильської теми.
Чорнобиль... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи. Але ми віримо, що пісня у лузі ще озветься і доля сонечком зійде, з’явиться радісна веселка після чистого дощу над тобою, мій краю.
 Тетяна Ямінська.



















Немає коментарів:

Дописати коментар