Блог бібліотеки №5. Бібліопалітра

23 жовтня в книгозбірні на масиві Незалежності відбувся літературний вечір «Слово, що торкається серця», присвячений творчості львівської поетеси Галини Потопляк. У цьому заході, який провела провідна бібліотекарка Майя Боженко, взяли участь академісти клубів «Чарівна мить», «Сузір’я», «Вікторія», «Золота осінь», «Лада», «Зарічанське джерело», «Промінь надії», «Мрія». 

Академісти за власним уподобанням обрали ті римовані рядки Галини Потопляк, які найліпше припали до душі. Тож у виставковій залі бібліотеки звучала поезія про війну, про Україну, про батьків, про осінню пору, про пенсію і загалом людське життя-буття. Були й музичні виступи, адже на вірші пані Галини написано  чимало пісень. 

У заході взяли участь Ніна Янова, Тетяна Царенко, Надія Ходимчук, Валентина Бадзюх, Валентина Сіволапова, Людмила Апальонова, Лідія Середа, Анжела Ганущак, Ольга Комарницька, Лариса Хоменко, Тамара Кизим, Вікторія Дудко, Антоніна Добровінська. У їхньому виконанні прозвучали вірші «І знову ці безсонні, довгі ночі…», «Яке це щастя – просто жити», «Такий народ ще треба пошукати», «Прочитай мені дощ», «На пенсії життя не мед», «І кожен день у мене щось не так», «Любіте, людоньки, любіть», «Жінка-осінь», «Я ж бо вірила, що осінь так далеко», «Я ще не все сказала, я ще не скрізь була», «Коли душа замерзне на морозі», «Пам’ять». 

А от з пісенними композиціями, які чудово доповнили поетичні читання, виступили Наталія Мельник (пісня на вірш «Коли закінчиться війна») та Олена Гамбарова (пісня на вірш «Після війни»).

Учасники творчого вечора змогли також почути голос самої поетеси. На початку заходу вони побачили відеоряд зі світлинами її батьків, дідів та бабусь, її фото в молодості та зрілому віці. А під час перегляду послухати, як авторка розповідає свою біографію. Ця розмова була записана напередодні по телефону, адже сама поетеса через сімейні обставини не мала змоги доєднатися онлайн до нашої зустрічі. 

Тож академісти мали змогу дізнатися, що пані Наталя народилася в Житомирській області біля міста Звягель у 1954 році. Коріння має у двох областях: Житомирській та Київській, звідкіля родом її мама. «У моїх віршах ці дві області переплітаються: пейзажі – більше житомирські, а люди – київські», - розказує пані Галина. 

Після закінчення сільської школи, у 1971 році вступає до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на відділення психології. «То був перший випуск психологів в Україні. По завершенню навчання за розподілом попала на роботу у Львів. Свідомо обрала це місто, щоби бути ближче до батьків, які мешкали на Житомирщині. З 1976 році живу у Львові. Працювала на секретному закритому підприємстві з кадрами. Але з розпадом союзу підприємство зупинилося.  Деякий час працювала в різних місцях, але в силу сімейних обставин з 2010 року не працюю. На пенсії стала більше писати вірші. Хоча писала їх ще з молодості. Між 30 і 40 роками записувала багато в зошиті. Коли створила у 2015 році сторінку в Фейсбуці, почала писати вірші на дописи етнографа Лідії Бебешко про вишиті узори. Пізніше стала писати вірші про природу, традиції, людей, Україну», - розповідає Галина Потопляк. 

Згодом у неї з’явилася велика аудиторія читачів-прихильників. Так, на сторінці «Авторська поезія Галини Потопляк» - вже понад 60 тисяч читачів, а на власній сторінці Галини Потопляк – понад 24 тисячі. Тож логічно, що виникла потреба надрукувати книгу з творчим доробком. До цього підштовхували як читачі, так і двоє синів поетеси. Таким чином, у 2022 році пані Галина видала друком першу книгу «Такий народ ще треба пошукати». Наклад розкупили і довелося робити ще один. А згодом надрукувала книгу «А мої вікна дивляться на Львів», де зібрані 100 віршів, присвячених місту, де пройшло майже пів століття життя поетеси! У планах – видати ще одну книгу з віршами, присвяченими традиціям та обрядам українців. 

Окрім знайомства з біографією поетеси академісти мали змогу послухати, як вона сама читає свого вірша. А ще послухати пісню на її вірш «Я надішлю тобі листа в конверті»!

Окремо слід відзначити, як майстерно ведуча заходу Майя Миколаївна поєднала виступи, ніби чарівною голкою зшила літературний вечір, аби він вийшов органічним і цікавим. Від багатьох віршів на очах у слухачів наверталися сльози. То ж недаремно зустріч назвали «Слово, що торкається серця»!

Насамкінець заходу директорка Благодійного фонду Костянтина Єфименка Людмила Полях також прочитала поезію пані Галини, а саме такі рядки: «Писала я листа до Миколая» та «Мені Україна весь світ подарила». А також подарувала поетичні збірочки бібліотеці, щоб якомога більше білоцерківців мали змогу доторкнутися серцем до такого чудового поетичного слова!

Дякуємо, пані Галині за її неймовірний поетичний талант. Творіть і тіште своїх прихильників поетичним словом ще багато років!