середа, 27 квітня 2016 р.

Рукотворне диво - писанка

Пасху цього року святкуємо 1 травня.
Великдень – найсвітліше, найбільш шановане в народі свято. Щодо назви свята існує таке пояснення: у день, коли воскрес Ісус Христос, сонце з радості не заходило, звідси й  наймення «Великдень».
Різні свята супроводжуються своїми звичаями.
У сиву давнину був звичай: люди приходили до високої особи з якимось дарунком. Марія Магдалина, проповідуючи Христову науку, якось зайшла до двору римського кесаря Тиверія, подала йому червону крашанку зі словами: «Христос Воскрес!» і після того почала свою проповідь.
За її прикладом й інші християни в день Пасхи почали обдаровувати одне одного крашанками чи писанками. Цей звичай прижився у християн і до сьогоднішнього дня. Витримати всі церковні канони в очікуванні Великодня часто не вистачає ні сили, ні знань. А от зробити писанки український народ – майстер!
«Народ живе красою, вміє не лише створити,  а й обезсмертити себе у прекрасному. Стільки стрілося в писанці! Казка! Пісня, бувальщина, материнська колискова і росяна стежка дитинства, вінок першого кохання і дужість повноліття, мудрість старості і присмак вічності у присмерку вечірнього неба. З радістю – смуток, з усмішкою – надія….Добирайте, осмислюйте,  повертайте скарби народові, котрий примножить їх знову і знову» - так сказав про писанки Михайло Стельмах.
Досліджуючи незліченне багатство мотивів писанкової орнаментики, можна простежити важливі етапи еволюції людської свідомості, історичні ступені її формування. Народна орнаментика – створена багатьма поколіннями – образотворча абетка у вигляді символічних зображень, за допомогою яких ми читаємо історію давніх віків.
Спробували свої майстерні здібності у мистецтві писанкарства і наші користувачі, а допомагали їм їхні діти.
Майстер-клас провела Людмила Василівна Сябро, керівник гуртка «Прикладні  мистецтва» клубу  за місцем проживання "Прометей"

 Першоджерела:
Соломченко,О.Г
Писанки українських Карпат / О.Г.Соломченко. – Ужгород: Карпати, 2004. – 240с.
Українські традиції / Упорядник О.В.Ковалевський. – Х.: Фоліо, 2011. – С.435

Немає коментарів:

Дописати коментар