пʼятниця, 10 липня 2015 р.

Я з людьми розмовлятиму віршами...

8 липня в бібліотеці №8 пройшов День інформації «Я з людьми розмовлятиму віршами…» присвячений 40-річчю від Дня народження Костянтина Мордатенка.
Костянтин Леонідович Мордатенко - поет-краянин народився 4 липня 1975 року в Білій Церкві. Свій перший вірш рідною мовою написав 18 грудня 2007 року – «Мові». На даний час його творча спадщина налічує вісімдесят вісім томів.

До вашої уваги декілька віршів ювіляра


Ти – музика, яка лунає в серці…
Осліплюєш і надаєш прозріння.
Любов свята у будь-якому сенсі.
Закохані – як сплетене коріння,

В середині від пристрасті аж спазми.
Зліпились душі, як м`якушка з медом;
з водою лагідне стикання пасма,
коли вуста цілують в річці небо;

в горісі нігтем шкірку неможливо
віддерти, щоб очистить, так зрослись…
Мороз поза плечима; в серці – злива:
кидаючись у вир, злітаєш ввись!

***

В моє життя без стуку ти ввійшла,
в твоє – не міг достукатися довго…
Я намагався дати відкоша
і почуттям, і віщим осторогам…

Любов, немов у казино «зеро»,
везучі програють і навіть дуже…
Коханням намагається Добро
Олюднити людей: серця їх, душі…

***
 Життя в диханні нашім гойдається:
вдих і видих, між ними -  молитва…
Свята Правда по світу тиняється,
наче кішка облізла, побита…

світла радість була від Всевишнього,
мали все, але…не цінували.
Ніжні спогади щастя колишнього
Щемний біль на душі розіп`яли…

***
        
Мед із пролісків
Тіні від луни на мед із пролісків
падали  солодкими дієзами.
Тишу камертону зливи голос вкрив.
Вена поєдналася і лезо… Рим

Відвернув шляхи…залишив стежечку…
Місяць на ставку глибоке небо вчив…
І вростали тіні в присмерк лежачи…
І загоювався біль так, наче степ вночі…






Немає коментарів:

Дописати коментар