14 травня Україна вшановує пам’ять тих, хто став щитом для приречених — День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Для нашої Білої Церкви, міста з глибоким багатонаціональним корінням, ця дата є особливою: вона пронизана водночас болем втрат і гордістю за незламність людського духу. Минуле нашого міста зберігає пам’ять про страшні часи нацистської окупації. Трагедія в урочищі «Товста» та масові розстріли на околицях назавжди залишилися незагоєною раною на тілі Білої Церкви. Коли вулицями панував страх, а морок застилав майбутнє, знаходилися ті, хто чинив опір.
Сьогодні ми
згадуємо тих, кого світ називає Праведниками народів світу. Серед тисяч
українців, удостоєних цього почесного звання, є чимало наших земляків. На
Київщині за допомогу євреям окупанти карали найстрашнішим — стратою всієї
родини. Тому кожен день переховування був щоденним подвигом, ціною в життя.
Рятівниками
ставали звичайні люди: сусіди, колеги, знайомі. Вони ділилися останньою крихтою
хліба, ховали цілі сім’ї у підвалах та на горищах, ризикуючи безпекою власних
дітей. Вони не вважали себе героями — вони просто не могли вчинити інакше. Як
свідчать праці місцевого історика Євгена Чернецького, присвячені цій
темі, саме ці люди стали «світлом у темряві». В центрі міста є Меморіал жертвам Голокосту та
Праведникам народів світу. На ньому золотими літерами викарбувані імена 16 білоцерківців.
Їхній вчинки вчать нас
головному: моральний вибір є завжди. Навіть тоді, коли здається, що світ
руйнується, людина здатна зберегти в собі світло.
Аби глибше
відчути ціну цієї мужності, запрошуєм відвідати бібліотеку та ознайомитися з
тематичною книжковою виставкою «Українські Праведники: Подвиг без зброї».
Немає коментарів:
Дописати коментар