Що ми знаємо про Леоніда Костянтиновича Каденюка?

28 січня — 75 років від дня народження Леоніда Каденюка

Перший космонавт незалежної України

28 січня 2026 року минає 75 років від дня народження Леоніда Костянтиновича Каденюка (1951–2018) — легендарного українського льотчика-випробувача, астронавта та першого космонавта незалежної України.

Леонід Каденюк народився в селі Клішківці на Буковині. З дитинства мріяв про небо, і ця мрія визначила все його життя. Він закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків, служив у винищувальній авіації, а згодом став льотчиком-випробувачем.

У 1997 році Каденюк здійснив історичний політ у космос у складі місії шатла Columbia (STS-87). Під час 16-добового польоту він проводив біологічні експерименти з рослинами, що мали важливе значення для розвитку космічної біології та майбутніх тривалих польотів людини в космос. Цей політ став символом входження незалежної України до світової космічної спільноти.

Після повернення з орбіти Леонід Каденюк активно займався громадською, науково-популярною та просвітницькою діяльністю, був народним депутатом України, автором книг і численних публікацій про космос. Він багато працював із молоддю, надихаючи нові покоління мріяти сміливо й наполегливо йти до своєї мети.

Леонід Каденюк був удостоєний звання Герой України, нагороджений орденами та відзнаками України й інших держав.

Його життя — це приклад служіння науці, державі й людській мрії про зірки.

Ім’я Леоніда Каденюка назавжди вписане в історію України та світової космонавтики.

Голокост! Без права забуття!

Голокост - це вісім букв болю і страждань. Цим словом називають геноцид євреїв та інших соціальних груп, вчинений нацистами під час Другої світової війни.

"Неповноцінних", за нацистськими переконаннями, людей утримували в спеціальних таборах смерті. На ув'язнених часто ставили експерименти, а через жахливі умови проживання багато ув'язнених навіть не доживали до страти. Найвідомішим нацистським концтабором був Аушвіц у польському місті Освенцим.

Під час Голокосту 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України. Найвідомішим місцем масових розстрілів євреїв в Україні є урочище Бабин Яр у Києві, де було страчено близько 150 тисяч осіб. Зараз тут знаходиться Меморіальний комплекс, присвячений пам'яті жертвам Голокосту.

День пам'яті жертв Голокосту був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН від 1 листопада 2005 року. Україна також брала участь у підписанні документа. Жертв Голокосту щороку згадують 27 січня.

27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау.

У 2025 році День пам'яті жертв Голокосту проходить під час війни в Україні, яку вже назвали геноцидом українського народу

Неможливо запобігати повторенню геноцидів у майбутньому без рішучого і справедливого засудження та покарання організаторів і виконавців подібних злочинів сьогодні.

Міжнародний день памʼяті жертв Голкосту – нагода ще раз замислитися над цим.

22 січня — День Соборності України

Цього дня ми згадуємо подію, що стала символом єдності українського народу, — проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР у 1919 році. Тоді, на Софійській площі в Києві, прозвучали слова, які й сьогодні мають особливу силу: Україна — єдина, неподільна держава.

Соборність — це не лише про кордони на мапі. Це про спільні цінності, мову, культуру, пам’ять і відповідальність одне за одного. Це про нашу здатність триматися разом у найважчі часи й не втрачати віру в майбутнє.

Сьогодні, як ніколи, ми відчуваємо справжній зміст цього свята. Єдність українців — на фронті й у тилу, у великих містах і маленьких громадах, в Україні та за її межами — стала нашою силою й опорою.

Нехай День Соборності нагадує кожному з нас: разом ми сильніші. Разом — ми Україна.

Зі святом єдності, гідності та незламності! 

Слава і шана кіборгам!

Ті, хто пройшов крізь вогонь. Ті, кого навіть вороги вважали і називали Кіборгами. Ті, хто тримав ціною власного життя Донецький аеропорт протягом 242 днів 2014-2015 року… Саме цим людям була присвячена патріотична година для юнацтва «Слава і шана Кіборгам», що пройшла 20 січня у читальній залі бібліотеки.

Під час заходу читачі мали нагоду ознайомитися з книжковою виставкою, дізнатися унікальну історію мужності, братерства та самоповаги. Ця історія стає для нас не просто літописом відваги українців, а поштовхом для самовизначення: за якими правилами жити, що означає для України свобода і справедливість, і як треба за неї боротися.

Чому Крим - це Україна!?

Чому Крим — це Україна

Крим — це не лише півострів у Чорному морі. Це земля з багатовіковою історією, культурною різноманітністю та глибоким українським корінням. Питання приналежності Криму — не предмет дискусій, а факт, підтверджений історією, міжнародним правом і волею українського народу.

Історичні підстави

Історія Криму тісно пов’язана з історією України. Саме з Кримом пов’язані важливі сторінки Київської Русі: Херсонес Таврійський став місцем хрещення князя Володимира Великого — події, що визначила духовний шлях України. Протягом століть Крим перебував у різних державних утвореннях, однак у ХХ столітті його доля остаточно поєдналася з Україною.

У 1954 році Кримська область була передана до складу Української РСР. Це рішення мало не лише адміністративний, а й економічний та культурний сенс: Крим завжди був тісно пов’язаний з материковою Україною спільною інфраструктурою, водопостачанням, господарством і людськими зв’язками.

Право і міжнародне визнання

Після проголошення незалежності України у 1991 році Крим залишився її невід’ємною частиною. Це рішення підтвердили громадяни України під час Всеукраїнського референдуму, який відбувся і на території Криму. Усі провідні міжнародні організації та держави світу визнали Крим частиною суверенної України в її міжнародно визнаних кордонах.

Тимчасова окупація Криму у 2014 році не змінила його правового статусу. Згідно з нормами міжнародного права, Крим був і залишається територією України, а порушення її територіальної цілісності засуджене світовою спільнотою.

Кримські татари — корінний народ України

Невід’ємною частиною кримської історії є кримські татари — корінний народ півострова. Їхня культура, мова та традиції формували обличчя Криму століттями. Україна офіційно визнала кримських татар корінним народом і послідовно відстоює їхні права на міжнародному рівні. Саме в складі України кримські татари отримали можливість національного відродження після десятиліть депортацій і утисків.

Культура, мова, ідентичність

Крим — це частина українського культурного простору. Українська мова, література, пісня, традиції завжди були присутні на півострові. Тут жили й працювали українські митці, письменники, науковці. Крим надихав Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Максима Рильського та багатьох інших діячів української культури.

Крим — це майбутнє України

Сьогодні Крим — це символ боротьби за свободу, справедливість і право бути собою. Україна ніколи не відмовлялася і не відмовиться від свого півострова, адже Крим — це люди, пам’ять, культура й історія, які неможливо окупувати назавжди.

Крим був, є і буде українським. Це не лише політична формула — це істина, заснована на історії, праві та вірі в повернення справедливості.

Конкурс колядок у бібліотеці-філії №5

У бібліотеці-філії №5 вже не перший рік проводиться міський онлайн-конкурс колядок «Радуйся, земле, коляда іде!», до якого долучаються всі охочі: читачі, друзі книгозбірні та просто творчі особистості.

В цьогорічному конкурсі взяли участь понад 60 колядників, різних вікових категорій, які представили більше 30 колядок, щедрівок та театральних інсценівок.

Журі, у складі: голова – Олена Фастівська − депутатка Білоцерківської міської ради та голова ГО «Біла Церква туристична»; Майя Боженко − провідна бібліотекарка філії №5; Дар’я Сушкова − дипломантка і переможниця багатьох українських і міжнародних музичних конкурсів та читачка книгозбірні, оцінювало виступи за наступними критеріями: творчий задум та його втілення, артистичність виконання, оригінальність та уміння

донести зміст твору до слухачів, мовна та сценічна культура, вокал, автентичність тощо.

У виставковій залі книгозбірні відбулося нагородження переможців.

На початку заходу у виконанні Дар’ї Сушкової прозвучала мелодія всесвітньо відомого твору Миколи Леонтовича «Щедрик».

З вітальним словом до присутніх звернулася голова журі Олена Фастівська. Пані Олена подякувала дітлахам за чудові колядки та щедрівки та побажала подальших успіхів і миру.

Привітала та нагородила переможців Олександра Нагорна − директорка КЗ БМР Білоцерківська ЦБС ім. П.Красножона.

У молодшій віковій групі:

• Приз глядацьких симпатій отримав Данило Андрущенко, читач бібліотека-філії № 3;

• ІІІ місце виборола Софія Дишлева, читачка бібліотеки-філії №3;

• ІІ місце розділили: Емма Семененко, читачка центральної бібліотеки для дітей; Емма Ніколайчук, читачка бібліотеки-філії №4 сімейного читання; Стелла Головатенко, читачка бібліотеки-філії№2;

• І місце здобули: Вероніка Поліщук, читачка бібліотеки-філії № 6; Аліса Федорко, читачка бібліотеки-філії№ 5.

• Гран-прі отримала наймолодша учасниця − п’ятирічна Дар’я Єрохіна.

В середній віковій категорії:

• Приз глядацьких симпатій отримав Дмитро Бабушкін, читач бібліотеки-філії№3;

• ІІІ місце розділили: Ольга Замастеренко, читачка бібліотеки-філії№6 та Єва Порхун, читачка бібліотеки-філії № 5;

• ІІ місце посіли: Поліна Бикоріз, читачка бібліотеки-філії № 3; Софія Мельниченко, читачка бібліотеки-філії № 3; Пациаді Варвара, читачка бібліотеки-філії № 4 (авторська колядка та збереження народних традицій);

• І місце – В’ячеслав Магдальчук, читач бібліотеки-філії № 3; Катруся Клюєва, читачка бібліотеки-філії № 6;

• Гран-прі отримала Альона Ващенко, читачка філії № 6.

Журі вразив виступ надзвичайно талановитої дівчинки – акапельне виконання з потужним вокалом та старовинною манерою виконання

Серед колективів нагороди отримали:

• ІІІ місце розділили дует Олена Іщук та Катруся Дідківська, читачки бібліотеки-філії№3 та гуртківці театру ляльок «Фантазія», Центру позашкільної освіти та професійного самовизначення учнівської молоді «Соняшник», керівник Катерина Громадська;

• ІІ місце – гурт «Сяєво», читачі бібліотеки-філії №4, керівник Яна Антоненко та учні Білоцерківської гімназії початкової школи №6, читачі бібліотеки-філії №4;

• І місце − гуртківці молодшої групи (3-5років) Театр ляльок «Фантазія» Центру позашкільної освіти та професійного самовизначення учнівської молоді «Соняшник»;

• І місце – вихованці дитячого-юнацького клубу за місцем проживання «Перлина», читачі бібліотеки-філії№2.

Величезна вдячність спонсорам та благодійникам, які відгукнулися і долучилися до нагородження переможців та учасників конкурсу колядок: Олені Фастівській, депутатці Білоцерківської міської ради, підприємиці;

Олександру Александрову, депутату Білоцерківської міської ради; управлінню культури і туризму Білоцерківської міської ради, КЗ БМР Білоцерківська ЦБС ім. П.Красножона в особі директорки Олександри Нагорної.

Тож хай різдвяні колядки принесуть усім добрим людям довгоочікуваний мир та перемогу! Дякуємо нашим захисникам, за те, що маємо можливість святкувати та проводити конкурси.

Всім учасникам, благодійникам, переможцям та їхнім родинам, бібліотечній спільноті зичимо здоров’я, всіляких гараздів, успіхів та натхнення!

                                                                                                              Світлана Хмільова

Письменники Білоцерківщини — читачам

Білоцерківщина — край, де слово має коріння і крила. Саме тут народжуються тексти, що зберігають пам’ять поколінь, відлунюють сучасністю й дивляться у майбутнє. Запрошуємо читачів у мандрівку сторінками творів письменників нашого краю — щирих, різних, самобутніх.

Своїми книгами до читача промовляють Андрій Кириченко і Ніна Ковальчук, Таїна Братченко і Володимир Дідківський, Галина Невінчана, Анатолій та Галина Гай. Літературний простір Білоцерківщини наповнюють голоси Андрія Гудими й Віктора Євтушенка, Володимира Іванціва та Віктора Міняйла, Ніни Опанасенко, Петра Розвозчика, Федора Юдицького. Поруч із ними — Олександр Виговський, Костянтин Климчук, Тетяна Строкач, Костянтин Мордатенко, Ганна Ручай, Ольга Шинкаренко, Оксана Щербань. Кожен із них — окремий світ, особлива інтонація, власна правда слова.

Для тих, хто прагне глибшого знайомства з літературним життям краю, стануть у пригоді бібліографічні покажчики серії «Літературна Білоцерківщина», у яких зібрано матеріали про творчі доробки письменників, їхній шлях у літературі та найважливіші публікації.

Книги наших земляків представлені на блозі «Бібліопалітра» — у форматі книжкової виставки, де сторінки говорять голосом рідного краю, а література Білоцерківщини постає живою, сучасною й близькою кожному читачеві.

 

 

85 років від дня народження Ганни Чубач

Ганна Чубач (1941–2019) — відома українська поетеса та письменниця, чия творча спадщина посідає особливе місце в національній літературі, насамперед у царині дитячого читання. Вона належить до покоління митців, які через художнє слово формували любов до рідної мови, культури й духовних цінностей українського народу.

Творчість Ганни Чубач вирізняється щирістю, образністю та музикальністю. Її поезія сповнена світла, тепла й доброзичливості, вона тонко передає красу природи, внутрішній світ дитини, радість відкриття навколишнього світу. Письменниця вміла говорити з юним читачем просто й водночас глибоко, поєднуючи виховний зміст із художньою довершеністю.

Поетичні твори Ганни Чубач легко запам’ятовуються, багато з них стали улюбленими для кількох поколінь читачів і використовуються в освітньому процесі. Її книги виховують доброту, чуйність, повагу до людей і любов до України. У рік 85-річчя від дня народження поетеси її слово й надалі звучить актуально, нагадуючи про цінність щирої, людяної й світлої літератури.

Світлій пам'яті Вікторії Амеліної - української письменниці, громадській діячці, лауреатці премії Конрада (1.01.1986-1.07.2023)

Писала правду. Жила Україною. 

Вікторія Амеліна — українська письменниця, поетеса, есеїстка та громадська діячка, одна з найяскравіших постатей сучасної української літератури. Вона була авторкою художніх і документальних творів, у яких чесно й глибоко осмислювала долі людей, пам’ять, війну та українську ідентичність. Після початку повномасштабного вторгнення Росії Вікторія Амеліна активно займалася фіксацією воєнних злочинів на деокупованих територіях України, співпрацювала з правозахисниками та міжнародними організаціями, не відступаючи від правди навіть тоді, коли вона була болючою.

У своїх творах письменниця говорила про війну, людський біль і втрати, про незламну гідність українців — щиро, чесно, з глибокою любов’ю до України. Вікторія Амеліна загинула внаслідок російського ракетного удару у 2023 році. Її життя обірвалося, але слово залишилося — як свідчення правди, пам’ять про трагедію війни та приклад високої громадянської відповідальності митця. Писала правду. Жила Україною. Її слово стало свідченням і пам’яттю нашого часу.

Читачі нашої бібліотеки мають можливість ознайомитися з книгами Вікторії Амеліної «Синдром листопаду» та «Дім для Дома». Це не просто художня проза, а жива пам’ять і справжній документ епохи, у якому звучить чесний і глибокий голос совісті. Читання цих книг допомагає краще зрозуміти сьогодення, осмислити виклики, що постали перед українським суспільством, відчути біль утрат і силу внутрішньої стійкості, а також особисту відповідальність за майбутнє країни. Це література, що не залишає байдужими, змушує замислитися, співпереживати й пам’ятати.

Читаємо. Пам’ятаємо. Бережемо.