понеділок, 16 вересня 2024 р.
14 вересня 2024 року відзначається День українського борщу
четвер, 12 вересня 2024 р.
Біла Церква - місто багатонаціональне
Нинішнього року у бібліотеці-філії №5, як і в інших книгозбірнях, захід мав назву «Біла Церква – місто багатонаціональне». Адже тема національних меншин є вкрай важливою, хоча й досить делікатною, оскільки потребує врахування безлічі деталей.
Інформаційним підґрунтям Дня краєзнавства стали історико-етнічні розвідки, опубліковані у науково-популярному виданні Білоцерківського краєзнавчого музею «Юр’ївський літопис», дослідження білоцерківських краєзнавців, методичні видання Білоцерківської ЦБС, а також матеріали регіональних медіа. По крупинках зібраний, ретельно досліджений, проаналізований та аргументований інформаційний ресурс став основою книжкової виставки-альманаху «Багатомовне розмаїття Білої Церкви», яку доповнювали яскраві ілюстрації та інсталяції.
Виховання за допомогою книги в дусі толерантності, вмінню мирно співіснувати − є почесною місією бібліотеки як своєрідного гаранта збереження і розвитку культури національних меншин. Тому актуальним був огляд літератури «Національності та діаспори Білої Церкви». Неабиякий інтерес викликала розповідь про автора книг, фахівця з циганської етнографії, мистецтвознавця, художника-графіка, збирача єдиної в Україні державної ромської колекції, етнічного рома Олексія Данілкіна, який певний період працював співробітником Білоцерківського краєзнавчого музею,був активним читачем Центральної бібліотеки та учасником художніх виставок, що проходили у бібліотеці-філії №5.
Бібліографічний огляд розміщений також на сторінках блогу «Бібліопалітра» та на сторінці бібліотечної групи «LITERRA 5» у мережі «Facebook», тож, інтернет-користувачі книгозбірні також мають змогу ознаймитися з підбіркою даних матеріалів.
Тема етнічності стоїть гостро на українському порядку денному – як задля фізичного виживання України, так і тому, що забезпечення прав національних спільнот є чіткою умовою нашого вступу до ЄС. Тому інтелектуально насичений, цікавий та актуальний захід, що пройшов у бібліотеці, став маленьким кроком на цьому великому шляху.
Наталя Семененко
вівторок, 10 вересня 2024 р.
Пам'ять нетлінна! Без забуття!
День пам’яті жертв фашизму — це особливий день, коли весь світ згадує про десятки мільйонів людей, що загинули у Другій світовій війні. Це стосується не тільки мільйонів солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але набагато більше — всіх мирних жителів, чиї життя було обірвано через військові дії, хвороби, голод та інші несприятливі чинники.
Враховуючи те, що так само як у часи Другої світової мирні жителі гинули під бомбами, зараз гинуть невинні українці, зараз як ніколи важливо пам'ятати і помилки, і звитяжний героїзм минулих поколінь. Жертв фашизму, як і будь-якого тоталітарного режиму, може стати ще більше, якщо світова спільнота не буде активно боротися з диктатурою та фашизмом у всьому світі.
Сьогодні український народ бореться проти ідеолога сучасного «рашизму». Збройне вторгнення росії, а також подальша діяльність окупантів супроводжуються злочинами проти життя та здоров’я не тільки українців, а й всього вільного світу, проти свободи совісті та переконань людей, наносить непоправну шкоду регіональній та міжнародній безпеці.
Спільно зі світом у цю вересневу неділю ми в жалобі схиляємо голови у пам’ять про тих, хто став жертвою фашизму.
неділя, 8 вересня 2024 р.
Мистецький фронт Анатолія Демчука
8 вересня в бібліотеці - філії# 5 відбувся благодійний концерт артиста естради, Заслуженого діяча мистецтв України, Народного артиста України, Героя України - Анатолія Демчука.
Пан Анатолій, вже не вперше, завітав до Білої Церкви з командою однодумців. Ведучою програми була Леся Порядченко, також Заслужений діяч мистецтв України та її неймовірно талановитий син - Едуард Порядченко.
Вони потішили присутніх гарним гумором і піснями. Адже співоча родина є неодноразовими Лауреатами Всеукраїнських конкурсів. Едуард розчулив глядачів майстерним виконанням гуморески Павла Газового "Ярмарок".
"Мистецький фронт" Анатолія Демчука - це його неоціненний внесок в спільну справу перемоги. Артист від бога, торкнувся струн душі кожного глядача, викликаючи сльози, чи сміх. Пролунали патріотичні пісні, бувальщини та гуморески.
На завершення заходу всі присутні разом з артистами виконали Гімн України та хвилиною мовчання вшанували пам'ять про полеглих героїв.Тільки спільними зусиллями ми зможемо наблизити нашу перемогу над ворогом. Всі зібрані кошти від концерту будуть спрямовані на потреби ЗСУ. Слава Україні та її патріотам.
четвер, 5 вересня 2024 р.
Робити добро - це поклик серця! З Міжнародним днем благодійності!
Допомога кожного, нині важлива нашим бійцям, і тому наші містяни не стоять осторонь, а продовжують допомагати нашим захисникам своїми добрими справами наближати Перемогу. Тож наші співочі мами, бабусі з ансамблю «Золота осінь» наближають Перемогу - піснею.
Колектив бібліотеки не стоїть осторонь, посилки з ліками, гігієною, смаколиками та книжками відправляємо до славних воїнів. В бібліотеці на постійній основі діє пункт збору продуктів для виготовлення енергетичних батончиків та ниток і тканини.Тільки у підтримці одне одного ми зможемо подолати ворога і наблизити Перемогу. Здолати нас неможливо! Ми захищаємо свою землю, майбутнє країни, життя наших дітей! Внесок кожного в загальну справу- безцінний! Взаємодопомога, підтримка та небайдужість – це ті складові, які допоможуть подолати російського загарбника, адже ми нація, ми народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. В єдності наша сила!!!
вівторок, 3 вересня 2024 р.
Золотий письменник України! 65 років від дня народження Мирослава Дочинця
Мирослав народився 3 вересня 1959 року в м. Хуст Закарпатської області. Виховувався в родині вчителів. Його батько – Іван Юрійович, із відзнакою закінчив філософський факультет Київського університету, але працював рядовим учителем у школі-інтернаті та ПТУ, бо, звинувачений у націоналізмі, відбув шість років у ГУЛАГу. Мати викладала географію. Саме батькам Мирослав Іванович завдячує своїм світоглядом, письменницьким талантом й естетичним смаком. Тому не дивно, що бажання стати письменником з’явилося у нього ще в шестирічному віці. Коли хлопець вчився в шостому класі, його творчі спроби почали друкувати у шкільних виданнях, а в дев’ятому він переміг у літературному конкурсі юних майстрів слова. 1977 року, після закінчення школи, вступив на факультет журналістики Львівського університету.
Під час навчання в університеті Мирослав був членом редколегії багатотиражної газети вишу «За радянську науку», а згодом – редактором газети «Джерела».
У літературному колі ім’я Мирослава Дочинця почало часто лунати у вісімдесятих роках. Багато оповідань, есе та повістей Мирослава Дочинця друкувалося в республіканських та всесоюзних часописах альманахах і збірниках.
1989 року вийшла окремим виданням перша книга – «Гірчичне зерно». Вже через рік Мирослав Дочинець заснував у Мукачеві газету «Новини Мукачева». Завдяки своїй демократичній спрямованості вона швидко набула популярності серед мешканців міста.
У цей час він також активно працював власним кореспондентом газет «Карпатський край», «Срібна земля», «Фест», друкувався у всесоюзних та республіканських часописах «Комсомольская правда», «Известия», «Україна», «Людина і світ», «Ранок», «Радянська жінка», «Літературна Україна», «Молодь України».
1998 року заснував у Мукачеві видавництво «Карпатська вежа», у якому як головний редактор і директор підготував і видав упродовж десяти років понад 300 видань українських авторів та більше 20 своїх творів.
З 2003 року М. Дочинець є членом Асоціації українських письменників, членом Національної спілки письменників України та членом редколегії літературно-мистецького та громадсько-публіцистичного часопису «Золота пектораль» (м. Чортків, Тернопільської області).
Мирославу Дочинцю належить авторство майже 30 книжок, більшість з яких стали українськими бестселерами. Серед них книга «Многії літа. Благії літа» – заповіти 104-річного карпатського мудреця про те, як домогтися довгого та щасливого життя й підтримувати своє здоров’я. Вона увійшла в топ найпопулярніших українських видань за рейтингом «Книга року-2010». Привертають увагу читачів і такі твори, як «Вічник. Сповідь на перевалі духу», «Криничар» та «Горянин. Води Господніх русел». Ці книжки називають трьома духовними братами.Для дітей письменник написав: «Бранець Чорного Лісу», «В’язень замку Паланок», «Напутні дари – для дітвори». Афористичний набуток представлений книгами «Роса на фігових листках» (1995), «Дами і Адами» (2002), «Аукціон зубочисток» (2007) та інші.
Ім’я Мирослава Дочинця знають і шанують далеко за межами нашої країни. Його твори перекладаються англійською, французькою, польською, угорською, словацькою, італійською, російською, японською та іншими мовами. Вони приваблюють читачів актуальністю та неординарними сюжетами, філософсько-психологічною спрямованістю, щирістю, добротою, яскравими образами, афористичністю, життєвою мудрістю.
Сам Дочинець про свою творчість говорить так: «Кожного разу, починаючи книгу, до кінця я навіть не знаю, чим вона закінчиться. Чесне слово! Я живу серед своїх героїв, вони ведуть мене за собою та щоразу чогось вчать. Тобто кожен роман – це конспект певного духовного піднесення».
А про власний світогляд, моральні принципи, відношення до життя і людей промовляє вустами своїх героїв: «Люби життя таким, яким воно є. І воно полюбить тебе такого»; «Виховуй волю розуму і спокій душі. Це – щастя»; «Людяність – це коли ти ставиш себе на місце інших і враховуєш у першу чергу їх інтереси»; «Світ є таким, яким ти його бачиш, а не таким, як бачить сусіда і показує телевізор. Вір своїм очам і своєму розуму. Нехай не бентежать твоєї душі і не плутають твоїх кроків чужі погляди. Живи власною головою. Але правду і мудрість здобудеш лише в розмовах і міркуваннях з іншими людьми».
Мирослав Дочинець нагороджений золотим хрестом «Козацька слава» та медаллю Української Православної Церкви «За благодійність». За плідну і самобутню творчу діяльність письменник відзначений низкою літературних премій, у тому числі трьома міжнародними. У 1998 році він отримав звання «Журналіст року Закарпаття». У 2004 став лауреатом Міжнародної літературної премії «Карпатська корона». У 2012 стає володарем відзнаки «Золотий письменник України», літературної премії «Ярославів Вал» та премії імені Юрія Мейгеша. У 2014 році за романи «Криничар» та «Горянин» удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка. У 2016 за книги «Синій зошит. Аркуші днів світящих» та «Лад» став лауреатом премії «Українська книжка року» у номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури».