75 років від дня народження Володимира Михайловича Івасюка, геніального композитора та співака, який зробив українську естраду відомою на весь світ

Сьогодні, 4 березня, виповнюється 75 років від дня народження славетного буковинця, Героя України Володимира Івасюка. Доля виділила легендарному композиторові лише 30 років. За таке коротке життя він написав майже 150 пісень, а ще – камерні твори, симфонічні сюїти, музику до театральних спектаклів. Був професійним лікарем, неординарним живописцем. Грав на скрипці, фортепіано, гітарі, віолончелі. Володимир Івасюк вважається основоположником естрадної музики в Україні.

Серед найвідоміших пісень композитора – «Відлітали журавлі», «Я піду в далекі гори», «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас», «Два кольори», «Лиш раз цвіте любов», «Балада про мальви», «Колискова» та інші.

Свої перші твори Володимир Івасюк приносив композитору Левку Дутківському. В цьому творчому тандемі з’являлися чудові композиції, які виконував ВІА «Смерічка». Солістами популярного ансамблю були друзі Володимира, естрадні співаки Назарій Яремчук і Василь Зінкевич.

Багато пісень Володимир Івасюк писав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару. Попри це пісні Івасюка перемагали на багатьох конкурсах в СРСР та за кордоном, їх співали від Камчатки до Чорного моря, а «Червона рута» стала справжнім світовим шлягером. Пісня мала величезну популярність в Україні та стала однією з найвідоміших українських пісень у світі. 

«Червону руту» виконували такі відомі співаки, як Софія Ротару, Назарій Яремчук, гурт «Плач Єремії», Тото Кутуньйо, Вахтанг Кікабідзе та інші. Вона стала улюбленою для фанатів українського футболу. З 2018 року «Червона рута» є офіційною візиткою збірної України з футболу.

Завдяки творчому тандему Івасюк – Ротару музика українського композитора стала відомою на весь Союз. Разом вони видали платівку-гігант із 12 піснями композитора у виконанні співачки. Платівка «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару» стала першим і єдиним у світі українськомовним концептуальним диском.

Популярність молодим артистам принесли зйомки першого українського мюзиклу «Червона рута», що відбувалися в Яремчі. Головні ролі виконали Софія Ротару й Василь Зінкевич. У мюзиклі прозвучало багато пісень Володимира Івасюка.

Володимир Івасюк був не просто музикантом, а й патріотом України. Намагався відродити любов українців до своєї культури й протистояти пропагандистській ідеї одного великого «радянського народу». Українськомовні пісні, написані Івасюком, перемагали на всесоюзних і міжнародних конкурсах, що допомагало популяризувати рідну мову.

Платівка Володимира Івасюка вийшла у США, завдяки чому він став популярним і за кордоном. Однак це стало також приводом для надмірної уваги з боку КДБ.

Варто зазначити, що родина Івасюка була «на олівці» у державних органів уже давно: батько Володимира, Михайло Івасюк, відбував ув’язнення в радянських таборах за спробу перетину румунсько-радянського кордону (хотів вступити до університету).

Радянська влада перешкоджала Володі ще зі школи — не дивлячись на ідеально складені іспити, його не зарахували до Чернівецького медичного університету. Причина — перевернутий бюст Леніна у його рідному селищі. Компанія хлопців разом з Володею, бавлячись, закинула на вождя картуза. Коли спробувати зняти, погано закріплений бюст впав.

Тому замість медичного вишу відмінник Івасюк іде працювати на місцевий завод "Легмаш" штампувальником у фурнітурний цех. Але там йому знайшлося заняття до душі — серед заводських робітників Івасюк створює свій перший ансамбль "Буковинка".

У той рік під псевдонімом "Весняний" Івасюк надсилає на обласний конкурс кілька творів: "Відлітали журавлі" на вірш Віктора Миколайчука та "Колискова для Оксаночки" на власні слова. Тоді за пісню "Відлітали журавлі" композитор-початківець отримав свою першу відзнаку.

Разом з "Буковинкою" Івасюк дебютував на київському телебаченні, а згодом тоді вже популярна співачка Лідія Відаш записує на Українському радіо пісню "Я піду в далекі гори", на яку Володю надихнув підйом на Говерлу з друзями. Пісня одразу ж сподобалася слухачам і стала часто звучати в етері.

Конфлікт із КДБ виник через великий гонорар, який отримав Володимир Івасюк за вихід своєї платівки у США. Артист не захотів передавати гроші до «Фонду миру», на чому наполягали в КДБ. І навіть додав, що він не фінансуватиме терористичні організації. Цікаво, що сам композитор насправді не бачив гонорару, оскільки отримати його в умовах «залізної завіси» було нереально. Саме після цього випадку Івасюк розказував друзям, що КДБ стежить за ним.

За два місяці до смерті Володимир говорив другові, що вже не має сил протистояти тискові з боку працівників КДБ, які надто «опікувалися» ним. Про те, що Івасюк «на олівці», свідчила й постійна відсутність композиторських премій. Також композитор відмовлявся писати музику на тексти російською мовою та відкрито висловлював свою антирадянську позицію. За це він був під строгим наглядом КДБ. Росії. І, як наслідок, його життя обірвалося в 30 років.

Радянська влада докладала чимало зусиль, аби видати раптову смерть кумира мільйонів українців за самогубство. Легенду нашої естради знайшли повішаним у Брюховицькому лісі, що біля Львова. Це трапилося за 12 років до проголошення незалежності України, у 1979 році. 

Володимир Івасюк зник 24 квітня 1979 року: йому подзвонили, він зібрався і пішов до консерваторії, після чого додому вже не повернувся. Батьки подали заяву до міліції того ж дня, однак пошуки почалися лише за кілька днів. Композитора шукали з 27 квітня по 11 травня, а потім, попри відсутність будь-яких результатів, справу закрили.

18 травня 1979 року тіло Володимира Івасюка випадково знайшов військовий у Брюховицькому лісі. Під час «полювання на лисиць» (форма навчання радистів) солдат наштовхнувся на напівзавислий-напіввертикальний труп людини, підвішений ременем за гілку бука.

Слідство висунуло версію, що Володимир покінчив життя самогубством через душевну хворобу, оскільки лікувався у Львівській обласній психіатричній лікарні. Хоча, за свідченнями друзів, він там «лікувався» лише для того, щоб відновити навчання в консерваторії.

Влада спробувала видати смерть Івасюка за самогубство. Під цією протекцією партійні боси довго не давали згоди на поховання композитора на Личаківському кладовищі. У газетах заборонили друкувати некрологи і співчуття рідним Івасюка.

У день похорон саме на цей час скрізь були призначені комсомольські та партійні збори з обов’язковою явкою, були вказівки із загрозою виключення та звільнення з роботи. Попри це похорон Володимира Івасюка перетворився на мовчазну акцію протесту. Тисячі львів’ян вийшли на вулиці, щоб провести свого улюбленця в останню путь. Володимира Івасюка по праву вважають геніальним композитором і співаком. Саме він зробив українську естраду відомою на весь світ. Феномен Івасюка полягає в тому, що його пісні до сьогодні звучать, вони залишаються популярними, їх знає молодь, музичні твори переспівують сучасні композитори.

Творчість Івасюка стала символом відродження Української держави. А завдяки його пісням в українців зароджувалося нове зерно волі та самобутності, що колосилося у серцях з покоління в покоління задля становлення унікальної, окремої від Росії Української держави.

Сьогодні пісні Івасюка переживають нову хвилю популярності. Упродовж останніх років українці перевідкривають його постать для себе, твори композитора вчергове набувають актуальності й стають трендами в соціальних мережах, звучать по-новому в особистих плейлистах і діджей-сетах, якими Україну представляють закордоном.