Під такою назвою нещодавно в бібліотеці №5 відбулося родинне свято дідусів та бабусь. Цієї літньої, теплої днини у виставковій залі зібралися різні сімейні покоління – бабусі та дідусі, діти та онуки. Було весело, цікаво і зворушливо. Адже як не з’являться сльози на очах старшого покоління, коли любимі онуки читали для них вірші. Щиро та натхненно Настя, Маргарита, та Женя привітали рідних, добрих, ніжних, люблячих бабусь і дідусів зі святом. Було мовлено багато теплих слів, спогадів дитинства про непрості життєві дороги, бо прожили не просте життя. Вони невтомні трудівники, цікаві казкарі, мудрі хранителі українських звичаїв і обрядів, а ще найкращі друзі та обереги дитячих секретів. Побутує думка, що онуків люблять більше, ніж дітей. Так це, чи ні – запитували у поважного зібрання.Своїм життєвим досвідом щедро ділилися родина пані Таскіри та пана Володимира Максюти. Вони мають п’ятеро дорослих дітей, семеро онуків та одну правнучку. Тож цікавих, і водночас сумних, сімейних історій у цієї великої родини вдосталь. А ще ця сімейна пара веде дуже активне громадське життя. Пані Таскіра є очільницею клубу Академії пенсіонерів «Гармонія» та їхнього музичного колективу. Пан Володимир у всьому підтримує свою дружину. Він її надійне плече, її найкращий друг і коханий чоловік. Тож їхній тандем ще й вилився в пісенний сімейний дует «А ми у двох» ( «Піємо як уміємо»). І потрібно сказати, що це у них дуже добре виходить, постійно виступають зі своїми піснями, заробляють кошти на потреби наших захисників. Тож на святі присутні мали змогу насолоджуватися чудовим виконанням ліричних пісень від Пані Таскіри та пана Володимира. Надзвичайно яскраве та колоритне привітання прозвучало в дарунок всім гостям від самодіяльного ансамблю «Золота осінь» Академії пенсіонерів. Цей музичний колектив також не «пасуть задніх». Вони постійно виступають зі своїми запальними піснями перед мешканцями нашого міста та передали не одну тисячу гривен для воїнів ЗСУ.Дуже жваво, активно та весело і дорослі , і малі брали участь у вікторині, відгадували загадки, грали в гру «Доріжка лагідних слів».Підсумовуючи , можна впевнено стверджувати , що родинне свято вдалося! Воно було на часі , адже сповнене приємних емоцій, вражень та спілкування. Саме те, чого в такі важкі часи кожен із нас потребує. Бабусі й дідусі часто є сполучною ланкою між різними поколіннями, передаючи життєвий досвід, зберігаючи коріння поколінь цілих народів. Вони є скарбницею мудрості та знань, а їхній внесок у сім’ї та громаді неоціненний. Тому їх треба шанувати і оберігати кожного дня, виявляючи свою любов та повагу.
Світлана Хмільова
Немає коментарів:
Дописати коментар