Війна?
З криком і слізьми вбігаю у будинок брата. З його погляду розумію – це війна.
У це чорне пекельне слово вміщається середньовічна жорстокість, пророчі жахи “Герніки” Пікассо, спалені рідні домівки, тисячі скалічених людей.
Страшний біль за Україну, за усе живе.
Перші години війни. Не відходимо від телевізора, жадібно ловлячи кожне слово.
Оживають у пам’яті картини війни із спогадів рідних, які ми знали на пам’ять. Вагітні мама і її подруги переправляються на другий берег річки Рось. Підійшла група німців, направили на жінок автомати. Прицілилися, хочуть стріляти, але щось прогелготіли і відійшли. Тваринний жах сковує жінок і ненароджених дітей.
Мені, напевно, на генетичному рівні передався страх звуків німецької мови. Моя полтавська бабця говорила про нашого діда: “Загинув. Він був чорним піджаком.” Одягнених у чорний одяг українців посилали радянські командири на мінні без оснащення поля, щоб прокласти шлях танком.
Моя прекрасна, але така зболена Україно! Скільки століть ти відбивала різну навалу, і ставала ще прекраснішою. Відразу на твій захист стали твої діти – цвіт нації.
Весь час мене переслідує одне видіння. До нашого автобуса входить невеличка дівчина, майже дівча у військовому однострої. На зупинці залишилась її мама, про що можна здогадатися, дивлячись на майже однакові обличчя. З ледь помітною сумною посмішкою дивилася донька на матір, яка насилу стримувала сльози. Можливо, згадувала перший крик новонародженої, перший зубок, перше довгоочікуване слово “мама”. Все, що було уперше.
Любов, біль, тривога, ненависть до ворогів переповнює серце матері. Нині кожна мить її життя буде заповнене чеканням дорогої звістки від дочки.
Росіяни! Що ж ви, упирі, принесли світові? Кров, сльози, жах, зламані людські долі?
Прийшла велика біда до нас, у наші оселі. І навіть те, що такі тендітні дівчатка стають на твій захист, вселяють упевненість, що ми переможемо.
Я вклоняюся усім нашим захисникам і прошу Бога, щоб швидше настав мир.
А колись під тихим небом народиться нове життя від цієї дівчини, і щастям наповниться дім її батьків.
Немає коментарів:
Дописати коментар