Вашій увазі пропонуємо ліричну замальовку від нашої талановитої колеги, яка пише під псевдонімом Тетяна Володіна.
Метелик
Сьогодні ти не прилетів ні уві сні, ні наяву. Я так чекала тебе, раділа, коли ти торкався мене своїм легеньким тріпотним крилом, обіцяючи неземне щастя. Моє серце бриніло від передчуття великої, на на що не схожої ніжності, злету райдужних мрій, нейздіснених бажань.
Як довго ми чекаємо щастя, а коли воно приходить,
так легко відпускаємо, начебто віримо, що пізню осінь змінить казкове літо,
заспіває душа в унісон змаху крил, відкриє новий небачений світ Любові.
Сьогодні ти не прилетів, мій маленький чарівний
метелик, і я знаю, що вже більше не принесеш мені різнокольорового щастя на
своїх мерехтливих крильцях.
Я думаю, ти тільки хотів попередити мене, що щастя
неможливо утримати ні у своїх, ні у чужих руках, бо така маленька веселочка
прилітає і відлітає, непередбачено даруючи і відбираючи надію.
Підступна зима забрала і метелика, і моє щастя – їй
не звикати заморожувати все живе. Метелик мій! Щастя моє! Прошу звільнися від
чар зими і ще довго-довго твори дива.
Тетяна Володіна
Немає коментарів:
Дописати коментар