Занурена у ватну казку

В новоріччя усі стають трохи дітьми. А як інакше? Довкола усе починає сяяти-майоріти прикрасами, а в кожній пісні лунають таємничі дзвоники Різдва. На передній план життя виходять персонажі, що творять атмосферу казки, такої знайомої з дитинства, що ти відчуваючи ту саму емоцію щирої піднесеності – стаєш маленьким і вдячним.

Це вперше я познайомилася з людиною, яка говорять про новорічні іграшки з ніжністю хіба ельфів Санти. Певно, це одна з іпостасей Людмили Верис – майстрині ляльок із вати. Виготовлені вони за принципом прикраси на ялинку 30-х – 50-х років. У кожної своє ім’я і своя історія. Запитую пані Людмилу звідки взялася любов до створення новорічних іграшок. Каже, з сімейних традицій: з маминих конкурсів костюмів, карнавалів за дві години до настання Нового року, з іграшок, що чекали доню вранці.

Ляльками зацікавилася в картинній галереї бібліотеки №8. Стала шукати ідеї в інтернеті. Не знайшла. А відшукала іграшки з вати. З тих пір дає життя все новим і новим героям. Багато з них стали для неї та рідні улюбленими, з ними не розлучається, хоч і з радістю творить подібні.

Вата - це натуральний, живий матеріал і його треба відчути. Лиця робить з гіпсу,

закладає в них виразний характер, а вже потім обирає під той чи інший задум. Маленький принц з лисиком, Аліса з Дивокраю, дівчатка й хлопчики з пухкенькими щічками, янголи й сніговички і навіть гонорові українські дівчата, - кого тільки немає в доробку майстрині. За три роки їх назбиралося чимало. Багато з них вже стали окрасами приватних колекцій. А головне – така іграшка зазвичай передається з покоління в покоління.

На передноворічній ярмарці в бібліотеці 8 можна придбати прекрасні подарунки та зразки інтер’єрного декору від Людмили Верис (ватна іграшка) Людмили Сябро та Олени Мінаєвої (художня кераміка), Александри Сашеньки (полімерна глина). Роботи чекають на вас до 30 грудня, тож поспішайте за своїм, особливим виробом. Частина коштів, виручених з продажі виробів піде на благодійність.