Твори Андрія Кокотюхи мають
тенденцію поступового наростання розвитку сюжету. Спочатку до ваших рук
потрапляє звичайнісінька книга із міткою «Коронація слова». Оце і все, що
привертає увагу. Сірі, не яскраві
палітурки, скоріше всього відштовхують, аніж приваблюють. Прочитавши перші
сторінки твору, починаєш дивуватися: що в цьому такого, до чого тут
«Коронація». І тільки терпіння примушує прочитати ще, потім, ще одну сторінку,
а потім на вас находить стан читацької
ейфорії – ще одну прочитаю…,а потім, ще одну… і так на увесь вихідний день ви із
Кокотюхою. А вже коли вашого терпіння вистачило до 70-ї сторінки, будьте певні,
- далі на одному подиху «проковтнете» весь роман і куди тільки подінеться
обурення відносно «Коронації слова». Це про
роман «Зоопарк, або діти до 16». Читайте також
Отож, шановні добродії, читайте
молодих українських письменників, у майбутньому класиків української
літератури, бо вони того варті.
В.Т.
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Немає коментарів:
Дописати коментар