пʼятниця, 11 вересня 2015 р.

Не одлюбив свою тривогу ранню...

У ніч проти 4 вересня 1985 року в карцері «учреждение ВС-389/36» у селі Кучино Чусовського району Пермської області загинув поет і правозахисник Василь Стус.


                                                             Василь Стус
                                                             Поет
Правозахисник
Людина
Товариш. Чоловік. Батько. В`язень. Філософ. Знайомий. Коханий. Заний і незнаний. Політик і антиполітик водночас. Живий і давно – з точки зору життя людини, а не історичної перспективи – померлий.
Хто ви? Чому ось уже впродовж десятиліть після Вашої смерті Ваша постать притягує до себе увагу, викликаючи спротив одних і беззастережне захоплення інших?

З якихось причин доля Василя Стуса видовжилась у часі й досі служить лакмусовим папірцем справжності, вкотре доводячи, що людина – попри всі обставини – таки спроможна здолати свій страх і стати гідною свого покликання.
За визначні заслуги перед Українською державою у розвитку національної культури, громадянську мужність у відстоюванні ідеалів гуманізму і Незалежності України Василь Стус нагороджений відзнакою Президента України «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ступеня (посмертно).

Він йшов до свого трагічного кінця, безмежно вірячи, що його слово почують усі, кому важлива свобода і гідність особистості

Не одлюби свою тривогу ранню,
                                        - той край, де обрію хвиляста каламуть,
де в надвечір`ї вітровії тчуть
єдвабну сизь, не віддані ваганню.
Ходім. Нам є де йти – дороги неозорі,
ще  сизуваті в прохолодній млі.
Нам є де йти – на хвилі, на землі –
шляхи – мов обрії – далекі і прозорі.
Шумуйте, весни – дні, ярійте, вечори,
поранки, шліть нам усмішки лукаві!
Вперед, керманичу! Хай юність догорить –
Ми віддані життю і нам віддасться в славі!

                                                В.Стус

Немає коментарів:

Дописати коментар