Народився письменник 125 років тому, 1 лютого 1897 року. Навчався в Єлисаветградському реальному училищі, Петербурзькому
політехнічному інституті, Київській військовій
школі.
Під час подій української революції 1917-1921 років перебував на службі в лавах УНР, був ад’ютантом генерала Василя Тютюнника, який у 1919 року помер на Євгенових руках від тифу. Це було великим потрясінням для юнака. Занепад УНР став приводом покинути батьківщину і виїхати в еміграцію. Тут Євген Маланюк багато писав, видавав разом з однодумцями журнал «Веселка» в якому й сам друкувався. Деякий час письменник входив до складу Ліги українських націоналістів, співпрацював у журналі цієї організації «Державна нація». Перша збірка віршів «Стилет і стилос», яка вийшла у 1925, стала неабиякою подією в тогочасному літературно-мистецькому процесі, викликавши неоднозначну реакцію: від цілковитого несприйняття до надзвичайного захоплення. Цією книгою, як і наступною – «Гербарій» Маланюк ствердив свої позиції поета-націєтворця, яким не зрадив до самої смерті.
Євген Маланюк був також лідером літературного гурту «Танк», до якого входили Юрій Липа, Олена Теліга, Петро Зайцев та ін.
У США, куди поет переїжджає згодом, з’являються друком
його збірки «Влада», «Поезії в одному томі», «Остання весна», «Серпень»;
окремим виданням виходить поема «П’ята симфонія», що уславлює діяльність борців
за українську державність. Євген Маланюк продовжує працювати і в галузі
публіцистики, літературознавства. Видання «Нариси з історії нашої культури»,
«Малоросійство», «Ілюстрісімус Домінус Мазепа – тло і постать», «Книга спостережень»
з часом отримали широкий резонанс.
Євген Маланюк – видатний мислитель, який високо підносив
ідеали краси й довершеності, усією творчістю прагнув відродити в серцях
українців національний дух, пробудити гідність і силу волі. Тим самим повторював:
«Як в нації вождів нема,
Тоді вожді її поети!»
З творчістю Євгена
Маланюка можна ознайомитися в бібліотеці-філії №8
Немає коментарів:
Дописати коментар