пʼятниця, 13 березня 2020 р.

Літературний дайджест


У кінці ХХ ст. розпад СРСР (а заодно і «залізної завіси») та, як каже В. Єшкілев, «культурний шок від надміру нової інформації» відгукнувся у  представників творчої еліти новими принципами і засобами відтворення дійсності. Намагання поєднати постмодерну ідею з модерною реальністю зумовлює характерну ознаку стилю ‒ ґротеск або стьоб.
Сьогодні відзначаємо 60-річчя Юрія Андруховича, одного з трьох най-визначніших зачинателів постмодерну, сучасного поета і прозаїка, перекладача і культуролога. 

Біографія


Народився 13 березня 1960 року в Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) 
      У 1991 закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві. Працював газетярем, служив в армії, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису «Перевал» (1991-1995). На початку 90-х років разом з Ю. Іздриком починає видавати перший в Україні пост-модерністський журнал “Четвер” (1991-1996).

Родина: Батько Ігор Мар’янович (1930-1997р.); мати Ганна Степанівна (1940р.); дружина Ніна Миколаївна (1959р.); дочка Софія (1982р.) і син Тарас (1986р.).
Володіє польською, німецькою мовами.
У 1985 році Ю. Андрухович разом з В. Небораком та О. Ірванцем заснували поетичну групу «Бу-Ба-Бу» (Бурлеск-Балаган-Буфонада). Прізвиська авторів походять від того, що Ю. Андрухович є найстаршим серед   трьох,    О. Ірванець   став
Підскарбієм через захоплення нумізматикою, а В. Неборак став Прокуратором через свою схильність до аналізу та літературознавства.
Наше життя — Бу-Ба-Бу.
Наша історія — Бу-Ба-Бу.
Наша політика — Бу-Ба-Бу.
Наша економіка — Бу-Ба-Бу.
Наша релігія — Бу-Ба-Бу.
Наше мистецтво — Бу-Ба-Бу.
Наша країна — Бу-Ба-Бу.
І це Бу-Ба-Бу потрібно перебороти...
                              В. Неборак
   Основоположники поетичної групи поясню­ють, що бу-ба-бу — це стиль художньої літератури, де немає обмежень. Бубабісти вважають, що й політика, і економіка, і мистецтво можуть стати об'єктом естетичних зацікавлень, бо це є наше життя.

Громадська діяльність

Певний час був радником мера Івано-Франківська з питань культури. Має яскраво виражену громадянську позицію, підтримуючи європейську інте-грацію України. Разом з Андрієм Бондарем, Сергієм Жаданом і Лесем Подерв'янським) започат-кував громадську кампанію щодо відміни закону «Про захист суспільної моралі», виступав за звільнення з російського ув'язнення незаконно за-судженого українського ре-жисера О. Сенцова.

Бібліографія

Поетичні збірки

·         «Небо і площі» (1985)
·         «Середмістя» (1989)
·         «Екзотичні птахи і рослини» (1991)
·         «Екзотичні птахи і рослини з додатком „Індія“: Колекція віршів» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997)
·         «Пісні для мертвого півня» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004)
·         «Листи в Україну» (К.: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2013)].

Оповідання

·          «Зліва, де серце» (1989) (журнал «Прапор», 1989)
·         «Трициліндровий двигун любові» (Харків: Фоліо, 2007) (разом із Сергієм Жаданом і Любком Дерешем)
·         «Письменники про футбол» (Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2011) (у співавторстві)

Романи

·         «Рекреації» (Сучасність, 1992; Київ: Час, 1997; 1998; Львів: Піраміда, 2005)
·         «Московіада» (1993, 1997, Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006)
·         «Перверзія» (Сучасність, 1996, № 1-2; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997; Львів: Класика, 1999)
·         «Дванадцять обручів» (Київ: Критика, 2003; 2004; 2005; 2006)
·         «Таємниця» (Харків: Фоліо, 2007)
·         «Коханці Юстиції» (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2017)

Збірки есе

·         «Дезорієнтація на місцевості» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1999; 2006)
·         «Моя Європа» (спільно із Анджеєм Стасюком) (Львів: Класика, 2000; 2005; 2007)
·         «Диявол ховається в сирі» (Київ: Критика, 2006)
·         «Тут похований Фантомас». 2015

Мемуари

·         Лексикон інтимних міст — Київ: Майстер книг, 2011. 
     Переклади
·         «День смерті пані День» (2006) — переклади американської поезії бітників 60–70-х років
·         В. Шекспір «Гамлет» (2008);
·         переклади з польської: Т. Конвіцькій та інші;
·         переклади з німецької: Р.-М. Рільке, Ф. фон Герцмановскі-Орландо та сучасна німецькомовна поезія;
·         переклади з російської: Б. Пастернак, О. Мандельштам

     Нагороди
·         2001 — лауреат премії ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбурґ, Німеччина).
·         2005 — лауреат премії миру імені Еріха Марії Ремарка, Оснабрюк, Німеччина.
·         2006 — лауреат премії книжкового ярмарку у Лепцігу за європейське взаєморозуміння.
·         3 грудня 2006 — лауреат Літературної премії Центральної Європи ANGELUS, за роман «Дванадцять обручів».
      Музика
·         Вірші Юрія Андруховича були покладені на музику такими гуртами, як «Мертвий півень», «Плач Єремії», «Sіґал Sпожив Sпілка», «Знову за старе», «Karbido» (Польща) тощо.
      Кіно
·         У 1992 році режисер Андрій Дончик зняв за мотивами оповідань Юрія Андруховича кінофільм «Кисневий голод».
      Театр
·         11 березня 2007 року у Молодому театрі у Києві відбулася прем'єра вистави «Нелегал Орфейський» за мотивами роману Юрія Андруховича «Перверзія». Автор брав участь у постановці п'єси і сам зіграв одну з ролей.

Творчість Андруховича має значний вплив на сучасний літературний процес. Його твори перекладено і бачено в Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США, Швеції, Австрії, Болгарії, Хорватії, Білорусі, Литві, Словаччині; з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Серед ряду літературних нагород (як вітчизняних, так і міжнародних) — премія ім. Гердера ( Гамбург, Німеччина) за 2000 рік.
·                   Західна критика визначає Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко. Андруховича часто називають «патріархом сучасної літератури», хоч він це звання повністю заперечує, мовляв, він є патріархом «Бу-Ба-Бу» і не більше.

ПІСНЯ МАНДРІВНОГО СПУДЕЯ
Агов, мої маленькі чортенята!
З-під свити я вас випущу на світ‒
туди, де кров з любов'ю черленяться,
де пристрастей i пропастей сувій…
Я ‒ ваш отець, тож будьте мені вірні!
(які невірні рими в голові!),
але коли до серця входять вірші ‒
прекрасні, наче крила голубів,
які тоді надії!..
З риторик і поетик академій —
гайда на площу, як на дно ріки!
Підслухані у вирі цілоденнім,
ті рими — вчителям наперекір
(у вчителів, здається, перекір) !
Або в поля, як на зелену прощу —
читати вірші травам і вітрам!..
І постарайтесь, я вас дуже прошу,
щоб явір тихі сльози витирав,
щоб небо, нахилившись, наслухало,
щоб завше був натхненний соловій…
Хвалу воздавши часові зухвалу,
звірят і пастухів благословіть!..
Отож, — на світ, за діло — чарувати!
Агов, мої маленькі чортенята!
Ю. Андрухович


Інна Храбуст

Немає коментарів:

Дописати коментар