понеділок, 6 березня 2017 р.

Комета на ім’я Соломія Павличко

Є особистості – лекала, особистості – мірила, особистості – точки відліку. У кожній царині мистецтва, науки, політики. Без таких особистостей не було б традицій, не було б виразних систем і координат. Що станеться, якщо вийняти з історії опери ім’я Марії Каллас, а з історії моди ім’я Коко Шанель?

Щодо Соломії Павличко, то її вплив навряд чи можна обмежити галузями літературознавства, літературної критики або ж фемінізму.

Саме з цією непересічною особистістю мали змогу познайомитися гості бібліотеки-філії №8, які завітали цього весняного ранку до книгозбірні. 3 березня, святкується Всесвітній день письменника і саме цього дня стартувала перша лекція циклу «Україна Incognita» провідомих у вузьких колах жінок, які змінили Україну. 



Учасники заходу мали змогу познайомитися з найяскравішою зіркою сучасного фемінізму на українських землях – Соломією Павличко, яка, судячи зі спогадів тих, хто знав її, була людиною дуже далекою від позерства, ефектною, не давила своєю присутністю, хоч, може, й помічала, як пожадливо ловлять її слова співрозмовники, як рахуються з її думкою, як звіряються з її цінностями – повсякчасно. Вона встигала все – видавати ґрунтовні праці в своєму видавництві "Основи”, перекладати, писати статті, читати лекції – як в Україні, так і за кордоном, долучалася, розвивала, просувала, сприяла, брала участь, підставлялаплече…

«Соломія Павличко– то вже факт історії культури», – написала Оксана Забужко у своєму есеї "Ефект присутності” (Оксана Забужко, "З мапи книг і людей») і це дійсно так. У її житті не було місця для смерті. Його просто не передбачалося. 31 грудня 1999 року вона відійшла – до того несподівано, до того нагло, що вже минуло ось уже майже двадцять років, ціле покоління встигло вирости – письменників , критиків, гуманітаріїв, – а її досі немає ким замінити. І хтозна чи колись буде...




«… Я б побажала жінкам просто твердості і віри в себе. Головне – бути собою, знайти себе, робити те, що ти хочеш. Нічого і нікого не боятися. Бути впевненою у своїх силах і скидати пута умовності. Скидати і ті пута, що є у мозку, і ті, що є реально. Потрібно позбутися всього зайвого, що заважає розвинутися твоєму таланту в мистецтві, в бізнесі чи навіть просто в житті. Бо життя вимагає певного таланту, і треба відчувати в ньому якийсь комфорт. Треба випрямляти спину, випрямляти хребет. Не боятися залишитися самою. Просто отримувати насолоду від себе через свою горду відокремленість і прямоту» (Соломія Павличко).

Тетяна Ямінська.





Немає коментарів:

Дописати коментар