Літературні баталії міста

Днями в Білоцерківській єпархії УПЦ МП обговорювали питання про шкідливість для суспільства книги Олександра Виговського «Новосвітські батюшки та матушки». Книга вийшла ще в травні 2015року не без допомоги місцевого осередку Московського патріархату – кілька його священників вичитували її і виступали консультантами. Сьогодні деякі «православні активісти» з місцевих вимагають визнати збірку вкрай шкідливою, а письменника – мало не єретиком.

Про цю книгу  сперечаються.

         

Олександр Виговський поповнив скарбницю культурного і духовного спадку ще одним творчим доробком. Це збірка  історій з життя духовенства під назвою «Новосвітські батюшки та матушки».

Неординарність та унікальність Олександра, як митця, полягає в  особливому філософському сприйнятті світу. Про   здібність автора говорять не тільки його  журнальні  статті, а й вірші, проза та зроблені ним скульптури. Йому притаманна майстерність правдиво змальовувати літературного персонажа, зберігаючи неупереджене ставлення до нього, незалежно від образу -  це успішна людина, чи особа, що належить до найнижчого прошарку суспільства.   Різноплановість літературних жанрів, в яких працює журналіст, уміння їх поєднувати завжди дивують новизною.

      У  презентованій книзі «Новосвітські батюшки та матушки» Олександр Виговський змальовує образи священнослужителів -  всі вони різні, але їх поєднує спільне  покликання сіяти добре, мудре, вічне слово Боже серед пересічних громадян. Те, з якою зворушливістю подає Олександр картину життя служителів церкви, виказує духовну спорідненість автора і його власну належність до  даної когорти людей. Добірка життєвих історій пронизана доброю порцією гумору, в якому відсутній сарказм. Автор зобразив священників звичайними людьми із земними потребами і турботами. А взагалі, батюшки, матушки і семінаристи у Виговського такі зворушливі, дотепні, винахідливі, і лиш іноді кумедні, на відміну від тих батюшок і матушок, яких свого часу описали українські класики Іван Нечуй-Левицький та Микола Гоголь.

З. Чутковська

Книгу запитуйте в бібліотеках міста, а ми пропонуємо кілька віршів, які написав Олександр Виговський.

Із збірки «За руку з Хароном»

ДОЛЯ

По життю – одинак,

Тому й легко мені.

Убезпечений завжди

Від зрад чи брехні.

До колиски вночі

Не підходив ніколи,

Нервів дарма не хитав,

Не водив дітлахів до школи,

Власне здоров`я не клав

На вівтар бажань дружини,

Тещі не проклинав,

Завжди, чомусь, - вражини.

Друзі? Колись були.

Дуже давно, ще в школі,

Але навіщо мені

Бути в їхньому колі?

Бо коло – то замкнений простір,

А я хотів за межу.

Тепер ось вільний, як бджілка,

Тільки що не жу-жу.

Я вільний від радості, страху,

Добрих чи злих ідей.

Ніколи не дам я маху,

Надіючись на людей.

***

КОЛИ ТИ СТАНЕШ НА КОЛІНА…

Коли ти станеш на коліна

В мечеті, церкві чи костьолі,

Подякуй Богу й власній долі,

Бо ти є саме та людина,

Що там потрібна вищій волі.

Коли продекламуєш гучномовно:

-          Аллах акбар, чи «Отче наш…»,

Тоді душа пройде віраж

І ти відчуєш, безумовно,

Він є – найвищий арбітраж.

А ти – обранець, витвір Неба.

Не бійся залишити ланцюги;

Якщо «Аллах акбар», - так значить треба,

Як «Отче наш», - належить навпаки.

І байдуже, як звеш ти Бога:

Аллахом, Буддою, Христом,

Куди ти вказуєш перстом,

Коли потрібна допомога.

Тебе почують всі гуртом.

               О.Виговський.