четвер, 20 серпня 2015 р.

Літературні баталії міста

Днями в Білоцерківській єпархії УПЦ МП обговорювали питання про шкідливість для суспільства книги Олександра Виговського «Новосвітські батюшки та матушки». Книга вийшла ще в травні 2015року не без допомоги місцевого осередку Московського патріархату – кілька його священників вичитували її і виступали консультантами. Сьогодні деякі «православні активісти» з місцевих вимагають визнати збірку вкрай шкідливою, а письменника – мало не єретиком.




Про цю книгу  сперечаються.
         
Олександр Виговський поповнив скарбницю культурного і духовного спадку ще одним творчим доробком. Це збірка  історій з життя духовенства під назвою «Новосвітські батюшки та матушки».
Неординарність та унікальність Олександра, як митця, полягає в  особливому філософському сприйнятті світу. Про   здібність автора говорять не тільки його  журнальні  статті, а й вірші, проза та зроблені ним скульптури. Йому притаманна майстерність правдиво змальовувати літературного персонажа, зберігаючи неупереджене ставлення до нього, незалежно від образу -  це успішна людина, чи особа, що належить до найнижчого прошарку суспільства.   Різноплановість літературних жанрів, в яких працює журналіст, уміння їх поєднувати завжди дивують новизною.
      У  презентованій книзі «Новосвітські батюшки та матушки» Олександр Виговський змальовує образи священнослужителів -  всі вони різні, але їх поєднує спільне  покликання сіяти добре, мудре, вічне слово Боже серед пересічних громадян. Те, з якою зворушливістю подає Олександр картину життя служителів церкви, виказує духовну спорідненість автора і його власну належність до  даної когорти людей. Добірка життєвих історій пронизана доброю порцією гумору, в якому відсутній сарказм. Автор зобразив священників звичайними людьми із земними потребами і турботами. А взагалі, батюшки, матушки і семінаристи у Виговського такі зворушливі, дотепні, винахідливі, і лиш іноді кумедні, на відміну від тих батюшок і матушок, яких свого часу описали українські класики Іван Нечуй-Левицький та Микола Гоголь.
З. Чутковська

Книгу запитуйте в бібліотеках міста, а ми пропонуємо кілька віршів, які написав Олександр Виговський.

Із збірки «За руку з Хароном»
ДОЛЯ
По життю – одинак,
Тому й легко мені.
Убезпечений завжди
Від зрад чи брехні.

До колиски вночі
Не підходив ніколи,
Нервів дарма не хитав,
Не водив дітлахів до школи,

Власне здоров`я не клав
На вівтар бажань дружини,
Тещі не проклинав,
Завжди, чомусь, - вражини.

Друзі? Колись були.
Дуже давно, ще в школі,
Але навіщо мені
Бути в їхньому колі?

Бо коло – то замкнений простір,
А я хотів за межу.
Тепер ось вільний, як бджілка,
Тільки що не жу-жу.

Я вільний від радості, страху,
Добрих чи злих ідей.
Ніколи не дам я маху,
Надіючись на людей.

***
КОЛИ ТИ СТАНЕШ НА КОЛІНА…

Коли ти станеш на коліна
В мечеті, церкві чи костьолі,
Подякуй Богу й власній долі,
Бо ти є саме та людина,
Що там потрібна вищій волі.

Коли продекламуєш гучномовно:
-          Аллах акбар, чи «Отче наш…»,
Тоді душа пройде віраж
І ти відчуєш, безумовно,
Він є – найвищий арбітраж.

А ти – обранець, витвір Неба.
Не бійся залишити ланцюги;
Якщо «Аллах акбар», - так значить треба,
Як «Отче наш», - належить навпаки.

І байдуже, як звеш ти Бога:
Аллахом, Буддою, Христом,
Куди ти вказуєш перстом,
Коли потрібна допомога.
Тебе почують всі гуртом.
               О.Виговський.









Немає коментарів:

Дописати коментар