75 років Володимира Лиса: голос сучасної української літератури

Його називають справжнім народним письменником і феноменом сучасності. Він є володарем численних престижних літературних премій, серед яких «Золотий письменник України», багаторазовим призером «Коронації слова», автором уже легендарного «Століття Якова» - найкращого роману десятиріччя», що ліг в основу однієї з найбільш успішних екранізацій останніх років.
26 жовтня святкує свій 75 річний ювілей Володимир Савович Лис – відомий український письменник і журналіст добре знаний в Україні. Довгий час він працював у редакціях багатьох газет, тому мав нагоду з перших вуст чути різні життєві історії. Саме завдяки цьому у творах читачі побачать правду життя, котра буває драматичною, трагічною, або ж щасливою. Сам автор про це пише так: «Та й світ надто щасливим не буває за своєю природою, от яка біда. Є білі смуги й смуги чорні. Є люди білих смуг, а є чорних, є просто смугасті» .Його твори перебувають у полі зору читачів та критиків.
На книжковій виставці «Майстер сюжету і характеру» можна переглянути книги ювіляра, які здобули заслужену шану серед читачів: «Віфлеєм», «Століття Якова» , «Іван і Чорна Пантера», «Обітниця», «Соло для Соломії», «Діва Млинища».
Запрошуємо до нашої бібліотеки переглянути ці, та багато інших книг метра сучасної літератури, який пише в кращих традиціях друкованого слова та висвітлює реалії сьогоднішнього часу.

«Володимир Лис — майстер слова, який відкрив українську душу» - 75 років від дня народження письменника.

26 жовтня 2025 року виповнюється 75 років від дня народження Володимира Савовича Лиса — відомого українського письменника, драматурга, журналіста, лауреата численних літературних премій, автора творів, які завоювали серця тисяч читачів.

Його творчість — це поєднання щирої любові до українського села, філософських роздумів про долю людини та глибокого знання народної ментальності. Кожна книга Володимира Лиса — мов подорож у життя, де поруч ідуть біль і надія, добро і зрада, кохання і випробування.

Народився Володимир Лис 26 жовтня 1950 року в селі Згорани на Волині. Закінчив факультет журналістики Львівського університету, працював у газетах Волині, на телебаченні, в театрі. Саме журналістський досвід і спостережливість допомогли йому створити надзвичайно живі й правдиві характери у своїх творах.

Широке визнання прийшло до письменника після виходу роману «Століття Якова», який став справжнім бестселером і був екранізований у вигляді телевізійного фільму. У цьому творі автор майстерно відтворив цілу епоху української історії ХХ століття крізь призму життя однієї людини — Якова Меха. За цей роман Володимир Лис отримав премію «Коронація слова», а його ім’я назавжди увійшло до пантеону сучасної української літератури.

Серед інших знакових творів автора — «Соло для Соломії», «Іван і Чорна Пантера», «Острів Сильвестра», «Країна гіркої ніжності», «Стара холера». У кожному з них — доля людини, вплетена в долю країни, глибокі моральні пошуки й непідробна людяність.

Письменник не лише розповідає історії — він відчуває їх серцем. Його стиль — м’який, поетичний, але водночас точний і глибокий. Сам Володимир Лис не раз наголошував:

«Я пишу про людей, які живуть поруч із нами, бо саме вони — справжні герої нашого часу».

Його дружина, відома письменниця Надія Гуменюк, часто є першою читачкою та натхненницею його творів. Разом вони створили неповторний літературний тандем, який став окрасою українського письменства.

Сьогодні, коли ми відзначаємо 75-річний ювілей Володимира Лиса, варто згадати, що його книги не просто читають — їх перечитують, ними захоплюються, з ними сперечаються. Його твори допомагають нам глибше зрозуміти самих себе й наше минуле.

Тож нехай слово Володимира Лиса і надалі зігріває українські серця, надихає, спонукає до роздумів і любові до рідної землі.

23 жовтня в книгозбірні на масиві Незалежності відбувся літературний вечір «Слово, що торкається серця», присвячений творчості львівської поетеси Галини Потопляк. У цьому заході, який провела провідна бібліотекарка Майя Боженко, взяли участь академісти клубів «Чарівна мить», «Сузір’я», «Вікторія», «Золота осінь», «Лада», «Зарічанське джерело», «Промінь надії», «Мрія». 

Академісти за власним уподобанням обрали ті римовані рядки Галини Потопляк, які найліпше припали до душі. Тож у виставковій залі бібліотеки звучала поезія про війну, про Україну, про батьків, про осінню пору, про пенсію і загалом людське життя-буття. Були й музичні виступи, адже на вірші пані Галини написано  чимало пісень. 

У заході взяли участь Ніна Янова, Тетяна Царенко, Надія Ходимчук, Валентина Бадзюх, Валентина Сіволапова, Людмила Апальонова, Лідія Середа, Анжела Ганущак, Ольга Комарницька, Лариса Хоменко, Тамара Кизим, Вікторія Дудко, Антоніна Добровінська. У їхньому виконанні прозвучали вірші «І знову ці безсонні, довгі ночі…», «Яке це щастя – просто жити», «Такий народ ще треба пошукати», «Прочитай мені дощ», «На пенсії життя не мед», «І кожен день у мене щось не так», «Любіте, людоньки, любіть», «Жінка-осінь», «Я ж бо вірила, що осінь так далеко», «Я ще не все сказала, я ще не скрізь була», «Коли душа замерзне на морозі», «Пам’ять». 

А от з пісенними композиціями, які чудово доповнили поетичні читання, виступили Наталія Мельник (пісня на вірш «Коли закінчиться війна») та Олена Гамбарова (пісня на вірш «Після війни»).

Учасники творчого вечора змогли також почути голос самої поетеси. На початку заходу вони побачили відеоряд зі світлинами її батьків, дідів та бабусь, її фото в молодості та зрілому віці. А під час перегляду послухати, як авторка розповідає свою біографію. Ця розмова була записана напередодні по телефону, адже сама поетеса через сімейні обставини не мала змоги доєднатися онлайн до нашої зустрічі. 

Тож академісти мали змогу дізнатися, що пані Наталя народилася в Житомирській області біля міста Звягель у 1954 році. Коріння має у двох областях: Житомирській та Київській, звідкіля родом її мама. «У моїх віршах ці дві області переплітаються: пейзажі – більше житомирські, а люди – київські», - розказує пані Галина. 

Після закінчення сільської школи, у 1971 році вступає до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на відділення психології. «То був перший випуск психологів в Україні. По завершенню навчання за розподілом попала на роботу у Львів. Свідомо обрала це місто, щоби бути ближче до батьків, які мешкали на Житомирщині. З 1976 році живу у Львові. Працювала на секретному закритому підприємстві з кадрами. Але з розпадом союзу підприємство зупинилося.  Деякий час працювала в різних місцях, але в силу сімейних обставин з 2010 року не працюю. На пенсії стала більше писати вірші. Хоча писала їх ще з молодості. Між 30 і 40 роками записувала багато в зошиті. Коли створила у 2015 році сторінку в Фейсбуці, почала писати вірші на дописи етнографа Лідії Бебешко про вишиті узори. Пізніше стала писати вірші про природу, традиції, людей, Україну», - розповідає Галина Потопляк. 

Згодом у неї з’явилася велика аудиторія читачів-прихильників. Так, на сторінці «Авторська поезія Галини Потопляк» - вже понад 60 тисяч читачів, а на власній сторінці Галини Потопляк – понад 24 тисячі. Тож логічно, що виникла потреба надрукувати книгу з творчим доробком. До цього підштовхували як читачі, так і двоє синів поетеси. Таким чином, у 2022 році пані Галина видала друком першу книгу «Такий народ ще треба пошукати». Наклад розкупили і довелося робити ще один. А згодом надрукувала книгу «А мої вікна дивляться на Львів», де зібрані 100 віршів, присвячених місту, де пройшло майже пів століття життя поетеси! У планах – видати ще одну книгу з віршами, присвяченими традиціям та обрядам українців. 

Окрім знайомства з біографією поетеси академісти мали змогу послухати, як вона сама читає свого вірша. А ще послухати пісню на її вірш «Я надішлю тобі листа в конверті»!

Окремо слід відзначити, як майстерно ведуча заходу Майя Миколаївна поєднала виступи, ніби чарівною голкою зшила літературний вечір, аби він вийшов органічним і цікавим. Від багатьох віршів на очах у слухачів наверталися сльози. То ж недаремно зустріч назвали «Слово, що торкається серця»!

Насамкінець заходу директорка Благодійного фонду Костянтина Єфименка Людмила Полях також прочитала поезію пані Галини, а саме такі рядки: «Писала я листа до Миколая» та «Мені Україна весь світ подарила». А також подарувала поетичні збірочки бібліотеці, щоб якомога більше білоцерківців мали змогу доторкнутися серцем до такого чудового поетичного слова!

Дякуємо, пані Галині за її неймовірний поетичний талант. Творіть і тіште своїх прихильників поетичним словом ще багато років!

Ми тільки-но отримали книгу Володимира Мельниченка «Історично-канонічний довідник для православного козака України» — і я не втрималась, щоб не зазирнути під обкладинку… І вже не змогла відірватися!

Знаєте, як буває: читаєш підручник, а відчуваєш, що тобі чогось не договорюють?

А тут – кожна сторінка дихає правдою, дослідженням, любов’ю до України та нашої духовної спадщини.

Ця книга — знахідка для тих, хто втомився від історичних маніпуляцій і прагне дізнатися ПРАВДУ про своє коріння, віру та культуру.

Тут багато того, що змушує замислитись, переосмислити і відчути гордість за українське!

Якщо ще не читали — приходьте до бібліотеки!

Обіцяю, ця книга не залишить вас байдужими.

А хто вже чув про неї? Поділіться своїми думками або очікуваннями в коментарях.

Аромат, колір і настрій…

Надворі дощ, осінь на повну показує свій гоноровий характер. А в бібліотеці-філії №5 недільного ранку , не зважаючи на холодні батареї, тепло і затишно від людського тепла та усмішок, а ще позитивного настрою.

Добіг до кінця цикл творчих релакс майстерок для користувачів, який став справжньою арттерапією та джерелом позитивних емоцій. Завершальним акордом цього натхненного проєкту стала майстерка із малювання кавою, який провела майстриня Світлана Купрацевич.

Малювання кавою – це не лише цікава творча практика, а й справжній ритуал гармонії та відпочинку. Теплий аромат напою створює атмосферу спокою, а м’які відтінки кави на папері пробуджують уяву, дозволяють втілювати найтонші відчуття й емоції. Учасники занурилися у процес, де кожен штрих пензля поєднував у собі аромат, колір і настрій.

Такі майстерки стали чудовою нагодою для спілкування, самовираження та творчого відновлення. Малювання кавою подарувало всім присутнім приємний релакс, душевне тепло та гармонію, залишивши після себе ароматні спогади й натхнення на нові ідеї.

Дякуємо команді ГО «Дівчата» та її натхненній організаторці Ксенії Оранській та втілювачці креативних ідей Людмилі Поліщук за позитив і неймовірну атмосферу під час таких зустрічей!

Світ єврейської культури

У бібліотеці відбувся пізнавально-мистецький захід, присвячений єврейській культурі та її значенню в історії нашого міста. Ця подія поєднала музику, літературу й мистецтво, відкриваючи присутнім сторінки спільного минулого, у якому єврейська громада Білої Церкви відіграла важливу роль у формуванні її культурного обличчя.

Особливим моментом зустрічі став виступ викладачів та учнів Білоцерківської школи мистецтв імені Якова Яциневича. Музиканти подарували присутнім справжню подорож у світ єврейських мелодій — світ, де звучить душа народу, його пам’ять і надія.
Ліричні та емоційні твори створили атмосферу теплоти й духовного піднесення. Особливо зворушливо прозвучала пісня «Єврейські очі» у виконанні Вероніки Беціора — вона торкнулася серця кожного, нагадавши про вічні людські цінності: доброту, любов, співчуття й пам’ять.
Учні школи мистецтв виконали відомі музичні твори, сповнені глибини й емоцій, які відображають дух єврейської музичної традиції.

Неможливо було залишитися байдужими і до виставки картин Анни Кочаткової. Її полотна — «Захисник», «Мати», «Маски» — вразили щирістю, болем і силою. У кожному образі — частинка особистої історії художниці, родина якої проживала в Гуляйполі. Її роботи — це розповідь про витримку, любов і невмирущу пам’ять поколінь.

Книжкова виставка «Світ євреїв Білої Церкви», на якій були представлені історичні матеріали, публікації про життя, традиції й відомих представників єврейської громади міста, художні твори. Виставка викликала щирий інтерес у відвідувачів, адже кожна сторінка цих книг — це голос минулого, який промовляє до нас через час.

Захід пройшов у теплій, доброзичливій атмосфері, наповненій взаємоповагою та вдячністю. Кожен присутній відчув, що подібні події не лише збагачують культурне життя громади, а й допомагають зберегти історичну пам’ять, виховують повагу до традицій і сприяють взаєморозумінню між народами.

Всесвітній день учителя — свято тих, хто дарує знання й надихає серця

Щороку 5 жовтня світ відзначає Всесвітній день учителя — день щирої подяки людям, які обрали найвідповідальнішу місію на землі — навчати, виховувати й формувати особистість.

Бути вчителем — це не просто професія. Це покликання, талант і щоденне служіння, що вимагає мудрості, терпіння, натхнення і безмежної любові до дітей. Саме педагог відкриває перед учнями перші сторінки великої книги знань, підтримує у хвилини сумнівів і допомагає кожному знайти власний шлях.

У сучасному світі роль учителя тільки зростає — адже він стає не лише наставником, а й мотиватором, другом і прикладом для наслідування, навчає не лише писати чи рахувати, а й мислити, творити добро та жити гідно.

У цей святковий день хочеться висловити щиру вдячність усім педагогам — за самовідданість, терпіння, щоденну працю й тепло душі, яке ви даруєте своїм учням. Ви не просто навчаєте — ви творите особистості, запалюєте серця й допомагаєте знаходити життєві орієнтири.

Колектив бібліотеки №5 м. щиро вітає вас із професійним святом!

Бібліотека завжди відкрита для своїх добрих друзів і партнерів — учителів. Тут ви знайдете нові книги, сучасні освітні ресурси, натхнення для уроків і відпочинок для душі. Ми щиро цінуємо вашу працю і радіємо кожній спільній зустрічі, виставці чи творчому заходу.

Бажаємо вам миру, здоров’я, невичерпного натхнення й вдячних учнів!

Нехай кожен день буде наповнений усмішками, гармонією і любов’ю, а ваші зусилля — гідним визнанням.

Зі святом, дорогі вчителі!

Хай ніколи не згасає вогонь вашого серця, хай учні надихають, а життя дарує радість і світло.

І пам’ятайте — поруч завжди є книга, що надихає, і бібліотека, яка чекає!

Всесвітній день тварин — день доброти й відповідальності

Щороку 4 жовтня у світі відзначають Всесвітній день тварин — свято, покликане нагадати людям про важливість гуманного ставлення до всіх живих істот, що мешкають поруч із нами. Цей день започатковано ще у 1931 році на Міжнародному конгресі захисників природи у Флоренції, і відтоді він став символом любові, милосердя та турботи про братів наших менших.

Тварини — наші друзі, помічники, захисники, а часто — справжні члени родини. Вони дарують радість, підтримку, навчають безкорисливій любові та вірності. Проте саме від людини залежить їхня доля, безпека та добробут.

У цей день варто замислитися над тим, як кожен із нас може допомогти тваринам: прихистити безпритульного улюбленця, підтримати притулок, нагодувати бездомного кота чи собаку, або просто — не залишатися байдужими до чужої біди.

Дбаймо про тих, хто не вміє говорити, але відчуває щиро й глибоко.

Любімо тварин, бо світ стає добрішим тоді, коли ми проявляємо до нього милосердя.

Музика, поезія і тепло сердець: зустріч у бібліотеці

 

Свято мудрості та душевного тепла відбулося в бібліотеці №5, яка об’єднує покоління, ставши справжньою локацією єднання та творчості. Завдяки співпраці бібліотеки та Благодійного фонду Костянтина Єфименка, академія пенсіонерів «Золота осінь», проводить свої зустрічі. Сьогодні звучали улюблені пісні ансамблю «Золота осінь», лунали вірші та гуморески, присутні переглянули фотоколажі й слайди з життя академії,  які підготували бібліотекари читальної зали. Кульмінацією стало спільне виконання пісень молодості, залишивши у серцях присутніх світлі спогади та вдячність

Свято Захисників та Захисниць України у бібліотеці: єдність, пам’ять і вдячність

 

1 жовтня багатий на свята день. Світлий та величний день Покрови Пресвятої Богородиці, День Українського козацтва, День захисників і захисниць України.

З нагоди свят у бібліотеці-філії №5 відбувся щирий та теплий захід – зустріч із захисниками України.

Гостею зустрічі була колишня військова, а зараз майстриня, яка займається мікровишивкою і виготовляє обереги для воїнів – Ірина Любарцева.

Також до книгозбірні завітав офіцер Збройних Сил України – Ростислав, який подякував всім причетним за допомогу армії.

На гостині були й волонтери − «Незламні читачі» разом з директоркою БФ «Промінь України» Аллою Захаровою, що вже цілий рік поспіль плетуть маскувальні сітки для військових.

Пані Алла вручила Подяку працівникам бібліотеки за спільну волонтерську роботу та передала подарунок колективу книгозбірні від військових.

Бібліотечні фахівчині підготували слайд-презентацію про Валентину Кравченко – колегу – шкільну бібліотекарку та військову ЗСУ (нині у відставці), яка в перші дні повномасштабного вторгнення пішла добровольцем до лав української армії.

Захід зібрав справжніх патріотів – тих, хто щодня наближає перемогу. Присутні поділилися власним досвідом, історіями та розповідями про те, як звичайні люди можуть допомагати незвичайним героям.

Подарунком для присутніх був запальний виступ фольклорного ансамблю «Кумасі» та патріотичні композиції у виконанні Сергія Яременка, викладача Білоцерківської школи мистецтв ім. Якова Яциневича.

Також своїм виступом учасників заходу потішив ансамбль «Золота осінь», подарувавши гостям зворушливі українські пісні. Їхній спів проймав до сліз, адже кожна нота була про любов до Батьківщини, про біль і надію, що живе у серцях українців. Учасниці ансамблю – це жінки поважного віку, але в будь яку погоду, не зважаючи ні на які обставини, своїми патріотичними піснями вони заробляють кошти для ЗСУ.

До дійства долучилися члени розмовного клубу української мови «Світлиця слова», які ще раз нагадали, наскільки важливо плекати мову, як один із символів незламності.

Цей день став не лише днем вшанування захисників України від найдавніших часів до сьогодення, а й справжнім прикладом згуртованості громади навколо спільної мети: збереження культури, традицій і підтримки воїнів.

Разом ми − сила! Разом ми − незборимі!

Майя Боженко.

«Antitext»

Література завжди перебувала під пильною увагою цензури.  В ці дні в бібліотеці №5 розгорнута виставка «Antitext». Книги які представлені на ній закликають   вдумливих читачів глянути на історію  заборон на книги — як на місцевому рівні, так і в глобальному масштабі, — щоб зберегти свободу читати в майбутньому, та привернути увагу  до проблеми цензури.

Один із розділів виставки «Antitext» - про знищення української еліти через репресії проти її культурних героїв та літературних текстів . Радянський бібліоцид розпочався одразу після встановлення влади більшовиків, коли література була покликана формувати "нову радянську людину". Ті ж автори, які не "вписались" перебували у "внутрішній еміграції", або в підпіллі.  

Сьогодні ця тема звучить по-новому — в контексті сучасної агресії Росії проти України.

Про все це ви можете дізнатися відвідавши книгозбірню.

Кузьменчук Тамара: мисткиня, яка поєднує живопис і поетичне слово

Художниця з філософським поглядом на життя, сповнена народної мудрості та щирості душі, Тамара Кузьменчук відома не лише як майстриня пензля, а й як авторка поетичного слова. Її перша персональна виставка мала символічну назву – «Поза часом і простором», адже саме так можна охарактеризувати світ її творчості.

Народилася пані Тамара у 1965 році на Черкащині, у мальовничій Лисянці – серці Шевченкового краю. Ще з дитинства малювання стало для неї основною справою та справжньою пристрастю. У дворічному віці дівчинка вже брала до рук олівець, ручку чи пензлик, створюючи перші лінії, що згодом переросли у покликання. Велику роль відіграла підтримка рідних, завдяки яким любов до мистецтва назавжди стала невід’ємною частиною її життя.

Освіту здобувала у Черкасах, а трудовий шлях розпочала як художниця-оформлювачка та бібліотекарка у будинку культури. Згодом доля привела її до Білої Церкви – спочатку на завод сільськогосподарської техніки, а згодом – на завод радіокераміки. Саме у Білій Церкві Тамара зустріла своє кохання – чоловіка Василя. Разом вони побудували дім, посадили сад, виростили сина й доньку.

Проте творчість певний час залишалася у тіні – життя внесло свої корективи. Лише після сорока років потяг до малювання нагадав про себе з новою силою. Тамара почала шукати натхнення у природі – в лісі, на полі, біля річки. Усе побачене й відчуте вона переносила на полотно, створюючи власну кольорову стежку до самої себе. Саме подруги й близькі люди дали їй вирішальний поштовх – і він став доленосним.

Перший вихід з роботами до виставкової стіни на вулиці Гоголя став справжнім успіхом: із п’яти картин лише одна повернулася додому. Це надихнуло художницю працювати далі. Згодом її творчість набула широкого розмаху: з’явилися сотні полотен – натюрморти, пейзажі, сюжетні композиції. Картини Тамари Кузьменчук прикрашають не тільки домівки білоцерківців, а й колекції в Італії, Франції, США, Ізраїлі, Бельгії, Німеччині, Польщі, Новій Зеландії та інших країнах.

Мисткиня стала постійною учасницею міських виставок і конкурсів, має низку нагород і дипломів:

- ІІІ місце у виставці «Кольори світла» (салон «Юр’ївська брама»);

- диплом учасниці арт-проєкту «З Україною в серці» (галерея «Лавра», Київ);

- почесна учасниця проєкту «Весняні враження. Від Карпат до Криму» (Київ);

- учасниця виставки «Весняний вернісаж» та арт-спільноти «Портал незалежних художників» у Києві.

Окремої уваги заслуговує ще одна грань творчості – живопис на бересті, а також розпис стін і стель.

З 2014 року художниця активно долучається до благодійних проєктів, передаючи свої роботи на продаж для допомоги ЗСУ – від першої виставки на Алеї художників і донині.

Нова сторінка творчості

Учора, 18 вересня 2025 року, у виставковій залі Бібліотеки №5 на проспекті Незалежності, 55 відбулося урочисте відкриття нової виставки Тамари Кузьменчук. 

Подія зібрала поціновувачів мистецтва, друзів та колег художниці. Глядачі мали змогу побачити нові роботи, сповнені світла, тепла та філософського бачення світу.

Усіх охочих познайомитися з творчістю мисткині щиро запрошуємо завітати до виставкової зали та особисто відчути гармонію її картин.

Як заспокоїти дитину під час тривоги та в укритті. Дихальні техніки.

Ситуації війни, постійні повітряні тривоги та необхідність перебування в укритті стають для дітей серйозним випробуванням та стресом. Гучні сирени, відчуття небезпеки та вимушене обмеження простору часто викликають страх, тривожність і навіть паніку. В таких умовах особливо важливо, щоб дорослі могли швидко допомогти дитині знизити рівень напруження, відволікти від стресових факторів та повернути відчуття безпеки.

Одним із найефективніших методів є дихальні вправи, які у формі гри допомагають дитині зосередитися, відволіктися та розслабитися.

Дихальні техніки для дітей

1. «Свічка і торт» – дитина «нюхає торт» (повільний вдих носом), а потім «задуває свічки» (повільний видих ротом).

2. «Повітряна кулька» – на вдиху живіт «надувається, як кулька», на видиху – «здувається».

3. «Черепашка»– дитина на вдиху «ховається у панцир» (згортається в клубочок), на видиху – «вилазить».

4. «Пташка» – на вдиху руки піднімаються вгору, на видиху – опускаються вниз, імітуючи змах крил.

Виконуйте вправи разом із дитиною, подаючи їх у вигляді гри.

Використовуйте обійми та спокійний голос, щоб підсилити відчуття безпеки.

Допоможіть дитині зосередитися на рахуванні або уявленні безпечного місця.

Дихальні практики не лише зменшують тривожність, а й формують у дітей навичку саморегуляції, що особливо важливо в умовах нестабільності.

Факти що варті уваги 17 ВЕРЕСНЯ

У свiтi:

• Міжнародний день музики кантрі (International country music day). Відзначається з 2003 р. з метою об’єднати шанувальників кантрі та виконавців кантрі в день народження Х. Вільямса, одного з найвідоміших і найвпливовіших виконавців кантрі.

• День HR-менеджера – фахівця з управління персоналом (HR – скорочення від «human resources», з англ. – людські ресурси). Відзначається у третю середу вересня з 2018 р.

• День рятівника. Відзначається згідно з Указом Президента України №830/2008 від 12.09.2008 р. як свято працівників аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони, інших спеціальних формувань. В цей день православна церква вшановує Ікону Божої Матері «Неопалима Купина», яка є покровителькою пожежників і рятувальників і надає допомогу всім, хто потрапив у біду.

• День безпеки пацієнта. Встановлений Указом Президента України «Про День безпеки пацієнта»№648/2019 від 04.09.2019 р. на підтримку рішення Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я.

• День шкільного наплічника (School Backpack Awareness Day). Заснований Американською асоціацією ерготерапії. Відзначається в третю середу вересня з метою привернути увагу до болю та травм, які можуть виникнути внаслідок неправильного носіння наплічників і сумок.

• День Конституції та Громадянства в США (Constitution Day and Citizenship Day) – першої в світі Конституції в сучасному значенні, найстарішої федеральної конституції, однієї з найстаріших, що вироблялися на національному рівні і діє донині.

• День святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. В народі цей день є жіночими іменинами.

• День усиновлення. День відзначається згідно з Указом Президента України №1088/2008 від 27.11.2008 р. У зв’язку з переходом Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на Новоюліанський стиль календаря з 01.09.2023 р. та згідно Указу Президента №455/23 від 28.07.2023 р. відзначається 17 вересня.

• 17 вересня — 95 років від дня народження Кена Елтона Кізі, американського письменника, одного з родоначальників руху хіппі, автора романів «Над гніздом зозулі», «Інколи я захоплююсь», «Проходить останній». Помер 10 листопада 2001 р.

Зі спортом на одній хвилі!

"Спорт не дає можливість людині жити вічно, але дає можливість жити комфортно" - лікар.

Фізична активність є необхідною умовою для повноцінного та здорового життя. Медики підкреслюють: навіть півгодини руху щодня суттєво знижує ризик серцево-судинних захворювань, сприяє контролю ваги, зміцнює імунну систему й покращує настрій. Для громади ж спорт виконує ще одну важливу місію — він гуртує людей, створює простір для дружнього спілкування, розвитку та взаємопідтримки.

Історія спортивних традицій Білої Церкви сягає ще часів заснування міста як фортеці над Россю. У давнину тут створювали товариства стрільців із лука та школи фехтування, адже вправність у володінні зброєю була життєво необхідною. Недарма на міському гербі зображено лук із натягнутою тятивою та три стріли. Цікаво, що навіть графи Браницькі організовували міжнародні кінні змагання. Велику роль у розвитку фізичної культури краю відіграв і період козаччини, коли фізичне гартування було невід’ємною частиною життя.

Біла Церква дала Україні чимало славетних спортсменів: триразового олімпійського чемпіона з вільної боротьби О. Медведя, міжнародного гросмейстера Д. Бронштейна, срібного призера чемпіонату Європи з греко-римської боротьби М. Макаренка та багатьох інших.

Сьогодні спорт у місті займає важливе місце у культурному та дозвіллєвому житті. Особливої цінності фізична активність набуває у воєнний час, коли вона є не лише засобом підтримки фізичного здоров’я, а й надійним ресурсом для збереження психологічної стійкості.

Психологи зазначають, що рух безпосередньо впливає на роботу мозку та емоційний стан. Під час занять спортом організм виробляє ендорфіни — «гормони радості», які зменшують рівень стресу і тривоги. В умовах війни спорт стає своєрідною «психологічною бронею».

Користь фізичної активності у період воєнного стану проявляється у багатьох аспектах:

Зменшення тривожності. Регулярні тренування допомагають подолати нервове напруження та страхи.

Нормалізація сну. Фізичні вправи стабілізують біоритми й сприяють відновленню організму.

Відчуття контролю. Спорт дарує стабільність у непевні часи, створюючи внутрішню опору.

Соціальна підтримка. Командні ігри та спортивні події об’єднують людей, дарують відчуття спільності.

Ресурс для дітей та молоді. Спорт допомагає молодим поколінням спрямовувати енергію у здорове русло та знижує вплив тривожних новин.

У місті активно проходять дворові змагання, дитячі ігри та міські турніри, які стають «острівцями радості» посеред важких буднів. Діють численні спортивні клуби та секції для дітей і дорослих: футбол, боротьба, баскетбол, плавання, теніс. Є й відкриті простори для занять — майданчики, веломаршрути, парки для бігу, йоги чи звичайних прогулянок.

Для багатьох жителів Біла Церква спорт став шляхом відновлення після травматичних подій. Біг, йога, командні ігри або навіть проста прогулянка на свіжому повітрі допомагають повернути внутрішній баланс і зняти напруження.

Особливим доповненням до спортивного життя міста стала коротка лекція, проведена для слухачів Академії пенсіонерів, де обговорювали користь фізичної активності для людей поважного віку та її значення для підтримки здоров’я й життєвого тонусу. Паралельно в бібліотеці було підготовлено виставку «Спорт, що об’єднує», яка презентувала літературу про відомих спортсменів, історію розвитку фізичної культури та сучасні підходи до активного способу життя. Виставка стала не лише джерелом знань, а й місцем для спілкування та

обміну власним досвідом.

Отже, сьогодні спорт — це не розкіш, а життєва потреба, особливо у воєнні часи. Він допомагає зберігати силу духу, оптимізм і віру у майбутнє.

Попри певні труднощі — обмежене фінансування, нестачу нових майданчиків, потребу у доступних програмах для літніх людей — перспективи розвитку спортивної сфери залишаються позитивними. Планується створення нових спортивних осередків, розширення програм оздоровчої фізкультури, тісніша співпраця громади з клубами та секціями.

Біла Церква впевнено розвивається як місто здорового способу життя, де спорт є не лише засобом зміцнення тіла, а й способом єднання громади, формування сильної нації та інвестицією в майбутнє. 

Будьте здорові, та пам'ятайте - рух - це життя!

 

Бібліотекарі запрошують до благодійності

5 вересня в усьому світі відзначають Міжнародний день благодійності, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 2013 році. Це свято нагадує нам про силу добрих справ і важливість допомоги іншим, особливо в нинішні важкі часи, коли наша країна бореться з агресором.

В бібліотеці-філії №5 темою зустрічі зучасниками  академії пенсіонерів «Золота осінь»  стала благодійність — починаючи з історії меценатства та до сучасних волонтерських ініціатив. Не випадково саме зараз ми наголошуємо на тому, що українці мають унікальну здатність допомагати один одному безкорисливо, даруючи підтримку та тепло сердець.

В рамках зустрічі організовано книжкову виставку «Душі людської доброта», де представлені видання про історії добрих справ, волонтерство та благодійність. Виставка надихає читачів брати участь у справах милосердя та робити свій внесок у підтримку тих, хто цього потребує. Цікаву розповідь про історію меценатства та благодійності в Україні представила провідний бібліотекар Майя Боженко. Присутні не лише слухали, а й активно долучалися до розмови, доповнюючи її власними прикладами та спогадами, що зробило зустріч живою та насиченою цікавими деталями.

Згадали  і наших  користувачів, які активно долучаються до збору допомоги. Ми пишаємося нашими активістами та вдячні всім, хто приєднався.

Як можна долучитися до добрих справ?

Приносити  натуральну тканину для пошиття білизни, спанбонд для  плетіння маскувальних сіток.

Допомагати в пакуванні енергетичних пакетиків для наших захисників.

Творімо добро разом — і перемога обов’язково буде за нами!

День відкритих дверей у бібліотеці: знайомство зі світом книги та знань

1 вересня 2025 року для учнів шкіл, ліцеїв та студентів закладів освіти різних рівнів акредитації у нашій бібліотеці відбулася традиційна щорічна просвітницька акція – оглядова екскурсія. Перший день осені став не лише святом знань, а й нагодою ближче познайомитися зі світом книги, сучасними інформаційними ресурсами та можливостями, які відкриває бібліотека.

Під час зустрічі відвідувачі дізналися про правила користування бібліотекою, ознайомилися з її унікальними фондами, інформаційними можливостями та послугами. Особливу увагу було приділено саме інноваційним формам роботи, які нині активно впроваджуються в нашій бібліотеці.

На зустрічі з учнями Білоцерківського академічного ліцею «Мала академія наук» провідний  бібліотекар Майя Боженко розповіла про діяльність бібліотеки, цікаві книжкові видання та акцентувала увагу на важливості читання як складової розвитку особистості.

Окремо було згадано і про День бібліографії — свято, яке об’єднує тих, хто цінує силу знань, уміє орієнтуватися у книжковому світі та знаходити потрібну інформацію серед тисяч сторінок. Адже саме бібліографи допомагають читачеві знайти правильний шлях у безмежному книжковому океані.

Гості мали можливість відвідати читальну залу, художній відділ, дізнатися про правила користування, а також послухати розповіді про цікаві та креативні заходи, які регулярно відбуваються у стінах нашої книгозбірні.

Не залишила байдужими й виставкова зала, де свої роботи представили майстри народного мистецтва. Тут присутні ознайомилися з виробами декоративно-ужиткового мистецтва, створеними з любов’ю та майстерністю, а про особливості кожного експоната цікаво й натхненно розповіла Любов Михайлюк.

Отож,  початок осені в бібліотеці став яскравою подією, що поєднала пізнання, креативність і натхнення, залишивши у гостей теплоту в серцях та цікавість до нових зустрічей.

 

 

29 серпня в Україні вшановують пам’ять захисників, які віддали своє життя в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Це день скорботи й вдячності, день глибокої поваги до тих, чиї імена навіки вписані в історію України.

Цього року колектив бібліотеки-філії №5 долучився до загальнонаціональної акції «Стіл пам’яті», започаткованої Марією Грабар на честь її коханого Іллі, що загинув у 2022 році в бою під Бахмутом. Особиста трагедія пані Марії стала закликом до вшанування кожного воїна, який не повернувся з фронту.

«Стіл пам’яті» – це символічна церемонія: порожнє місце, зарезервоване для воїна, якого завжди чекатимуть удома. Це мовчазне нагадування про тих, кого ми втратили, але ніколи не забудемо. У бібліотеці цього дня всі охочі могли вписати у спеціальні листівки імена своїх рідних, друзів чи знайомих, які віддали життя за Україну. Цей щирий і зворушливий жест став виразом особистої вдячності та нашої спільної пам’яті.

Провідний бібліотекар Майя Боженко разом із читачами та академістами клубу «Золота осінь» згадали трагічні події Іловайського котла 2014 року та історію про соняхи, що стали німими свідками кривавих боїв і втрат, водночас символізують світло, життя та незламність українського духу.

У пам’ять про полеглих захисників та на підтримку Збройних сил України учасники зустрічі підготували гостинці. Такі хвилини єднання з історією залишають глибокий слід у серцях, адже пам’ять – це те, що об’єднує покоління і зміцнює віру в перемогу.

Вони у пам'яті народній. Іловайськ.

29 серпня – День вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за нашу незалежність.

Серед найтрагічніших подій – Іловайський котел 2014 року, де сотні українських воїнів віддали життя за свободу Батьківщини.

Схиляємо голови перед Героями. Пам’ятаємо їхній подвиг.

З нагоди цього дня у бібліотеці була оформлена книжкова виставка «Вони у пам’яті народній. Іловайськ». На сторінках книг – історії тих, хто став на захист рідної землі, чиї імена навіки закарбувалися в українській історії.

Під час перегляду літератури в очах присутніх можна було побачити і сльози болю за полеглими героями, і вогники надії – на нашу Перемогу та мирне майбутнє України. Бо в пам’яті назавжди залишаться воїни, які стали вічністю на полях українського Сходу.

Символом цієї пам’яті є соняхи – квіти, що цвітуть у серпні й нагадують про тих, хто віддав своє життя за Батьківщину.

Герої не вмирають!

#Іловайськ #ГероїНеВмирають #Памятаємо