За 1000 днів український народ проявив себе
мужнім, стійким. Неймовірно сильними і незалежно від місця, віку чи професії,
українці стали частиною великої боротьби
за свободу.
Цей день -
нагадування про нашу силу, про нескореність і віру в перемогу. Разом, завдяки
нашим захисникам і захисницям, підтримці волонтерів та кожного з нас, ми
пройшли цей шлях і продовжуємо йти далі. Схиляємо голову перед тими, хто віддав
своє життя, і дякуємо всім, хто бореться сьогодні за наше мирне завтра!
Переглянути
книжкову виставку «Гартовані болем втрат у війні» можна в читальному залі
бібліотеки #5.
В умовах, коли
Україна стикається з наслідками військової агресії, це питання стає особливо
актуальним. Забруднення ґрунтів, пожежі в природних зонах, пошкодження водних
ресурсів та інші екологічні проблеми – це все наслідки війни, з якими ще
доведеться працювати роками, щоб відновити наші природні багатства.
Викиди в атмосферу,
забруднення земель та річок, непоправна шкода біорізноманіттю – це лише
декілька прикладів негативного впливу збройних конфліктів на довкілля. Війни
залишають за собою значний токсичний спадок, який роками негативно впливає на
здоров’я людей, їхній добробут та економічний потенціал держав
Станом на листопад
2024 року, загальна сума екологічних збитків, завданих Україні внаслідок
російської агресії, оцінюється у 2,696 трлн. гривень. За даними Міністерства
захисту довкілля та природних ресурсів України, основні екологічні втрати
спричинені масовим руйнуванням лісів, забрудненням води та ґрунтів, а також
шкодою, завданою фауні та флорі країни.
Сьогоднішній день –
це нагадування для всіх нас, що навіть у часи збройних конфліктів важливо
захищати довкілля, адже це основа нашого життя та здоров’я майбутніх поколінь
Пані Людмила малювала з дитинства, любила малювати, професію обрала далеку від живопису, але творчу і креативну. Життя і обставини привели її на посаду керівниці Білоцерківського краєзнавчого музею. Навчалась у двох вузах, захистила кандидатську дисертацію, викладала у БНАУ.
Захоплення мистецтвом і любов до природи надихнули на творчість. Не маючи спеціальної освіти, Людмила Михайлівна навчалась писати картини у відомих художників Білої Церкви: Галини Невінчаної, Леоніда Маадира, Крістіни Смєлової. Завдяки своїй працелюбності, енергійності, цілеспрямованості та за допомогою професіоналів, освоїла різноманітні техніки живопису.
Картини пані Людмили − це її різнобарвний, насичений, оптимістичний внутрішній світ. Вони щирі і світлі, надихають на роздуми, заряджають позитивною енергією. Роботи допомагають помічати непомітне, бачити унікальність кожної миті життя. Людмила Михайлівна зазначає, що вона відкрила ще одне своє «Я».
Експозиція «Очей насолода − наснага людської душі» − третя персональна виставка художниці.
Виставка діятиме до 24 листопада за адресою: просп. Незалежності,55.
Любов Михайлю
Сьогоднi Європейський Союз — економічний та політичний союз 28 держав-членів, що розташовані здебільшого у Європі. Європейський Союз – це сім’я демократичних європейських країн, які об’єдналися заради миру та процвітання. Євросоюз – це не держава, що має замінити існуючі держави, і він також значно більший за будь-яку міжнародну організацію. Країни, що входять до ЄС, заснували спільні інституції, яким було делеговано частину їхніх суверенних повноважень, завдяки чому стало можливо демократично приймати рішення з конкретних питань, які становлять спільний інтерес, на європейському рівні. Європейський Союз створив спільну валюту, динамічний спільний ринок, в якому люди, послуги, товари і капітал пересуваються вільно. ЄС намагається зробити так, щоб внаслідок соціального прогресу та справедливої конкуренції якомога більше людей могли скористатися перевагою спільного ринку.
Станом на 2016 рік до Євросоюзу входять наступні країни Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швеція та Естонія.
Iсторiя народження Європейського Союзу
Ідеї щодо створення єдиного союзу європейських держав царювали в свідомості правителів та народів держав європейського континенту протягом довгого часу. Одна з перших публічних пропозицій об'єднати країни на принципах рівності членів і кооперації була зроблена Віктором Гюґо у 1851 р.
Європейський Союз починає свою історію від 9 травня 1950 р. Саме тоді міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував нову форму політичної організації Європи силами створення спільного ринку вугільної і сталеливарної продукції Франції, Федеративної Республіки Німеччини та інших західноєвропейських країн як засіб зміцнення миру та стабільності на континенті, аби унеможливити саму думку про війну між європейськими націями.
Етапи європейської інтеграції:
- 1950-1968 рр. - становлення економічної Європи шести країн;
- 1969-1973 рр. - поглиблення й розширення «Спільного ринку»;
- 1974-1984 рр. - певний застій євробудівництва;
- 1985-1991 рр. - виникнення нових інтеграційних структур та їхня підготовка до створення ЄС;
- після 1992 р. - розбудова ЄС.
Європейський Союз базується на трьох головних компонентах:
- Європейське співтовариство становить правову основу для формування політики спільного ринку, міжнародної торгівлі, сприяння розвитку, монетарної політики, сільського господарства, рибальства, навколишнього середовища, регіонального розвитку, енергетики;
- спільна зовнішня політика та політика безпеки;
- юстиція і внутрішні справи, що включає співпрацю між країнами - членами ЄС в таких галузях, як громадянське та кримінальне право, політика імміграції та надання притулку, прикордонний контроль, боротьба з торгівлею наркотиками, співпраця та обмін інформацією між поліціями.
З моменту набуття Україною незалежності у 1991 році Європейський Союз та Україна динамічно розвивають відносини один з одним. Україна є пріоритетним партнером ЄС у рамках European Neighbourhood Policy (Європейської політики сусідства (ЄПС)) та Східного партнерства.
За джерелами Інтернету:
https://mankrda.gov.ua/informacijnij-rozdil/aktualnij-komentar/1-listopada-den-narodzhennya-vropejskogo-sojuzu/
До Дня народження Європейського союзу в бібліотеці представлена виставка-куточок Європейського союзу.
На разі в бібліотеці відбувається надзвичайно важливий тренінг «Відновлення внутрішньої сили», який проводить психологиня Наталія Піскорська.
А ми познайомилися з грою «Закон Всесвіту», учасники гри змогли сформувати нові погляди на стосунки з оточенням та запланувати конкретні дії для досягнення бажаних трансформацій.
Тож запрошуємо вас приєднуватися до нашої дружньої компанії.
Сьогодні в бібліотеці-філії№5 для учасників Академії пенсіонерів «Золота осінь» була проведена бесіда «Мова як код ідентичності». Завідувачка книгозбірні Світлана Хмільова розповідала про історію заснування Дня української писемності та мови та чому змінена дата святкування. Зробила анонс написання радіодиктанту національної єдності.
Повідомила присутнім, що диктант буде транслюватися на хвилях "Українського радіо" та радіо "Культура", а також в ефірі телеканалу "Суспільне Культура". Усі охочі також можуть прослухати диктант онлайн, зокрема на YouTube-каналі "Українського радіо" та Facebook-сторінках Суспільного.
.jpg)
За словами авторки, написання цього тексту їй далося важко. Забужко зазначила, що старалася дотримуватися загальних правил і щоб водночас її унікальний стиль не деформувався. Однак письменниця повідомила, що знаменитих «забужківських речень» не буде. Ймовірно, текст стосуватиметься українського радіо, якому цьогоріч виповнюється 100 років.
Мета радіодиктанту національної єдності – це об’єднання українців з різних куточків світу заради української мови та української ідентичності.
На завершення зустрічі була запропонована до перегляду книжкова виставка «Мова українська – з глибини віків!» та запрошення всіх охочих завітати до бібліотеки наступного дня для написання диктанту.
До нашого міста завітали Тетяна Пилипець, директорка Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничука та Ольга Криштопа, письменниця і педагогиня! Вони презентували проєкт "Слідом за Голосами", який реалізується за підтримки Українського інституту книги.
А розпочиналася історія проєкту в 2019 році за ініціативи Тетяни Пилипець, яка була натхненницею організації Всеукраїнського форуму військових письменників. Це платформа, завдяки якій воїни ЗСУ, ветерани АТО/ООС, волонтери мали змогу презентувати свою творчість. Згодом цей проєкт втілився в книгу "#Голоси. Антологія військових письменників". Ось про цей проєкт і про книги йшла мова на зустрічі.
Дві неймовірні жінки протягом двадцяти днів відвідують п'ятнадцять міст з постійними зустрічами, доносячи голоси тих, хто боронить нашу країну і тих, кого вже не має фізично, але будуть з нами завжди, поки є пам'ять. Щедрий подарунок - звісно ж книги, отримали читачі бібліотеки від гостей. Безмірна вдячність жінкам, які тримають свій фронт! Зичимо сил, міцності і наснаги!
16 жовтня в бібліотеці-філії№5 відбулася надзвичайно цікава зустріч з непересічною особистістю, дуже талановитою мисткинею художнього слова Анною Фадєєвою. На зустріч завітали студенти Білоцерківського коледжу сервісу та дизайну, читачі, письменники-краяни та поціновувачі творчості письменниці.
Пані Анна– українська та білоцерківська письменниця, авторка віршів та пісенної лірики, перекладачка художніх творів, організаторка мистецьких подій: учасниця та співзасновниця інді-фольк гурту «ВЕСНА», очільниця Спілки Незаслужених поетів «СловаRі», учасниця мистецького проекту «ПОЧУТИ», українсько-британський проєкт «Shе Makes Music», фестиваль «ЦеБЦ Fest». Це все важливі сторінки мистецької діяльності Анни Фадєєвої.
Більша частина цих ініціатив пов’язана з рідним містом Білою Церквою. Як каже сама Аня – улюблене місто її надихає і це місце її сили.
Перша друкована збірка віршів молодої та талановитої поетеси «Листи до неба» побачила світ у 2020 році. До книги увійшли поетичні твори різних років, окремі вірші покладені на музику Станіслави Клішиної та увійшли до репертуару гурту «ВЕСНА». У нашій бібліотеці в 2020 відбулася презентація цієї збірки.
У 2022 році Анна долучилася до роботи над збіркою «Соняховий лев» як авторка (колискова «Соняховий лев») та перекладачка. Основна мета книжечки для малюків має нести терапевтичний посил. Написана двома мовами: українською та англійською.
2024 рік – теж щедрий на літературні твори. Нові поетичні і прозові твори Анни вийшли друком у збірках поезій «Римова війна», «Алхімія короткої прози». Також побачила світ новела «Бог війни» у збірці «Альманах 2022».
Анна Фадєєва ділилася творчими планами на майбутнє. Звісно, вона пише… Плекає надію на Перемогу та справедливий мир.
Під кінець зустрічі були запитання і за найкраще, або найцікавіше запитання – в подарунок книга «Листи до неба». Приз отримала дуже активна читачка бібліотеки-філії №5 Ірина Робак.
А на завершення – автографи та світлини з Анною Фадєєвою.
Світлана Хмільова
.jpg)
.jpg)
Книжковий фонд бібліотеки #5 поповнився новою літературою! 
Та ще й якою! Завдячуючи участі у проєкті «Німецька книжкова полиця в Україні» в межах «Обміну між німецькою та українською книжковою та літературною індустрією» ми отримали в дарунок
спеціально відібраний комплект з 14 книжкових видань. Книги, що адресовані дорослій аудиторії представляють різноманітні жанри класичної та сучасної німецької літератури українською мовою. Проєкт «Німецька полиця» - це добра нагода для читачів дізнатися більше про історію, культуру та літературу Німеччини, як класиків(Б. Брехт, А. Деблін,Е. Кант, Т. Манн ), так і сучасних німецьких авторів (І. Ганіка, Ю. Германн та ін.).
Goethe-Institut Ukraine - за можливість оновити нашу бібліотеку!
На початку зустрічі провідний бібліотекар Майя Боженко привітала академістів з Міжнародним днем людей поважного віку, академісти навзаєм привітали працівників книгозбірні з Всеукраїнським днем бібліотек, який не так давно відзначили. Вітала академістів зі святом й завідувачка бібліотеки-філії №5 Світлана Хмільова та директорка Благодійного фонду Костянтина Єфименка Людмила Полях.
Осінь – прекрасна пора, коли ще по-літньому привітне, але вже не палке, не кусюче сонечко, освітлює затишну залу бібліотеки, де добрі друзі в своєму колі однодумців зібралися для обміну творчими та дачними здобутками!
1 жовтня український народ святкує День захисників і захисниць України, День українського козацтва.
Це велике державне свято, яке покликане вшанувати всіх тих героїв та героїнь, які мужньо захищають нашу рідну Батьківщину від ворога, а також тих, хто поклав власне життя за рідну землю та мир на ній.
З нагоди свята, 1 та 2 жовтня — працівники бібліотеки організували цікаву зустріч з неординарною людиною – колишньою військовою 72 ОМБр ім.Чорних Запорожців Іриною Любарцевою. На зустріч завітали користувачів бібліотеки, ліцеїсти Київського обласного ліцею фізичної культури і спорту та їх вчителі. Емоційна розповідь про війну, побратимів, волонтерів звучала в повній тиші. Присутні затамувавши подих слухали розповідь про рідних та близьких які і сьогодні боронять нашу країну. Ми всі знаємо, що кожний військовий має позивний, тож у нашої гості –це Берегиня. Знаєте чому? Більше 16 років Ірина Любарцева займається вишивкою. Останнє досягнення обереги в техніці мікровишивки які вона кодує за допомогою Бродівського письма.
Обереги «Берегині» мають магічну силу. Багато військових вже перевірили на собі дію її оберегів. Всі її знайомі мають такі обереги, а також майстриня виготовляє прикраси, кошти від продажу яких йдуть на підтримку ЗСУ.
Присутні отримали відповіді на свої запитання, бажаючі мали можливість зробити світлини, задонатити, та помилуватися прикрасами, магічними оберегами.
В читальній залі зібралися читачі бібліотеки - філії № 5 щоб вшанувати пам’ять про жертв Бабиного Яру. На початку зустрічі прозвучала Симфонія №1 «Бабин Яр», яку у 1945 році написав український композитор і диригент єврейського походження Дмитро Клебанов. Під час заходу присутні читали вірші Олени Теліги та слухали щемну розповідь про події які і сьогодні змушують плакати. Бібліотекарі підготували книжкову виставку-реквієм «Біль і смуток. Бабин Яр…»
Проведений захід не залишив байдужим нікого до трагічних сторінок нашої історії. Ми пам’ятаємо та розповідаємо прийдешнім поколінням про ці події, аби вони ніколи не повторилися!
Що ми і робимо щосереди в бібліотеці-філії №5, де збираються поціновувачі українського слова в розмовному клубі «Світлиця слова». Тож запрошуємо всіх бажаючих до нашої спільноти!
Як великий український письменник, М.Коцюбинський, займає особливе місце в історії української літератури. Його твори вражають глибиною почуттів, проникнуті гострим соціальним підтекстом та безсмертною красою української природи.
19 вересня працівники бібліотеки-філії №5 підготували для читачів літературне досьє «Вишукана досконалість творів Михайла Коцюбинського» з переглядом відео роликів та презентацією книжкової виставки.
Адже твори митця – це найкраща українська коротка проза і на сьогодні. Просто його треба читати і перечитувати, щоби зрозуміти психологічні тонкощі опису драм та переживань головних героїв.
В українську літературу М. Коцюбинський увійшов перш за все як майстер психологічної прози. Ранні його оповідання «Харитя», «Ялинка» (1891), «Маленький грішник» (1893) проникнуті надзвичайним психологізмом, сповнені мальовничістю, експресивністю.
Вершиною досконалості особливого художнього стилю М. М. Коцюбинського є відомі твори «Fata morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911). Останні новели письменника – «Хвала життю», «На острові», «Цвіт яблуні» – доповнені елементами неоромантизму. Окремі твори письменника екранізовано й інсценізовано, перекладено мовами багатьох народів світу.
Коцюбинський не любив розповідати про себе. Автобіографічні відомості, які він подавав до своїх творів, здебільшого обмежувалися скупими згадками про дати й місця. Але, у його біографії є випадок, коли з ним трапилася ледве чи не містична історія.
Коцюбинський зупиняється на цьому епізоді детальніше. Йому вісім, він росте в російськомовній сім’ї й сам говорить російською. Аж ось хлопчик дістає запалення легень і, лежачи в гарячці, раптом починає говорити українською, яку до того чув тільки від челяді. З одного боку, це дивує батьків Михайла і його самого. А з другого – дає Коцюбинському посил про те, що треба говорити, а згодом і писати українською мовою. Після цього випадку формується його світогляд.
Згодом Коцюбинський увійде до лав «Братства Тарасівців» – молодіжної революційної організації, що прагне зробити Україну незалежною.
В творчості М.Коцюбинського є три основні цикли літератури: бессарабський, кримський та карпатський.
В бессарабському циклі народжується новела «Для загального добра», де головний герой – вчений Тихович намагається зрозуміти та витримати негативні наслідки дій, вчинених заради добра решти людей.
Дуже продуктивний та цікавий його кримський цикл новел. Коцюбинський спостерігає безліч історій із життя кримських татар, частину з них переносячи у свої тексти: наприклад, у новелі «Під мінаретами» письменник змальовує нічний танець дервішів і зцілення хворого, в «У путах шайтана» — звичаї жінок-мусульманок.
Дуже болісно звучить тема свободи мусульманської жінки. Вона продовжується в акварелі «На камені», яка є одним із найкращих текстів циклу. Тут на тлі моря, яке то розбурхане, то спокійне, зароджується кохання Алі та Фатьми, але нажаль драматичне.
«На камені» — це абсолютно модерний твір, самодостатній, як гора чи квітка. Його треба читати, аби глибше пізнати Крим — не туристичний, а такий, яким він є насправді.
Коцюбинський постійно почувається втомленим: він не може поєднувати роботу і творчість, сім’ю та кохання. Грошей, отриманих на службі, не вистачає.
У листах цього періоду письменник жаліється на здоров’я: дається взнаки постійне нервове виснаження. Йому намагається зарадити меценат Євген Чикаленко: влітку 1908 року він запрошує Коцюбинського до свого маєтку в Кононівці. Враження від перебування там стали основою для ліричної новели Intermezzo, яка є візитівкою письменника. Іntermezzo — це текст-прогулянка, текст-пісня, це гімн українській природі!
Письменник серйозно хворий: його мучить туберкульоз і астма. Він двічі їздив лікуватися на Капрі та у Карпати, у село Криворівня. До його смерті залишається два роки… Письменник безмежно вражений карпатським краєм: чарівною природою, сакральними звичаями та обрядами, побутом та культурою гуцулів, єдностю людини з світом природи.
На тлі цих вражень народжується шедевр української класики – повість «Тіні забутих предків». Твір, який прославив Михайла Коцюбинського та Україну на весь світ, завдяки не менш талановитому грузинському режисеру Сергію Параджанову, який екранізував повість ( в міжнародному прокаті «Дикі ко́ні вогню́»).
«Одчиняючи вранці вікно, я раз у раз бачу ряд цвітучих агав. Стоять, стрункі і високі, з вінцем смерті на чолі, й вітають далеке море(Капрі.1913рік).»
Ave, mare, morituri te salutant!.. Здрастуй, море, приречені на смерть вітають тебе!
25 квітня 1913 року Михайла Коцюбинського не стало. Але для нас, його нащадків, залишалися його безсмертні твори.
Українська і світова література була би значно біднішою, якби в ній «не засвітився яскравою зіркою» Михайло Коцюбинський — чоловік, який був вишуканим естетом, не вчився в університеті, але знав дев’ять мов та мав величезний літературний смак.
Світлана Хмільова
Сама колекція картин переїхала з Польщі до Білої Церкви і помандрує світом, щоб знали, пам’ятали і не пробачили.
Алла Ронікер – білоцерківська художниця з польським корінням. До березня 2022 року жила та працювала у Білій Церкві, має свою художньою галереєю: «ArtGallery Ronikier». Понад 25 років, вона брала активну участь у різних арт-проектах в Україні та за кордоном.
Сьогодні картини Алли Ронікер виставлені у музеях, галереях та приватних колекціях в Україні, США, Франції, Швейцарії, Німеччині, Ізраїлі, Фінляндії, Естонії, Іспанії, Польщі, Литві та Латвії. Художниця відвідала понад 20 країн світу зі своїми виставками та провела 50 персональних виставок в Києві, Іспанії, Парижі,Ризі, Нью Джерсі (США), Люксембурзі. Брала участь у колективних виставках у Києві, Японії, Великобританії, Франції, Іспанії.
З 2022 року художниця проживає як у Польщі, так і в Україні та позиціонує себе, як польсько-українську художницю. Свої роботи Алла Ронікер надавала на різні аукціони, які проводилися в Європі для потреб ЗСУ.
У художниці є своє чітке бачення та стиль, який можна віднести до «сучасного імпресіонізму». Інструмент, що використовується для створення оригінальних полотен, являє собою шпатель з багатою палітрою фарб.
На відкритті виставки заступник міського голови Катерина Возненко подякувала Аллі Ронікер за виставку та її громадянську позицію і волонтерську допомогу ЗСУ та громадянам України, які проживають в Польщі.
Виставка працюватиме до 6 жовтня за адресою: просп. Незалежності,55.
Любов Михайлюк.
Євгенія Кузнєцова «Коротка історія українського борщу»«Звичаї нашого роду: страви української кухні «/ Авт.-упоряд. С. Андрющенко, С. Железняк«Готуємо із задоволенням: енциклопедія кулінара»Етнологиня Олена Щербань- без борщу ми не українці [інт.] //Українська родина .- 2022. - №1-3. – С.33-37
