Мої роки – моє багатство…

(Ми на сторінках преси)

Як не банально прозвучить, ці рядки старої пісні насправді мають під собою залізобетонний грунт, на який надійно спирається людська цивілізація. Обґрунтувати? Будь ласка… археологи з істориками в один голос торочать, що перші кроки від двоногих тварин до інтелектуальних  господарів світу люди зробили не тоді, коли причепили до палки мотузку; і навіть не тоді, коли вперше, швидше за все випадково, розпалили прем`єрне вогнище біля входу до своїх темних вологих печер. Люди стали людьми тоді, коли дійшли до необхідності ховати своїх мерців і піклуватися престарілими пращурами.

Ця шляхетна родзинка нашої цивілізації наразі офіційно закарбована відповідним святом. Так, 1жовтня кожного року все прогресивне людство відзначає Всесвітній день людей похилого віку. У нашій державі дату, так би мовити, ще посилили Днем ветеранів. Саме в цьому немаловажному контексті цьогорічного 1 жовтня в приміщенні бібліотеки №8, що на Левані, зібралися представники кількох громадських організацій: Асоціації пенсіонерів, клубу «Золота осінь» при Академії пенсіонерів, членів структури під назвою «Діти війни» та Територіального центру соціального обслуговування. Людей набилося – повна зала! Звісно, більшість пенсійного та передпенсійного віку, але, так би мовити, із вкрапленнями інших вікових категорій.

            

Людям притаманно спілкуватись, а літнім людям, пенсіонерам та пенсіонеркам, цей процес життєво необхідний. Вони відчувають, а тому радо йдуть на різноманітні та різнопланові контакти. Благо, для цього є відповідні умови.

            Уже протягом багатьох років, наприклад, членів Білоцерківської академії пенсіонерів радо приймають у читальному приміщенні вищезгаданої восьмої бібліотеки. За теплоту й повагу бабусі з дідусями щиро дякували представникам бібліотечної системи. Проте спочатку була…пісня. Ветеранів привітали вокалісти уславленого співочого колективу «Калина», що плідно працює та виступає під егідою Білоцерківської БС. Треба було бачити, як поставлені голоси чарівних бібліотекарів розчулюють  сентиментальні серця слухачів – до сліз , до захвату, до вигуків «браво» після кожної гастрольної пісні! А потім були привітання – від Благодійного фонду Костянтина Єфименка, від очільника бібліотеки №8 Світлани Хмільової, від рядових працівників бібліотечної системи, від вдячних нащадків та… Стоп! На вдячних нащадках варто зупинитися окремо. Дуже сподобався оцей прийом організаторів  - надати слово «жовторотій» малечі, щоб та, безпосередньо та вкрай зворушливо, презентувала загалу  конкретних, своїх і тільки своїх «грендфазів» з «грендмазами». Вийшло неперевершено чесно, а головне – не заорганізовано та неформально. Нам залишається лиш поаплодувати. Кому? Та усім – команді розпорядників дійства, ветеранам, маленьким «хедлайнерам», які з непідробною гордістю в голосі власноручним конферансом вихваляли «тільки своїх  і найкращих».

           Власне, свято вийшло яскравим та непересічним. Сказав би, веселим та навіть дещо відчайдушним, проте язик не підніметься так кардинально. Хоча б тому, що присутні, весь оптимістичний пенсійний загал хутко підскакували на рівні ноги, коли кваліфікована ведуча сумним голосом пропонувала хвилиною мовчання вшанувати тих друзів та колег, що зовсім нещодавно полинули в кращі світи. Таке життя – різне, хвилясте, але завжди неочікуване та прекрасне. І головне – хвилясте, непередбачуване, сумне й прекрасне – воно ніколи не зупиняється, ніколи не набридає, ніколи не полишає без надії, без вірних та добрих друзів, що з роками, як добре вино, стають ще більш вишуканими, милими та потрібними. Зі святом вас, панове ветерани, панове пенсіонери, панове люди!

Олександр Виговський.

Копейка .- 2013. – 9 жовт. – С.5

          

Вчимося захищати свої права

      

7 жовтня в читальній залі бібліотеки № 8 відбулася зустріч студентів-правознавців Білоцерківського Національного Аграрного університету  зі студентами Білоцерківського інституту економіки та управління «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (спеціальність: документознавство, інформаційні  технології та правознавці).

         Зустріч була побудована в режимі запитання-відповідь. Студенти  обговорили питання працевлаштування молоді, соціальний захист прав молодої особи, навели приклади правильного складання резюме та обмінялись навиками практики отриманими   на підприємствах.

Бібліотекарі читальної зали ознайомили студентів із  Законами України, нормативними документами, періодичними виданнями та  новою літературою з трудового права.

                                                                        М.Боженко 

     

                                        

                                                                                                                       

Добром забуте серце обігрійте

3 жовтня у бібліотеці №8 відбувся вечір-вшанування з нагоди Міжнародного дня людей похилого віку, в якому взяли участь представники Білоцерківського міського територіального центру соціального обслуговування, члени клубу “Золота осінь” Академії пенсіонерів, громадських організацій “Діти війни” та “Асоціація пенсіонерів” масиву Леваневського.

       Присутні мали змогу насолодитися музичними номерами у виконанні народного вокального ансамблю бібліотечних працівників “Калина”, ліричними віршами,  та почути на свою адресу сердечні слова привітань.   

Підготувала та провела  вечір редактор бібліотеки №8 Валентина Тимошенко. В помічниках була юна ведуча Анастасія Ходисько, учениця 4-го класу БЗШ №11. Завідуюча бібліотекою Світлана Хмільова привітала присутніх зі святом та вручила

грамоти кращим читачам і акторам бібліотечного театру “Співограй”.

      Шкода, що таке свято відбувається раз на рік, адже слова вдячності людям похилого віку повинні лунати набагато частіше.

 Ганна Петрова

           

Струни вічності

…И велено мне служить

(до 80-річчя творчості Тетяни Шарової) 

Т.М.Шарова

Тетяна Миколаївна Шарова  член Національної спілки журналістів, з 1984 року - член Національної спілки письменників, з 1999 року член Міжнародної Acoціації письменників-баталістів та мариністів.

Вона автор поетичних книг “Огонёк” (1965р.), “Голосую за лирику” (1970р.), “Доверие” (1981р.), “Розы на снегу” (1986р.), книга перекладів Захара Гончарука “Моя Константа” (1987р.), “Белокрыле” (1997р.), “Невыдуманные рассказы” (2000р.), сценарій “К.Г.Паустовский о времени и о себе” (2002р.), “Земное моё покаяние” (2003р.), “На гребне бытия” (2008р.).

Шарова Тетяна Миколаївна народилася 24 липня 1933 року в с. Радченково Радченківського району Воронежської області у родині службовців Валерії Василівни та Миколи Тимофійовича Шарових.

Багато років викладала в інститутах та школах. З 1956 року працювала в Білій Церкві. Як педагог має звання “Учитель-методист”, “Відмінник освіти СРСР”, “Ветеран праці”.

16 років Тетяна Миколаївна Шарова очолює Українське товариство Pociйської культури “Русь” м. Біла Церква, яке працює в галузі розповсюдження pociйської та української культури. Проводяться численні літературно-музичні вечори, конференції, присвячені творчим особистостям нашого міста “Людей неинтересных в мире нет”, а також зустрічі з видатними письменниками сучасної незалежної України.

            За педагогічну i виховну роботу її нагороджено 26 грамотами та подяками. За творчу працю  38 грамотами та дипломами. Вона  лауреат багатьох конкурсів та фестивалів, нагороджена двома медалями Міністерства культури, медаллю “Ветеран труда” (1986р.), лауреат міської літературно-мистецької премії ім. І.С.Нечуя-Левицького (1998р.)за активну літературно-мистецьку діяльність.

Ім`я Тетяни Миколаївни Шарової занесено до “Золотого фонду” міста (2004р.) та енциклопедичного біобібліографічного словника “Жінки України” (2003р.).

Із збірки «Белокрылье»

Одной луной ночная тьма запятнана,

Священная своей неповторимостью,

И слышится смущенно и чуть внятно:

- Любимая! Приди ко мне любимая!

В обьятиях   женских отдыхает мужество.

Его тревоги сразу затихают

И от любви, точно от солнца, жмурясь,

Земная радость говорит стихами.

В подлунном мире все светло и праведно.

Здесь счастья исповедуется заповедь.

Здесь нету правил. Здесь одни лишь правила.

- Прижмись ко мне. Уже, наверно, заполночь.

Есть только «Мы»,

И нам во век не каяться,

Нам не встречать рассветы оробелые.

…Из тех ночей на добрых крыльях аисты

Несут детей в земные колыбели.

Із збірки «Земное мое покаянне»

Ой вы степи былинные,

Мне не дайте слукавить.

Здесь, в степях Украины,

Наша боль, наша слава.

Ей вовек не померкнуть.

Лишь ковыль по курганам.

Здесь сыновье бессмертие –

Материнскою раной.

Степи помнят составы,

Голоса ребятишек.

Бродит ветер по травам,

Ветер травы колышет.

Точно реквием павшим

Повторяет чуть слышно:

Ой вы степи былинные,

Мне не дайте слукавить.

Здесь, в степях Украины,

Наша боль, наша слава.

Із збірки «На гребне бытия»

Дорогой нелегкой дальней

Длиною в целую жизнь,

Иду я вечная данница,

И велено мне служить.

Черемухе за оградой,

Радуге на снегу,

Всем тем, кто со мною рядом.

…А если я не смогу?

А если я не сумею,

Попросту, не дойду?

Не выстою в суховеи

На горе и на беду?

Пускай меня судят люди.

Их речи я не прерву.

Но пусть они жарче любят

И, лучше, чем я живут.

Пускай меня покарают

Забвением навсегда

Поля без конца и края

Озерная синь-вода.

24 липня білоцерківська поетеса Тетяна Шарова відсвяткувала свій ювілей.

Пропонуємо Вашій увазі віртуальну виставку творчості Тетяни Шарової

СТРУНИ ВІЧНОСТІ

	Шарова, Т.М. На гребне бытия : вірші, поеми, сонети  / Т.М.Шарова. –     Біла Церква : Вид.: О.В.Пшонківський, 2007. – 150 с.  Нова книга Тетяни Шарової розповідає про любов автора до Вітчизни та людей, про обов’язок та важку місію бути на Землі Людиною. Книга сповнена вірою в те, що Добро та Краса врятують світ.
	Шарова, Т.Н. Земное  моё покаянне : избранное : стихи, поэмы, сонеты / Т.Н.Шарова. – Белая Церковь : «Буква», 2003. – 336 с.             В книгу избранного вошли стихи разных лет о любви, о Родине, о долге, о высокой и трудной миссии бать на Земле Человеком.
	Шарова, Т.Н. Белокрылье : поэзии / Т.Н.Шарова. – Белая Церковь : Буква, 1997. – 176 с. Новая книга стихов члена Союза писателей Украины Татьяны Шаровой – плод десятилетнего труда, поэтическая летопись периода ломки привычного старого мира и трудного рождения нового.
	Шарова, Т. Н. Розы на снегу : стихи, поэма  /  Т.Н.Шарова. – К. : Рад.письменник, 1986. – 94 с.  В сборнике нашей соотечественницы, учительницы по профессии, звучит призыв к доброте, к восприятию полноты окружающего мира. В сборник вошла также антифашистская поэма «Либретто любви».
	Іванців В. «Заспів» Тетяни Шарової  / Володимир Іванців  // Юр’їв.земля. – 2013. - №30. – С.8             У зв’язку з ювілеєм письменниці газета публікує статтю, присвячену її творчій біографії. Наведено також кілька віршів Т.Шарової в   перекладі українською мовою В.Іванціва.

Підготували:  В.Тимошенко

                        Н.Коробкова

Я душу кладу на долоні

Бібліотечне покликання... Це коли частиною твого життя стають люди та книги. Давно сказано: добра робота –  два століття живе. Якщо не в матеріальному своєму прояві, то в людській подяці і пам`яті. За всіх часів в усіх народів понад усе цінувалися вміння та професійна майстерність. Відомий всім стереотип, що бібліотекар –  “сіра мишка”, тиха, непомітна –  невірний: багато цікавих людей працює у бібліотеці. Яскравий тому приклад – Ніна Костянтинівна Пругер. Харизматична та  неординарна вона є взірцем бездоганного смаку та вишуканого стилю. Проміння  її неймовірної аури зігріває всіх хто поряд.      “Бібліотека – її покликання”, – з впевненістю говорять колеги та друзі про Ніну Костянтинівну. Тактовна, щира, толерантна вона віддала бібліотечній справі 38 років свого життя, сповненого радощами народження й виховання доньки та внучки, професійними здобутками… А шлях у бібліотечній справі розпочала у філії №5 на посаді завідуючої. Творчу та креативну дівчину помітили та запропонували роботу методиста, де б вона могла реалізувати свій потенціал. Шляхетна і інтелігентна Ніна Костянтинівна була і є окрасою будь-якого колективу.

Саме за цими характеристиками з 1979 року вона почала працювати у філії № 8, спочатку на посаді провідного бібліотекаря відділу мистецтв, а згодом очолила колектив однієї з найкращих та найзатишніших бібліотек міста. Завжди доброзичливу, усміхнену, готову порадити й підтримати, Ніну Костянтинівну люблять колеги. Вона користується авторитетом і повагою, до її конструктивних порад і мудрих думок завжди прислухаються. Цінують її за високий професіоналізм, порядність, скромність, шанобливе ставлення до праці, яка є мірилом величі її душі і серця.

      Які б події – щасливі чи трагічні – не супроводжували Ніну Костянтинівну впродовж життя, вона завжди залишалася оптимісткою. А ще ніколи й думки не допускала, аби змінити місце роботи, залишаючись вірною рідній бібліотеці. Виросла донька Олена, з`явилася онука Катруся, бабусина гордість. Змінилося не одне покоління бібліотекарів, яким наша ювілярка віддавала часточку свого серця, своїх знань, свого душевного тепла і щирості. Адже ріднити людей з книгою, відкривати їм красу і силу слова, – що може бути достойнішим?

     

Людина високого інтелекту, всесторонньо освічена, вона розуміє такі різні, непередбачувані запити кожного відвідувача, формує, разом з колективом, фонди інформаційних ресурсів, які б відповідали запитам користувачів, створює інформаційно-пошукову систему до цих фондів, володіє новими комп`ютерними технологіями, є, нарешті, посередником між кожним відвідувачем, морем інформаційних ресурсів та колективом, вислухає кожного, пропустивши його через свою душу. Ось така вона – Ніна Костянтинівна Пругер.

       Нехай дні, проведені на робочому місці, шановна Ніно Костянтинівно, будуть найкращими днями у Вашому житті. Адже той, хто робить улюблену справу, уже може вважати себе щасливим.

Тетяна Ямінська

Життя і доля в пісню заплелись

Творчий вечір Анатолія Кульчицького

   

Талановиті люди завжди займають особливе місце у  суспільстві. Вони бережуть і розвивають  культуру, творять духовну красу та  історію для майбутніх поколінь.

Славиться талантами і Біла Церква.

Анатолій Іванович Кульчицький – поет, композитор, музикант, Заслужений працівник культури України, член президії Українського фонду культури, лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім.В.Винниченка та премії І.С.Нечуя-Левицького, його ім`я занесене до Золотого фонду нашого міста, член Національної музичної спілки України, ініціатор заснування міської літературно-мистецької премії ім.І.С.Нечуя-Левицького, міської молодіжної премії ім.М.Вінграновського, почесний громадянин міста Біла Церква та Вишгород. Його творчість відома далеко за межами Київщини.

Анатолій Іванович завжди був у центрі культурного життя міста. Завдяки йому Білу Церкву відвідали такі відомі люди, як О.Корнійчук,М.Стельмах, П.Воронько, П.Загребельний, А.Роговцева та ін.

Анатолій Кульчицький  на творчому вечорі у бібліотеці

Велика дружба поєднала Анатолія Кульчицького і Миколу Вінграновського, котрий не раз бував і в  бібліотечній системі.

Пісні А.Кульчицького співають:  тріо бандуристок «Вербена», вокальні колективи «Аскольд» і «Гетьман», муніципальний народний хор «Від серця до серця», Заслужений ансамбль пісні і танцю Збройних сил України. Багато пісень митець присвятив різним містам і селам, в яких він побував.

Звичайно, пісенна творчість займає особливе місце у творчості композитора. Він написав більше 600 пісень, 7 вокальних циклів.

 Про популярність Анатолія Кульчицького свідчить і той факт, що травневі ЗМІ Білої Церкви переповнені ювілейними привітаннями. 

2 травня Анатолію Івановичу Кульчицькому виповнилося 75, які не стоять на заваді його творчості. Анатолій Іванович творить і співає   для свого народу. Він поєднав у собі гармонію таланту і людяності. І люди вдячні йому за привітність, доброзичливість і талант бути Людиною. Із великим задоволенням слухачі йдуть на його концерти. Так було і 16 травня.

Читальний зал бібліотеки№8 не мав вільного місця. На зустріч до читачів масиву Леваневського прийшов Анатолій Іванович Кульчицький у супроводі свого старого друга Бориса Йосиповича Кашкіна.

Борис Йосипович розповів багато цікавих моментів із життя ювіляра,

зробив акцент на творчих зв`язках Анатолія Кульчицького і Р.Бикова, М.Сома, Є.Марчука, М.Вінграновського. Свою розповідь завершив виконанням пісень разом із їх автором.

Бориса Кашкіна підтримали студенти агіткоманди «Твори добро» ПТУ ім.П.Поповича. У їхньому виконанні звучали вірші і пісні ювіляра.

Привітали свого кумира і співочий дует подружжя Чайки.Творчий вечір  підтвердив слова М.Шевченка: «Пісні А.Кульчицького за своєю мелодійністю дуже близькі до класичних зразків незабутнього Платона Майбороди. А це вже говорить про талант білоцерківського композитора».

В.Тимошенко

Дзвони Чорнобиля

Чорний квітневий день Чорнобильської трагедії відгукується болем у людській пам`яті.

      Чорнобильське лихо для багатьох українців – частина їхнього особистого минулого. Багато ліквідаторів  брали участь у приборканні ядерного монстра. В числі перших, поряд із атомниками, у центрі подій опинилися співробітники підрозділів МВС: пожежної охорони та міліції.

       24 квітня, напередодні 27-ї річниці Чорнобильської трагедії, в бібліотеці № 8  члени громадської організації МВС “Ветерани органів внутрішніх справ Білоцерківщини ” згадували страшні дні 86-го року.

       Працівники органів внутрішніх справ з перших днів Чорнобильської трагедії були у передовому загоні ліквідаторів її страшних наслідків і продемонстрували зразки мужності, самопожертви, витримавши величезні моральні та фізичні навантаження.       

Заступник міського голови Микола Антонюк подякував ветеранам-чорнобильцям за участь у ліквідації  аварії  і відзначив  грамотами і грошовою допомогою, а  В`ячеслав Конопацький, заступник начальника управління соціального захисту населення райдержадміністрації вручив нагороди. На захід завітав полковник міліції, віце-президент Міжнародної  поліцейської асоціації України Микола Замашнюк. Голова громадської організації “Ветерани органів внутрішніх справ Білоцерківщини” Олена Іванова подякувала ветеранам і вручила нагрудні знаки ліквідаторам аварії. У  зустрічі взяли участь учні БЗШ № 4, творча група “Ташакор”.

      Чорнобильські зустрічі  відбулися в бібліотеці і 25 квітня.  Цього разу присутніми були  студенти спортивного ліцею, які зустрілися  з учасником ліквідації наслідків  аварії ЧАЕС , підполковником МВС   Дмитром Беником.

     Ніна Пругер, зав бібліотекою № 8.

Велика толока

19 квітня колектив нашої бібліотеки взяв участь у Всеукраїнській акції «Чиста Україна».

На допомогу працівникам бібліотеки прийшли студенти 1 курсу лінгвістичного факультету БНАУ.

Депутат міської ради Костянтин Васильович Бугайчук  забезпечив суботник трудовим інвентарем та  саженцями молодих дерев, які було посаджено у парку біля Будинку культури «Росава».

Писанка – це символ весни, сонця, повернення природи до життя. Писанкарство виникло, як своєрідне відображення уявлення людини про Всесвіт. Є щось магічне в умінні створити таке диво, як писанка, володіючи знанням знаків і символів, які зображували на писанках ще наші пращури.

Своїми знаннями і досвідом, щодо створення писанки, поділилась з читачами бібліотеки №8, керівник зразкової студії петриківського розпису “Азалія” ЦТДЮ “Соняшник”, майстриня декоративно-ужиткового мистецтва Людмила Красніцька-Луцик. Вона не тільки малювала візерунки, а й захоплююче розповідала про історію писанкарства .

З.Чутковська

Писанки

Великдень або Паска – найзначніше християнське свято на честь воскресіння Ісуса Христа. Відзначається у першу неділю після весняного рівнодення  і повного місяця, обов`язково окремо від іудейської Пасхи.

            Активну підготовку до Паски українці починали від Вербної неділі: варили яйця і розписували писанки, фарбували крашанки, начиняли ковбаси, випікали обрядове печиво, включаючи обов`язкову пшеничну паску, а подекуди й солодку сирну бабку.

            Існують також численні варіанти легенд, які пояснюють побутування писанок під час Великодніх свят, пов`язують виникнення традицій писанкарства з євангельськими подіями (страстями Христа) тощо, і започатковані  вони Марією – Магдалиною, яка жила у І столітті  нашої ери. Коли воскрес Ісус Христос, Марія – Магдалина зайшла до хати і побачила, що яйця стали крашанками. Ці крашанки вона роздавала апостолам, радісно вигукуючи «Христос воскрес», і кожного тричі цілувала. З цього часу христування стало узвичаєним, поширилось і на Русі.

       Бібліотека –філіал№8 представляє книгу О.Г.Соломченка

                                  «Писанки українських Карпат»

Великдень всіх нас до гостини просить

Малює сонцем полотно небес,

І крашанку, як усмішку підносить.

Христос воскрес!

Воістину воскрес!

( Вадим Крищенко)

	Соломченко О.Г.    Писанки українських Карпат : науково – популярне видання /  О.Г.Соломченко ; директор вид. - ва  В.В.Браславець ; гол.ред. Б.Г.Кушнір ; худ.оформ. В.І.Писаренко ; рец. О.Г.Ляшенко. – Ужгород : Карпати, 2004. – 238с. ; іл. – (випущено на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за Програмою випуску соціально-значущих видань)
	Писанки – це неповторне багатство… Його треба берегти, як безцінний скарб! Нам слід пишатися ним перед усім світом!                                             Олександр Довженко Народ живе красою, вміє не лише створити , а й обезсмертити себе у прекрасному. Стільки стрілося у писанці! Казка, пісня, бувальщина, материнська колискова і росяна стежка дитинства, вінок першого кохання і дужість повноліття, мудрість старості і присмак вічності у присмерку вечірнього неба. З радістю – смуток, з усмішкою – надія… добирайте, осмислюйте, повертайте скарби народові, котрий примножить їх знову й знову.                                           Михайло Стельмах
	О.Г.Соломченко Фото 1991р. Олексій Соломченко, який понад п`ятдесят років колекціонував писанки і знав їх, мабуть, чи не найкраще в усьому світі, в цій науковій розповіді про писанки усе ж таки начебто потребує підступити до таємниць такого простого й водночас незбагненно складного мистецтва, яке творять звичайні сільські жінки. Чи вдалося це йому? Не знаю. Знаю тільки, що кожен, хто візьме в руки цю книгу – альбом, перегорне із захопленням і здивується: Боже, яка глибока мудрість українського народу, яке вічне його прагнення до краси!... Роман Федорів Львів
	Цей безцінний скарб – писанка… Мабуть жоден вид української образотворчості не має такої різноманітності орнаментальних елементів та мотивів, як писанки, не кажучи вже про багатство композиційних варіантів, кольорових сполучень, організацію і довершеність чіткого ритму, симетрії та рівноваги. Хвиля часу докотила до нас оте диво з сивої  слов`янської давнини, і воно живе, гріє серце – буйноквітний символ щедрості української долі. Писанковий орнамент створювався протягом довгого історичного періоду, сформувався  у традиційні логічні форми рисунків, у яких відбилися естетичні смаки  багатьох поколінь народних митців.
	Історичні корені писанки Крашені й орнаментовані пташині яйця – крашанки і писанки - утвердилися в обрядах багатьох народів світу за кілька тисячоліть до прийняття християнства. В системі вірувань вони пов`язувалися з яйцем як джерелом життя, початком Всесвіту.   Яйце було предметом культу, глибоко увійшло в обрядність первісних народів.   Задовго до появи християнства древні індуси вважали яйце колискою світу.   У древньому міфі говориться: «Спочатку не було нічого, крім Божества. Нарешті з`явилося яйце. Воно розкрилося: Сонце і Місяць вийшли з нього і піднялися вгору на небо, Земля, більш важка опустилася вниз»
	Символіка писанкового розпису За розвитком писанкового орнаменту можна простежити еволюцію  людських уявлень про навколишній світ , який первісна людина  сприймала таємничо загадковим, наповненим дивовижністю природних явищ, що грізно панували над нею. Та загадкова таємничість для нашого далекого предка проступала у всьому, що його оточувало. Незбагненність явищ природи, будови Всесвіту відбилось в його уявленнях своєрідним фанатичним баченням.   Всемогутня сила Сонця, яке дає світло, тепло, пробуджує до життя природу, є джерелом життєдайної енергії для всього навколишнього, сприймалась первісною людиною, як незвичайна сила, яку вона обожнювала, творила з неї божество. Це знайшло відображення у різноманітних рисунках у вигляді круга, ромба, квадрата, трикутника, спіралеподібних формах  – у так званих солярних знаках.
	Орнаментальні мотиви писанок ( с.Космач Косівського району Івано - Франківської області) 1 – княгинькове; 2- хрестате; 3,4 –пушкате; 5-скринька; 6 – гребінчик; 7 – калиточка; 8 – ружа; 9-дубові листочки; 10-хрестик з кучерями та смерічками; 11,16,17,19,20,22- хрестоподібні мотиви; 12 –ріжкате;  13 – хрестик з грабельками; 14 –баранячі ріжки;  15,18-самокічко; 21 - клинці
	Орнаментика писанок Буковинського Підгір`я  (20 – 30 р.р. ХХст) 1 – зірки 2 - монастирі 3 - Богородиця в чепці вчинила 4 – гребені (грабельки) 5 – монастирі 6 – сорок клинців
	Виготовлення писанок. Матеріали та приладдя. Для виготовлення писанок використовують курячі, качині та гусині яйця. Вони повинні бути свіжими, зовсім білими, ідеальної природної форми, без будь-яких деформувань, без тріщин, чистими. Поверхня має бути сухою, інакше віск не пристане. Під час розпису температура має бути кімнатною. Нанесення рисунків роблять розтопленим воском. Віск для цього повинен бути тільки бджолиний. Яйце і писальце тримають над жевріючим вугіллям, щоб віск постійно підігрівався. Інструмент, яким наносять воскові лінії називається писачком або кисткою
	Художньо – стильві особливості писанкового розпису У кожному традиційному осередку писанкарства виробилися й утвердилися певні художньо- стильові особливості. Характерно те, що за наявності етнографічної стильової спільності в кожному селі, у кожної писанкарки сформувалися свої відмінні риси рисунків, своя гармонія барв, індивідуальний почерк. Щоб описати і охарактеризувати творчість кожного майстра, потрібна була б багатотомна енциклопедія. Тому обмежимось характеристикою композиційної побудови декору, колориту орнаментальної палітри, багатства кольорової гами писанкового розпису етнографічних регіонів Українських Карпат – Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини, Покуття.
	Писанки Гуцульщини Умовно орнамент декору гуцульської писанки  можна поділити на : Писанки з геометричними мотивами Писанки з квітково-рослинним орнаментом Писанки в декорі яких поєднуються геометричні та квітково-рослинні мотиви Писанки із зооморфними мотивами Писанки з антропоморфними мотивами Писанки з жанровими композиціями Писанки із зображеннями культових споруд та християнської символіки Писанки розписані довільними декоративними плямами
	Писанки Покуття У писанок Покуття переважають укрупнені геометризовані рослинні і квіткові форми. Ритм і симетрія побудови декору дещо довільніша. Окремі орнаментальні мотиви у своїх пропорціях побільшені. У колориті писанок Рожнева переважають коричнево-жовті кольори з незначним вкрапленням зелених барв. Найбільш поширеним композиційним ладом є розміщення якогось одного мотиву, наприклад «ружі», «квітки» чи «вазончика» на двох сторонах сферичної поверхні яйця.
	Писанки Буковинського Підгір`я Характер писанкових розписів на цій території зумовлений взаємовпливом сусідніх етнографічних регіонів : з одного боку – мистецтва Гуцульщини, з іншого – образотворчого фольклору Поділля. Геометричні мотиви розписів займають тут значне місце. Найчастіше зустрічаються рисунки, виконані прямими лініями, рисками, відрізками ( кривульки, зубці, сіточки, пасочки, смужки, хрестики і т.д.) Водночас тут поширені криволінійн,і заокруглені, дужко - та аркоподібні мотиви, які поєднуються з прямолінійними, утворюють гармонійну єдність зображень.
	Бойківські писанки Матеріальна і духовна культура бойків тісно переплітається з культурою населення суміжних етнографічних регіонів Українських Карпат – гуцулів і лемків. Це помічаємо у писанкарстві. У писанковому розписі Бойківщини здавна використовується кілька технік. Широкого застосування набула тут техніка воскового розпису в якому замість писачка використовують звичайну шпильку або навіть сірник,  та  техніка накапування відповідних воскових рисунків на чисту шкаралупу яйця. Після  нанесення рисунків воском, яйця фарбують – занурюють у відповідний розчин барвника
	Лемківські писанки Писанки Лемківщини займають особливе місце серед пребагатого розмаїття українських писанок. З давніх давен відрізняються своєю самобутньою неповторністю і своєрідністю. Їм властива  простота орнаментальних мотивів та загадкові форми рисунків. За колоритом вони двоколірні, переважно коричневі, фіолетові, рожеві, а узор на них завжди білий  ( природний, не покритий воском колір шкаралупи яйця). Типовою ознакою лемківського писанкового розпису є техніка нанесення розтопленого воску на поверхню яйця за допомогою  металевого писальця з голівкою

 Підготувала В.Тимошенко