вівторок, 10 березня 2015 р.

Стояла я і слухала весну...

Прийшла весна. Ніжна, сонячна, яскрава, нестримна… Як поезія Лесі Українки. Що ми знаємо про цю геніальну , мужню, талановиту жінку? Здається, що багато, але найпотаємніші сторінки її життя маловідомі. То ж бібліотекарі центральної бібліотеки та бібліотеки-філіалу №8 вирішили поговорити про цю Жінку зі студентами Білоцерківського коледжу сервісу та дизайну, ветеранами МВС та колегами.
Як вона жила? Кого любила? Про що мріяла?
Наталія Семененко, Валентина Шевчук, Тетяна Качанова, Тетяна Ямінська та учениця гімназії №2 Софія Татур презентували літературно-музичну композицію «Стояла я і слухала весну…». Усі присутні, затамувавши подих, спостерігали за дійством. Маленька Лариса Косач читала вірш, зачарована мавка шукала Лукаша і говорила рядками Лесиних поезій… А музика сопілки зачаровувала і змушувала поринути  у чарівливу атмосферу складного життя і незрівняної творчості великої поетеси. Як і будь-яка жінка Леся закохувалась, страждала, вболівала. Хто був таким дорогим її серцю? Існує версія, що першим коханням був Ярмило – небіж дядька Лева, який став прототипом однойменного персонажу «Лісової пісні». Непросто склалися стосунки зі студентом університету  Нестором Гембарашвілі, який одружився на іншій. Журналіст, перекладач Максим Славінський розділяв захоплення іноземними мовами, але стосунки порвались з невідомих причин. Коханий Сергій Мержинський  вважав її другом, усе життя кохав іншу жінку, а помер на руках у Лесі. І лише чоловік, музикознавець-фольклорист Климент Квітка, боготворив свою дружину і залишився з нею до останнього подиху Великої Українки.
Поезія Лесі Українки жива і буде жити вічно, не лише на сторінках книжок, а і в серцях мільйонів співвітчизників. Адже лише вона може бути щирою, ніжною і могутньою водночас.
О.Заворотня

Немає коментарів:

Дописати коментар