Я з людьми розмовлятиму віршами...

8 липня в бібліотеці №8 пройшов День інформації «Я з людьми розмовлятиму віршами…» присвячений 40-річчю від Дня народження Костянтина Мордатенка.

Костянтин Леонідович Мордатенко - поет-краянин народився 4 липня 1975 року в Білій Церкві. Свій перший вірш рідною мовою написав 18 грудня 2007 року – «Мові». На даний час його творча спадщина налічує вісімдесят вісім томів.

До вашої уваги декілька віршів ювіляра

Ти – музика, яка лунає в серці…

Осліплюєш і надаєш прозріння.

Любов свята у будь-якому сенсі.

Закохані – як сплетене коріння,

В середині від пристрасті аж спазми.

Зліпились душі, як м`якушка з медом;

з водою лагідне стикання пасма,

коли вуста цілують в річці небо;

в горісі нігтем шкірку неможливо

віддерти, щоб очистить, так зрослись…

Мороз поза плечима; в серці – злива:

кидаючись у вир, злітаєш ввись!

***

В моє життя без стуку ти ввійшла,

в твоє – не міг достукатися довго…

Я намагався дати відкоша

і почуттям, і віщим осторогам…

Любов, немов у казино «зеро»,

везучі програють і навіть дуже…

Коханням намагається Добро

Олюднити людей: серця їх, душі…

***

 Життя в диханні нашім гойдається:

вдих і видих, між ними -  молитва…

Свята Правда по світу тиняється,

наче кішка облізла, побита…

світла радість була від Всевишнього,

мали все, але…не цінували.

Ніжні спогади щастя колишнього

Щемний біль на душі розіп`яли…

***

        

Мед із пролісків

Тіні від луни на мед із пролісків

падали  солодкими дієзами.

Тишу камертону зливи голос вкрив.

Вена поєдналася і лезо… Рим

Відвернув шляхи…залишив стежечку…

Місяць на ставку глибоке небо вчив…

І вростали тіні в присмерк лежачи…

І загоювався біль так, наче степ вночі…