Слово про Друкарню Івана Федорова

Минає 450 років з дня заснування першої української друкарні у Львові Іваном Федоровим.

Надзвичайну роль у розвитку української культури, у боротьбі українців за свої національні права та незалежність відіграло книгодрукування. У Львові була надрукована перша українська книжка, і зробив це першодрукар Іван Федоров, або, як його ще називали у Львові, – Федорович.

Він, найімовірніше, походив з українсько-білоруського пограниччя, а освіту і фах здобув у європейських університетах. Опинившись у Москві, Федоров надрукував тут 1564 року першу в Росії книгу «Апостол», але змушений був утікати від московських переслідувань. І вибір його зупинився на Львові  «…все лихе і найгірше з гіршого супроводжувало мене. Але з ласки Божої я до богоспасенного міста, що називається Львів, прийшов. І, помолившись, почав присвячене Богові діло, щоб боговдохновенні догмати поширювати».1574 року перша українська книжка побачила світ. Це були «Дії і Послання Святих Апостолів».

1574 року вийшов з друку Буквар – перша українська граматика. На сьогодні відомий один повний примірник, що зберігається у Гарвардському університеті США. Видання цього підручника характеризує І. Федорова як просвітителя українського народу.

Четверта його друкарня почала діяти 1578 р. у м. Острог, у маєтку князя К. Острозького. Тут було ще раз перевидано Азбуку (Читанку). Вона призначалася для навчання дітей у школі, заснованій у місті. Тут же, в Острозі, І. Федоров видрукував першу повну слов’янську Біблію кириличного шрифту, так звану Острозьку Біблію (1581), що є однією із найвизначніших пам’яток історії та культури слов’янського народу. Нині відомо близько 250 її примірників. .

Свій життєвий шлях просвітитель закінчив у Львові 15 грудня 1583 року.

Друкарсько-виробнича діяльність Івана Федорова мала великий вплив на подальший розвиток українського книгодрукування. Висока ерудиція, дипломатичний та літературний хист, жертовна праця цього визначного просвітителя сприяли тому, що його книжки протягом аж двох століть були основою для більшості аналогічних видань кириличним шрифтом.

Спадкоємцем традицій першодрукаря стала друкарня Львівського братства, що діяла протягом кількох століть. Іван Федоров має великі заслуги і перед українським книжковим мистецтвом – він створив нові накреслення шрифтових літер. Його орнаментальні книжкові знаки – це оригінальні декоративні твори, часто виконані в суто українському стилі, що не втратили мистецького значення й досі. Друковані шедеври Івана Федорова свідчать про те, що він добре знав західноєвропейську книгу й способи її оздоблення, які в XVI ст. були доволі поширеними. Проте західні зразки відігравали тільки допоміжну роль. Основою творчості майстра було орнаментальне мистецтво України. Все мистецьке оформлення книг Федорова, виданих в Україні, тісно пов’язане з місцевою народною творчістю. Орнаментика Івана Федорова збереглася й до нашого часу та використовується в ужитковому мистецтві. Традиції Івана Федорова в книжковій графіці та в художньому оформленні плідно продовжували його учні: син Іван, друкар Гринь Іванович із Заблудова, Сачко Сенькович – сідляр, Сенько Корунка та Мина – чернець Онуфріївського монастиря у Львові, де була перша його друкарня. У наш час у Львові діє Поліграфічна академія імені Івана Федорова, встановлено пам’ятник видатному просвітителю.

Заслуги Івана Федорова перед європейською культурою і мистецтвом дуже великі. Своєю багатогранною діяльністю на ниві книгодрукування він здійснив життєвий і творчий подвиг, який завжди пам’ятатиме Україна та все цивілізоване суспільство.

З цієї нагоди в бібліотеці  представлено книжкову виставку-календар, яка присвячена історії українського друкарства.У виданнях можна буде прослідкувати і поглибити свої знання про розвиток друкарської галузі в Україні від початків її заснування.

Крим-це Україна

Цьогоріч  26 лютого  в Україні  відзначається 10 років спротиву окупації Криму. Цей день для вшанування героїзму і мужності громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території АРК і м. Севастополя, у відстоюванні територіальної цілісності України встановлено Указом Президента України від 26 лютого 2020 року.

Десять років тому диверсійні групи рф почали спроби захопити Крим. 26 лютого 2014 року на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної ради Автономної Республіки Крим вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей чинити спротив російській окупації та заявили всьому світу про цілісність України.

Наступного дня, о 5-й ранку до урядових будівель АРК увійшли регулярні військові формування рф.

За роки окупації влада країни-агресора засудила 40 представників кримськотатарського народу, 19 осіб мають обмеження або випробувальний термін, ще 48 людей нині перебувають у СІЗО.

За інформацією політичного та громадського діяча України, одного із провідників кримськотатарського національного руху Мустафи Джемілєва, від початку окупації півострів покинуло понад 20 тис. кримських татар.

Попри загрозу, кримчани протягом усіх десяти років боролися проти окупації півострова і продовжують це робити : від мітингів до одиничних демонстрацій, від акцій протесту до інших  героїчних вчинків- такими є способи боротьби.

До цієї дати в бібліотеці –філії №5 організовано  книжкову виставку «Кримське перехрестя світів». На виставці представлено   матеріали з фондів книгозбірні.

Кожен регіон України неповторний. Ми – єдина країна! Незважаючи на усі негаразди ми усі прагнемо одного – перемоги,  миру, спокою, чистого неба над головою!

«Тільки не пиши мені про війну»

 

«Тільки не пиши мені про війну» - книга, що  вже стала бестселером  і продовжує займати провідні позиції серед топ-українських  книг. Її автор-український захисник, командир відділення у 68 ВЕБ ЗСУ, а також посланець з питань толерантності при ООН в Україні Павло Вишебаба.

За висловом поета і редактора збірки Івана

Малковича, небагато поетів так стрімко вривалися в літературу. Своїми віршами Павло Вишебаба привернув давно небачену увагу до української поезії: декламація автора набирає мільйони переглядів у соцмережах, про вихід нових текстів пишуть у ЗМІ, вірші Вишебаби читають у прайм-тайм на центральних телеканалах, їх кладуть на музику та озвучують на проукраїнских мітингах по всьому світу різними мовами. Для багатьох ці тексти стали літописом почуттів українців у режимі онлайн, а Вишебаба - поетичним голосом часу.

Один з відгуків про книжку «Тільки не пиши мені про війну»:

«Поезія - ніжний танок душі, витканий з музики слова. Вона підносить нас над повсякденним світом, розкриваючи двері до витонченого світу емоцій, спогадів, смутку чи мрій. Поезія має силу відновлювати нашу сприйнятливість до різноманітності світу, нагадуючи про потужну силу слова, що здатне легким дотиком змінити навіть найтемніші куточки нашого буття. Вона - кришталева нитка, що сплітає нас у гармонію зі всесвітом та дарує безсмертність, бо лише поезія здатна втримати мить у вічності й змусити наше серце затамувати подих перед нескінченністю краси.

Саме поети здатні як ніхто відчути та описати стан і почуття людей і суспільства. Після повномасштабного вторгнення одним із таких трансляторів став– військовий та поет, який декламував власні вірші на коротеньких відео, прямо з війни. Його рядки влучили у саме серце сотням тисяч українців у всьому світі, а тепер ці рядки стали дебютною збіркою поезій автора»

Літературний твір  Павло Вишебаба присвятив дочці. Рядки боєць поклав на музику і закликав дитину не писати про війну та смуток.

Відповідний ролик боєць опублікував на своїй сторінці в TikTok. Він розповів, що дочка перебуває в Європі, де ховається від ворожих куль та ракет. Дівчинка запитала у батька, що йому написати в листі від руки. У відповідь у віршах Вишебаба закликав дитину розповісти про все радісне, що відбувається навкруги.

Тільки не пиши мені про війну

Розкажи, чи є біля тебе сад?

Чи там повзають равлики по в'юну?

Чи ти чуєш коників і цикад?

І як люди кличуть своїх котів

В тих далеких-далеких від нас краях?

Те, чого найбільше би я хотів

Щоб не було смутку в твоїх рядках

Очі мов той океан, і щоночі

Бачити їх - то є найдорожче

Хай буде так, щоб кожна донька

Батька-героя свого обняла

Очі дітей - океан. Навіть мовчки

Знають усе, бо вже стали дорослі

Хай буде так, щоб кожне маля

З батьком-героєм обіймалося

Чи цвіте там вишня та абрикос?

І якщо подарують тобі букет

Розкажи, як добре нам тут жилось

Не розказуй, як бігла ти від ракет

Перш ніж повернутися з чужини

Запроси в Україну до нас гостей

Ми покажемо кожному по війні

Як ми вдячні за спокій своїх дітей

Очі мов той океан, і щоночі

Бачити їх - то є найдорожче

Хай буде так, щоб кожна донька

Батька-героя свого обняла

Очі дітей - океан. Навіть мовчки

Знають усе, бо вже стали дорослі

Хай буде так, щоб кожне маля

З батьком-героєм обіймалося

Другий тираж доповнений новими віршами, ілюстраціями та оповіданням «Марсіани», що включене до шкільної програми.

Книга Павла Вишебаби «Тільки не пиши мені про війну» нещодавно поповнила фонд бібліотеки №5.

Мій тато, брат, друг – наші воїни!

Якби не вони, щоб було б з нами…та Україною?!

У дощ, сніг, мороз, під палючим сонцем, в болоті і пилюці воїни України стоять на захисті нашої держави. А скільки прекрасних життів уже покладено, заради кожного з нас. 

Коли 24 лютого 2024 року на нашу країну розпочалося повномаштабне вторгнення російської імперії, кожен свідомий громадянин став на захист України. Серед читачів  бібліотеки №5 є співоча родина – це учасники клубу Академії пенсіонерів «Золота осінь» та вони ж солісти самодіяльного ансамблю. Їхні сини та онуки стали на захист нашої незалежності та волі. 

У чотирьох академісток , саме в Любові Филимонівни Дащенко воює внук, у Віри Филимонівни Сімчук – два онуки, у Лідії Филимонівни Шумської – воювали двоє – син і онук, тепер лише син, бо внук Роман Шумський 28 червня 2023 року потрапив під танковий обстріл і загинув… Вічна пам'ять і слава Герою! У Олени Дмитрівни Хавруцької – внук у лавах ЗСУ.

Живучи в тилу сподіваннями, серця кожної з них перебувають у тривожному неспокої. Хоча їхні хлопчики і заспокоюють їх і запевняють, що все нормально. Внук пані Люби спочатку був у теробороні, а 30 травня вже буде 2 роки, як він на фронті. Меншому внукові Віри Филимонівни в січні 2022-го тільки виповнилося 18, а 25 лютого із самого початку повномасштабної агресії він доброволець у ТРО. З червня 2023 воїн уже на Сході. Коли вдалося зустрітися, бабуся запитала: – «Якщо б можна було повернути час, чи вчинив би він так само, як рік тому, чи пішов би добровольцем?»

Хлопець відповів, як справжній чоловік: «Я зробив би так само» ( цитата із «Громадської думки»).

Низький уклін всім батькам і матерям, дружинам і бабусям,  дітям і онукам, тих воїнів, що стоять щитом на полі бою та захищають нашу Україну і кожного з нас!

Дякуємо воїнам, які боронять рідну Україну  в тяжких боях, ризикуючи своїм здоров’ям та життям! Дякуємо ЗСУ! Ми обов’язково переможемо !

22 лютого в бібліотеці №5 зібралися шанувальники рідної мови та рідного слова. На гостину завітали учасники Академії пенсіонерів «Золота осінь» та викладачі Білоцерківської школи мистецтв ім. Якова Яциневича –  інструментальний ансамбль «Троїсті музики». 

Приводом для цього була подія – 21 лютого вся світова спільнота відзначала Міжнародний день рідної мови. Рідна мова – етнічна мова кожного народу, що асоціюється з корінним етносом держави, мова, якою людина думає та спілкується. 

Завідувачка бібліотекою Світлана Хмільова розповіла про історію виникнення свята. Це свято досить молоде. Воно започатковане у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. І на сьогодні – це свято, яке має трагічну історію. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які висловили свій протест проти урядової заборони на використання в країні

своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.

Академісти: Людмила Калітаєва, Світлана Шкляр, Валентина Сиволап та  Ніна Слободчикова натхненно читали вірші про рідну мову.

Всі присутні в ошатній виставковій залі мали змогу насолоджуватися чудовими музичними творами у виконанні Вікторії Брейш (скрипка), Лілії Костенко (віолончель) та Людмили Смаглій (фортепіано).

Читачам бібліотеки була запропонована книжкова виставка «Мова – серце нації!».

Небесна Сотня! Герої в наших серцях!

20 лютого в Україні щорічно відзначають День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні”.

Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Києва загинуло найбільше людей – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року за демократичні цінності та територіальну  цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

Цього дня ми вшановуємо пам’ять тих героїв, завдяки яким було змінено перебіг історії нашої держави під час подій Революції Гідності, тих, хто ціною власного життя захищав ідеали демократії, відстоював права та свободи людини, європейське майбутнє України.

Захищаючи Україну зараз, ми памʼятаємо, що наша міцність і сила духу базуються на міцності й силі багатьох українців, які не здавалися, які мріяли та діяли заради того, щоб Україна жила. Самостійна, вільна і сильна Україна, європейська і демократична, незалежна і цілісна.

До Дня Героїв Небесної Сотні у бібліотеці – філії 5 представлена книжкова виставка «Небесна Сотня! Герої в наших серцях».

 

Державний Герб! Шануймо символи України!

Державний Герб України – це офіційна емблема держави, що зображується на грошових знаках, печатках, на вивісках державних установ, навчальних закладів. Історія нашого державного Герба сягає дуже глибоко. 

Герб – це знак роду, міста, держави. У перекладі з німецької слово герб означає «спадщина». Тризуб належить до найстаровинніших священних знаків. Зображення тризуба на території нашої держави має дуже давню історію. Наскальні малюнки, гончарні вироби, монети, прикраси, які розкопують археологи, свідчать про те, що тризуб був поширений тут ще у 4 – 1 ст. до нашої ери, тобто 3-6 тисяч років тому. 

Перші згадки про герб в літописах належать до Х століття. В ХІ-ХІІІ ст. князі використовували тризуб як власну відзнаку влади. Дослідники походження цього знака висловлювали багато думок щодо суті самого знака, і всі погоджувались, що головним у ньому є число 3. Тобто поєднання трьох основ життя. 

19 лютого 1992 року Верховна Рада України своєю постановою затвердила Державний Герб незалежної України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті – національний символ українців, який поєднує в собі дух нашого народу, підкреслює свободолюбство та незалежність, символізує спорідненість поколінь, мир і творчу працю, є символом відродження Батьківщини та її традицій, продовженням славних сторінок історії України.

Герб  є одним із символів боротьби за національні та соціальні права українського народу, у яких втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса і багатство рідної землі, любов до України. Особливо зараз, коли йде війна державні символи України є особливо актуальними. Вони надихають наш народ на перемогу.

З лютого місяця у бібліотеці № 5 стартував проект Всеукраїнської благодійної організації «Конвіктус Україна» - “Стійкість. Відновлення психосоціального благополуччя” за підтримки Агенства США USAID Ukraine в межах проекту “Розбудова стійкої системи громадського здоров’я”, який впроваджує організація Pact Ukraine: building the world of equal opportunities Європейський інститут політики громадського здоров’я.

Заняття проводить психологиня пані Лариса, яка пройшла програму тренінгу поглибленого рівня Центру психосоматичної медицини “Зцілення душі і тіла”, “Трансформація травми” Джеймса С. Гордона. 

Тренінг спрямований на розвиток здорового зв’язку розуму та тіла за допомогою медитацій та вправ з дихання, письма, малювання. Вже два заняття було присвячено технікам управління стресом і тривожністю та технікам подолання труднощів. Ця програма допомагає розпізнати труднощі та переживання, з якими стикаються люди, і дає розуміння, як з ними впоратися.

Учасники вчаться налагоджувати свій психологічний баланс та закладають основу для майбутнього здоров'я та щасливого життя.

Всі члени групи почали помічати значне покращення свого психоемоційного стану, відчувають позитивні зміни, так, як виконують вправи по діафрагмальному диханню та медитації. В декого покращився сон, з’явилася енергія до нових справ, відчувається внутрішній спокій. Варто додати, що і після занять учасники з задоволенням виконують вправи. 

16 лютого - День Єднання!

Під час війни це свято має особливий сенс: українці мають бути згуртовані як ніколи. Історичні випробування, які постали перед Україною й українцями, вимагають від нас монолітної єдності та рішучих дій. Разом ми непереможні! Переможемо разом!

Учасники академії клубу «Золота осінь» Благодійного фонду Костянтина Єфименка приймають участь у волонтерському русі від початку повномаштабної війни. Наші академісти  щодня роблять неможливе можливим. Стійкі, самовіддані, незламні та нестримні, різного віку але об’єднані єдиною метою допомагати всім, хто цього потребує. 

Тож напередодні свята в бібліотеці №5 до учасників академії «Золота осінь» завітали Білоцерківська волонтерська група в особі Юрія Москаленка та  Олени Фастівської для  вручила значків «Почесних волонтерів» та подяк.

Щиро вітаємо з нагородою, шановні академісти!

Друзі, 15 лютого виявився напрочуд насиченим на події днем! У рамках Дня нової книги у бібліотеці # 5 відбулася цікава творча зустріч "Єднаємося заради книг і читання" з поетами-аматорами, справжніми самородками нашої української землі. На гостину до клубу Академії пенсіонерів "Золота осінь" завітала Лариса Новацька-Кузьомко та Анатолій Іваненко. Вони презентували свою поетичну творчість, ділилися з присутніми своїми радощами та смутком, тривогами та надіями! Дуже натхненно читали свої твори, відповідали на безліч запитань. Це був справжній поетичний марафон. 

Пан Анатолій вразив не тільки своїми віршами, а й феноменальною пам'яттю, адже всі  вірші він читав без підказок про все на світі - улюблених онуків, про мамині руки, щедрість української землі та любов до хліборобської праці. 

Пані Лариса потішила віршиками, загадками для найменших слухачів, наших малюків, презентуючи книжечку для діток. А ще надзвичайно вразили патріотичні твори поетеси. Вони пронизані щемом, біллю та смутком, тривогами за долю України та її захисників. Зустріч була такою теплою, доброю та дружньою. Всі висловили щирі слова вдячності та надію на нові зустрічі.

Виставка-конкурс дитячого малюнку «Світи, зоре, світи, ясна!»

Важко переоцінити важливість позитивних емоцій під час воєнного лихоліття. Ми шукаємо розради, де тільки можемо. Дитяча творчість допомагає не втрати надію та віру.

В міській виставковій залі при бібліотеці-філії №5 відкрилась щорічна виставка-конкурс дитячого малюнку «Світи, зоре, світи, ясна!». Світлом дитячих мрій і фантазій ожили казкові герої. Роботи маленьких митців стали символами миру, спокою,затишку в домівках і в країні.Кожна робота випромінює любов, надію і віру в щасливе майбуття та перемогу добра над злом.

У виставці-конкурсі взяли участь 165 учнів шкіл мистецтв та творчих гуртків й студій міста, які представили на розсуд журі177 робіт.

Професійне журі у складі:голова журі – художникГеоргій Пономарьов; члени журі – художниця Галина Невінчана та головна спеціалістка управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Алла Карабач,визначили 36 переможців конкурсу в чотирьох вікових категоріях та трьох номінаціях.

Начальниця управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Юлія Ковальська привітала присутніх з відкриттям виставки та вручила Дипломи й цінні подарунки переможцям.

Підтримали та оцінили дитячу творчість депутатка Білоцерківської міської ради Олена Фастівська, директорка Арт-готелю «Династія»Тетяна Чорнобров, директорка центральної бібліотеки міста Маріуполь Юлія Василенко. Традиційно визначили та нагородили грамотами і цінними подарунками за кращі роботи,представлені на виставці,завідувачки бібліотек-філій міста – Олена Корнієнко, Центральна бібліотека для дітей; Тетяна Качанова, бібліотека-філія №1;Катерина Волинець, бібліотека-філія №4; Світлана Хмільова, бібліотека-філія №5. Усього було нагороджено 59 чоловік.

Тож не пропустіть неймовірно цікаву, позитивну виставку дитячого малюнку та надихніться позитивом, вірою в перемогу України.

Виставка діє до 29 лютого за адресою: просп. Незалежності,55. 

                                                                                                                                   Любов Михайлюк

2024 рік в нашій бібліотеці № 5 розпочався з подарунків! В рамках проекту Книги для України/Books for Ukraine фонд нашої бібліотеки одержав близько 500 книг англійською мовою. Ця ініціатива є частиною проєкту Українського ПЕН “Незламні бібліотеки” Unbreakable Libraries. Партнером якого в Україні є Нова Пошта. Безмежно дякуємо за такий цінний подарунок! Ці книжки допоможуть нашим читачам вивчати та вдосконалювати володіння англійською мовою та отримати нові знання, а також стануть поштовхом для проведення нових спільних зустрічей і розмов. #UnbreakableLibraries #УкраїнськийПЕН #BookAidInternational #АнглійськийПЕН #МіжнароднийПЕН #НоваПошта #UnbreakableLibraries

«Валізка з книжками» примандрувала до бібліотеки № 5

З початку повномасштабного вторгнення в Україну рашистських окупантів  до нашого міста масово почали прибувати переселенці (ВПО) з окупованих регіонів країни. Тож, працівникам бібліотеки №5 не було часу на роздуми, а потрібно було дуже оперативно включатися в роботу з цією категорією людей. І ось, починаючи з квітня 2022 року і по цей день наша бібліотека регулярно вже тривалий час проводить різні майстер-класи, арт-терапії, психологічні тренінги, щоб кожен бажаючий зміг покращити своє ментальне здоров'я,  позбавитися від важких психологічних станів. А ще  в допомозі стає просте читання книг, знайомство з українськими авторами та українською літературою. 

Бібліотечні фахівчині проводять різноманітні заходи, пропагуючи саме українських авторів та українське читання. До таких ініціатив долучаються переселенці, учасники україномовного розмовного  клубу «Світлиця слова» та клубу молодих мам «Я – Мама!». Ці категорії читачів часто приходять до бібліотеки зі своїми дітлахами. І тоді, коли проводяться заходи для дорослих, постає питання, чим забавити малечу? В пригоді стають олівці, розмальовки, дитячі ігри і, звичайно ж, дитячі книжечки.

Тож наша бібліотека активно долучається до всіляких проектів, що пропонують виграти та отримати в подарунок такі очікувані та потрібні книги для бібліотеки.

Учасниці клубу мам з нетерпінням чекали книжечок з  «валізки» для своїх малюків і першими завітали на «розпаковку». Відтепер зустрічі та читання книг з іграшковим книжковим черв’ячком, який живе у валізці, стане ще цікавішим для всіх відвідувачів.  

Трішки про проєкт. «Валізка з книжками» – це проєкт, що народився в перші місяці війни, коли команда Goethe-Institut намагалася подолати перший шок та зрозуміти, де й кому можуть наразі оперативно допомогти. Cаме тоді вони побачили безліч запитів від українських родин, які, рятуваючись від війни, потрапили до Німеччини, і заодно отримували запити від різноманітних організацій у Німеччині – усім потрібні були книжки для дітей та підлітків українською мовою.

Проєкт «Валізка з книжками», започаткований й успішно втілений Goethe-Institut у 2022 році, трансформувався й змінив географію. 2023 року він уже орієнтований на українські бібліотеки й бібліотечні ініціативи. Так експертки з дитячої літератури Юлія Козловець, Олександра Савченко, Валентина Вздульська, Тетяна Стус, Оксана Лущевська, Катерина Сухоребська та Катерина Міхаліцина відібрали до «Валізки» 22 книжки, які поїхали аж до 250 бібліотек і проєктів серед яких і опинилась наша бібліотека № 5.

Однак у форматі, який був реалізований у 2023 році, валізку доповнили не лише книжки, а й сенсорні іграшки, розмальовки та спеціальний супровід психологів та експертів із читання для дітей, які пережили війну. Для всіх, хто супроводжує дітей у читанні, підготували рекомендації зі спільного читання, що містять прості завдання та ігри від культурно-просвітницької ініціативи «безпробілів» та ГО «Право 31», а також матеріали, що допоможуть зробити читання цікавішим, сприяючи спілкуванню між дітьми й дорослими. 

В окремій брошурі команда підготувала поради психологині Світлани Ройз та психотерапевта Удо Бера щодо роботи з дітьми, які пережили воєннийдосвід. І, звісно, важливим мешканцем «Валізки» є Книжковий Черв’ячок. Цю іграшку можна обіймати й разом із ним читати, а ще Черв’ячок дуже любить обговорювати книжки у колі друзів. Також у «Валізці» є матеріали для майстрування, що допоможуть зробити взаємодію з книжками ще цікавішою. 

Звісно, коли дітей евакуювали, не у всіх родин була можливість взяти з дому книжки, які не просто знайомі для дитини, а й водночас надають відчуття домівки у критичній ситуації. 

У 2023 році за підтримки з боку німецького уряду команда вирішила направляти книжкові «Валізки» саме в українські бібліотеки та читацькі установи. Діти, які ростуть в Україні, наразі стикаються з високим рівнем стресу, а книжки можуть стати бодай однією сходинкою, щоб подолати труднощі тяжкого воєнного періоду. 

Наша книгозбірня за ці роки стала своєрідною домівкою - прихистком для дітей та дорослих,  які були змушені залишити свої домівки чи зазнали сильного стресу.

Хочемо висловити слова щирої вдячності Goethe-InstitutUkraine, МЗС Німеччини, експерткам з дитячої літератури за такий безцінний подарунок!

                                                                                            Шарандак Олена