понеділок, 18 березня 2024 р.

І тобі, і мені потрібна Земля

 

У всьому світі 20 березня прийнято відзначати свято під назвою День Землі. Засноване американцем Джоном Мортоном у далекому 1840 році, воно є популярним і сьогодні. З цієїї нагоди проводять конференції, екологічні виставки, суботники, озеленюють вулиці. У бібліотеці-філії №5 відбувся День інформації «Філософія свідомого споживання».

Книжкова виставка-айстопер «Як почуваєшся, Земле?» відповідала буквально своєму англійському перекладу (eye stoper), тож, очі зупинялися на книгах, статтях з періодики, яскравих ілюстраціях з фондів бібліотеки, які промовисто говорили про красу і багатство рідної землі та необхідність оберігати її. А інсталяція за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки нагадувала, що на самому початку ХХ століття письменниця у своїй найвідомішій драмі-феєрії зробила предметом розмислів, поміж іншого, глибинні проблеми зв’язку людини з довкіллям. Недарма, Мавку часом називають «екологічним сумлінням» нашої землі.

Цікавою була інформаційна година «Sharing economy – економічна модель споживання», доповнена однойменною тематичною поличкою. Завдяки свіжій, яскравій, образній подачі матеріалу присутні дізналися про поширену в цивілізованому світі концепцію поміркованості, ефективності та гармонії в усіх аспектах життя: від робочого простору до домашнього затишку, від особистих стосунків до співіснування з природою.

В рамках заходу був проведений круглий стіл з «гострими» кутами «Актуальність екологічних проблем сучасності». В ході виступів, учасники, серед яких були користувачі книгозбірні та бібліотекарки, торкнулися екологічних проблем України, Білої Церкви, зокрема, руйнівного впливу війни на навколишнє середовище. Недарма, довкілля називають мовчазною жертвою трагічних подій. Неабияку обізнаність продемонстрували студенти соціально-гуманітарного факультету БНАУ. Їхні виступи, підкріплені презентаціями та посиланнями на авторитетні медійні джерела, були обґрунтованими, гострими, дискусійними, часом провокативними, а в цілому цікавими та глибокими. Викликає повагу щире прагнення молоді активно долучатися до збереження охорони навколишнього середовища.

Бібліотечні фахівчині також поділилася знаннями та досвідом стосовно проблеми сортування сміття. Бесіда-діалог «Сортуємо відходи правильно» не тільки розширювала знання про насущну екологічну проблему, а також містила корисні лайфхаки, як найефективніше використовувати вторинні відходи.

Емоційною і яскравою крапкою заходу став перегляд відеокліпу відомого українського гурту «Антитіла», основний посил якого: світ крихкий, і в будь-який момент може статися непоправне, тому треба оберігати наш спільний дім – планету Земля.

Захід, що відбувся у бібліотеці, об’єднав людей небайдужих. Кожному було що розповісти, поділитися успіхами та здобутками, тож, День інформації продемонстрував значущість піднятих екологічних проблем і спонукав ще більше любити рідну землю та плекати її.

Кожен для себе повинен знайти шляхи, для покращання навколишнього середовища. Можливо, хтось прибере сміття у своєму дворі, а дехто просто не залишить слідів свого перебування на природі. Але разом ми можемо зробити наше довкілля кращим, і надалі не забуватимемо про його охорону.






 

пʼятницю, 15 березня 2024 р.

Колодія величаймо, весну зустрічаймо!

Нарешті закінчується календарна зима, і хоч цьогоріч вона нас більше тішила теплом, аніж лякала морозами, та  все ж весну з її всецілим відродженням чекали усі. Тому зима не зуміла налякати нас засніживши наше місто на передодні свята.

Працівники бібліотеки разом з  учасниками ансамблю «Золота осінь» підготували для читачів та одноклубників чудове театралізоване дійсно, під час якого розповіли про традицію святкування, зокрема обряд Колодія.

Цікаві народні звичаї та обряди, пісні та  вірші звучали у виконанні ансамблю.
Будь-яке свято - це не кодекс законів і правил, це живе життя певної спільноти, регіону. Наша бібліотечна спільнота об’єднала людей з різних куточків України. Тож урізноманітнити  свято, додати  власний штрих нам допомогли смачні пригощення від кожної господині: вареники та млинці, запашні пампухи запечені в сметані та цікаві рецепти.

Отож Масниця розвертає на весну, акцентує на продовженні життя, утворенні нових родин, відродженні етносу - тих моральних цінностей, які залишили нам наші предки і які ми зобов'язані берегти і примножувати. Це - наші цікаві традиції, наша спільна радість. І це - свято любові, зустрічі весни, оновлення в природі та душі. І - думки про Великдень, який уже зовсім скоро. Гарного свята весни!




 

четвер, 14 березня 2024 р.

Дякую воїну за життя...

Щороку 14 березня в Україні відзначають День добровольця - людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє звичне життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну. Це свято набуло особливого значення під час повномасштабного вторгнення Росії.

Воно було встановлене 17 січня 2017 року Верховною Радою України з метою «вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості». 

Березень 2014 року увійшов до новітньої історії України через фактичну анексію Кримського півострова військами Російської федерації. Водночас, на південно-східних територіях України активно проводилися проросійські мітинги з закликами від'єднання від України та приєднання до складу Росії, захопленням адміністративних будівель та підняттям російських прапорів.

Усвідомлюючи ризик вторгнення на територію материкової України та бажаючи захистити незалежність та територіальну цілісність нашої країни, у березні 2014 року згідно з рішенням керівництва Самооборони Майдану було сформовано перший добровольчий батальйон Національної гвардії.

14 березня 2014 року понад 500 бійців Самооборони Майдану прибули на тренувальну базу до Нових Петрівців Київської області. На початку квітня 2014 року батальйон передислокувався до Дніпропетровської області та отримав назву «Дніпро-2». Дата створення батальйону стала Днем українського добровольця.

Тоді, у 2014 році, добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію, відтак по суті врятували Українську державність від загибелі.

Під час збройної агресії РФ на сході України добровольчі формування  брали участь в оборонних і наступальних операціях. Так, в обороні Донецького аеропорту поряд із спецпризначенцями 3-го окремого полку, бійцями 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних, 93-ї та 72-ї окремих механізованих бригад, 1-ї окремої танкової бригади, 57-ї окремої мотопіхотної бригади, 91-го окремого полку, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійцями полку “Дніпро-1”, брали участь і бійці Добровольчого українського корпусу (ДУК), батальйaону ОУН та інші. 

Загалом у боях 2014–2015 років російсько-української війни на сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Вони були першими, хто став на захист держави в умовах збройної агресії. Переважна більшість із них згодом перетворилася на військові частини силових структур.

Наступний сплеск масового добровольчого руху відбувся наприкінці 2021 – на початку 2022 років. На тлі загрози повномасштабної війни в країні формувалися підрозділи територіальної оборони. А після широкомасштабного вторгнення люди просто заполонили військкомати. Зараз Сили територіальної оборони є наймолодшим родом військ в українській армії.

Нині Україна переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. Наші мужні оборонці, які сьогодні гідно дають відсіч ворогові, стоять в одному ряду з цілими поколіннями борців за волю і державну самостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю. Серед добровольчих формувань, котрі гідно долучалися до відсічі ворогу в XX столітті, слід згадати загони Вільного козацтва та Гайдамацький кіш Слобідської України в часи Української революції 1917–1921 років, січовиків Карпатської Січі в 1938–1939 роках, воїнів УПА та партизан у часи Другої світової війни. 

Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини.

Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України, ті, хто став до лав територіальної оборони, ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра.

До українських добровольців, які зголосилися захищати свою державу, доєдналися іноземці. Українська держава закликала їх спільно боротися за мир і демократію у Європі та всьому світі.

Указом Президента від 28 лютого 2022 року № 82 з 1 березня 2022 року запроваджено безвізовий режим в’їзду в Україну для громадян іноземних держав, які бажають вступити до Інтернаціонального легіону оборони України, крім громадян держави-агресора. В Україну продовжують прибувати добровольці з різних країн світу, щоб стати на захист територіальної цілісності нашої країни. Зголосилися допомогти колишні військовослужбовці з Польщі, Швеції, Данії, Німеччини, Фінляндії, Великої Британії, США, Латвії, Литви, Японії, Нідерландів, Сирії, Лаоса, Індонезії і багатьох інших країн.

Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги. Українські добровольці – це символ звитяги, самопожертви та героїзму, приклад мужності і честі! Гордість українського народу! Люди доброї волі, які свідомо, за покликом серця, стали одними з перших на захист своєї Батьківщини. Вічна та світла пам’ять тим, хто віддав за рідну країну життя. Слава Героям – Добровольцям! Слава Україні!

вівторок, 12 березня 2024 р.

Творчий набуток Таїни Братченко

12 березня в бібліотеці №5 відбулася творча зустріч з відомою білоцерківською поетесою, прозаїком, журналісткою та людиною, яка має свідому громадянську позицію  –  Тетяною Іванівною Братченко (Таїною Краєвською).

На захід завітали шанувальники творчості мисткині, читачі, поети - краяни.

З  творчістю  письменниці присутніх познайомила завідувачка бібліотекою Світлана Хмільова.

Письменниця є членом Національної спілки письменників України (2009), лауреатом  Білоцерківської міської літературно-мистецької премії імені І. Нечуя-Левицького та літературно-мистецької премії ім. Миколи Сома. А нещодавно пані Таїна стала лауреатом престижної обласної літературної премії імені Григорія Косинки за 2023 рік.. 

Народилася майбутня мисткиня  в м. Кіровограді (15 червня 1952 р.) в родині вчителів. Навчалася в Кіровоградському музичному училищі по класу фортепіано. Згодом стала студенткою одного з самих престижних вузів України – Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, факультету журналістики. На вибір цієї професії певним чином вплинув її батько, який також працював журналістом. Тож більше 20 років життя були віддані журналістиці. 

Пані Таїна була кореспондентом газет «Водник» Міністерства річкового транспорту України та обласної молодіжної газети «Комсомолець Полтавщини».  

З 1985 р. стала жителькою м. Біла Церква. В нашому місті вона працювала лектором міського відділення Товариства «Знання», педагогом середньої школи, фахівцем Центру соціальної служби відділу у справах сім'ї та молоді міської ради, редактором газети «Аграрні кадри» Білоцерківського аграрного університету.  З 2005 по 2006 р. – журналістка тижневика «Народні вісті». Певний час обіймала посаду викладача Білоцерківської філії Міжрегіональної академії управління персоналом.   Її публікації можна було побачити у центральних, обласних, міських газетах та у гумористичній збірці «Веселий ярмарок». 

Саме завдяки роботі журналісткою, авторка відкрила для себе багато нового, познайомилась з долями найрізноманітніших людей. Ці історії пізніше лягли в основу її власних розповідей, адже герої її книг звичайні пересічні люди. 

Тож пані Таїна  має вагомий творчий набуток. Її твори різножанрові, вона пише для різноманітної  категорії читачів – публіцистичні та документальні, гумористичні збірки та збірки оповідань для дітей,  художні романи та повісті. 

Пані Таїна, під час зустрічі, щедро ділилася з присутніми спогадами з дитинства, навчанням та творчою своєї діяльністю. Ознайомила з деякими своїми творами та розповіла історію їх написання, а саме дитячою книжечкою «Казки про голуба Урра», історичним твором «Правда і міфи про Кобзаря» та повістю «Портрет циганки».

Наприкінці зустрічі  авторка зупинилася на нещодавно надрукованій збірці оповідань, яка побачила світ у 2023 році – «Сяйво зимової ночі». Це теплі історії, часом автобіографічні, деякі – художній вимисел. Та всіх їх об’єднала зима та різдвяні і новорічні свята. А надихнула на написання такої щемної, теплої та доброї книги, де всі історії мають гарний кінець, чи продовження,  як не дивно, – війна. Це той страшний початок перших днів та місяців шоку, коли автор часто перебувала в темному підвалі під час повітряних тривог.  Та все ж як творча людина, щоб відволіктися від страшних думок – народжувала свою зимову казку для дорослих. Ця книга – така собі книготерапія для покращення настрою, самозаспокоєння та віри  в непереборну силу кохання. 

Майже всі книги є в фонді книгозбірні, тож читачам була запропонована книжкова виставка «Творчий набуток Таїни Братченко», де всі бажаючі після заходу мали змогу взяти книги та прочитати.

                                                                                            Світлана Хмільова




пʼятницю, 8 березня 2024 р.

Тарас Шевченко живе і промовляє...210 років від дня народження нашого славетного поета, художника, мислителя...

9 березня вся Україна відзначає 210 річницю з Дня народження великого сина України - Тараса Григоровича Шевченка.

Видатний український поет, прозаїк, людина універсальних обдарувань та інтересів, він вміло оперував не тільки словом, а й пензлем. Його заслужено вважають основоположником критичного реалізму в українському мистецтві.

Тарас Шевченко залишив по собі величезну творчу спадщину. З-під пера поета вийшли чудові твори і, звісно ж, знаменита збірка поезій «Кобзар». Його творчість мала вирішальне значення у становленні й розвитку нової української літератури та стала джерелом натхнення для багатьох сучасних митців.

В бібліотеці # 5 відбувся літературно-мистецький захід приурочений українському пророку Тарасу Шевченку. Учасниками заходу були виконані вірші Тараса Шевченка, театралізована постановка поеми «Катерина» у виконанні Віри Семчук, яка змусила хвилюватися всіх присутніх.

Звучали  пісні присвячені українському поету сучасних авторів у виконанні ансамблю «Золота осінь».

Також, Олена Фастівська провела віртуальну мандрівку «Місцями Кобзаря».

Для охочих познайомитися зі сторінками із життя поета можна відвідавши книжкову виставку “Тарас Шевченко живе і промовляє” в читальній залі бібліотеки.

Славетний Кобзар, чиї слова зараз звучать як ніколи пророчо, всесвітньо відомий поет, неймовірно талановитий художник… Багатогранна особистість, рядки з поезій якої й зараз ріжуть очі й слух нашим ворогам…






понеділок, 4 березня 2024 р.

75 років від дня народження Володимира Михайловича Івасюка, геніального композитора та співака, який зробив українську естраду відомою на весь світ

Сьогодні, 4 березня, виповнюється 75 років від дня народження славетного буковинця, Героя України Володимира Івасюка. Доля виділила легендарному композиторові лише 30 років. За таке коротке життя він написав майже 150 пісень, а ще – камерні твори, симфонічні сюїти, музику до театральних спектаклів. Був професійним лікарем, неординарним живописцем. Грав на скрипці, фортепіано, гітарі, віолончелі. Володимир Івасюк вважається основоположником естрадної музики в Україні.

Серед найвідоміших пісень композитора – «Відлітали журавлі», «Я піду в далекі гори», «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас», «Два кольори», «Лиш раз цвіте любов», «Балада про мальви», «Колискова» та інші.

Свої перші твори Володимир Івасюк приносив композитору Левку Дутківському. В цьому творчому тандемі з’являлися чудові композиції, які виконував ВІА «Смерічка». Солістами популярного ансамблю були друзі Володимира, естрадні співаки Назарій Яремчук і Василь Зінкевич.

Багато пісень Володимир Івасюк писав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару. Попри це пісні Івасюка перемагали на багатьох конкурсах в СРСР та за кордоном, їх співали від Камчатки до Чорного моря, а «Червона рута» стала справжнім світовим шлягером. Пісня мала величезну популярність в Україні та стала однією з найвідоміших українських пісень у світі. 

«Червону руту» виконували такі відомі співаки, як Софія Ротару, Назарій Яремчук, гурт «Плач Єремії», Тото Кутуньйо, Вахтанг Кікабідзе та інші. Вона стала улюбленою для фанатів українського футболу. З 2018 року «Червона рута» є офіційною візиткою збірної України з футболу.

Завдяки творчому тандему Івасюк – Ротару музика українського композитора стала відомою на весь Союз. Разом вони видали платівку-гігант із 12 піснями композитора у виконанні співачки. Платівка «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару» стала першим і єдиним у світі українськомовним концептуальним диском.

Популярність молодим артистам принесли зйомки першого українського мюзиклу «Червона рута», що відбувалися в Яремчі. Головні ролі виконали Софія Ротару й Василь Зінкевич. У мюзиклі прозвучало багато пісень Володимира Івасюка.

Володимир Івасюк був не просто музикантом, а й патріотом України. Намагався відродити любов українців до своєї культури й протистояти пропагандистській ідеї одного великого «радянського народу». Українськомовні пісні, написані Івасюком, перемагали на всесоюзних і міжнародних конкурсах, що допомагало популяризувати рідну мову.

Платівка Володимира Івасюка вийшла у США, завдяки чому він став популярним і за кордоном. Однак це стало також приводом для надмірної уваги з боку КДБ.

Варто зазначити, що родина Івасюка була «на олівці» у державних органів уже давно: батько Володимира, Михайло Івасюк, відбував ув’язнення в радянських таборах за спробу перетину румунсько-радянського кордону (хотів вступити до університету).

Радянська влада перешкоджала Володі ще зі школи — не дивлячись на ідеально складені іспити, його не зарахували до Чернівецького медичного університету. Причина — перевернутий бюст Леніна у його рідному селищі. Компанія хлопців разом з Володею, бавлячись, закинула на вождя картуза. Коли спробувати зняти, погано закріплений бюст впав.

Тому замість медичного вишу відмінник Івасюк іде працювати на місцевий завод "Легмаш" штампувальником у фурнітурний цех. Але там йому знайшлося заняття до душі — серед заводських робітників Івасюк створює свій перший ансамбль "Буковинка".

У той рік під псевдонімом "Весняний" Івасюк надсилає на обласний конкурс кілька творів: "Відлітали журавлі" на вірш Віктора Миколайчука та "Колискова для Оксаночки" на власні слова. Тоді за пісню "Відлітали журавлі" композитор-початківець отримав свою першу відзнаку.

Разом з "Буковинкою" Івасюк дебютував на київському телебаченні, а згодом тоді вже популярна співачка Лідія Відаш записує на Українському радіо пісню "Я піду в далекі гори", на яку Володю надихнув підйом на Говерлу з друзями. Пісня одразу ж сподобалася слухачам і стала часто звучати в етері.

Конфлікт із КДБ виник через великий гонорар, який отримав Володимир Івасюк за вихід своєї платівки у США. Артист не захотів передавати гроші до «Фонду миру», на чому наполягали в КДБ. І навіть додав, що він не фінансуватиме терористичні організації. Цікаво, що сам композитор насправді не бачив гонорару, оскільки отримати його в умовах «залізної завіси» було нереально. Саме після цього випадку Івасюк розказував друзям, що КДБ стежить за ним.

За два місяці до смерті Володимир говорив другові, що вже не має сил протистояти тискові з боку працівників КДБ, які надто «опікувалися» ним. Про те, що Івасюк «на олівці», свідчила й постійна відсутність композиторських премій. Також композитор відмовлявся писати музику на тексти російською мовою та відкрито висловлював свою антирадянську позицію. За це він був під строгим наглядом КДБ. Росії. І, як наслідок, його життя обірвалося в 30 років.

Радянська влада докладала чимало зусиль, аби видати раптову смерть кумира мільйонів українців за самогубство. Легенду нашої естради знайшли повішаним у Брюховицькому лісі, що біля Львова. Це трапилося за 12 років до проголошення незалежності України, у 1979 році. 

Володимир Івасюк зник 24 квітня 1979 року: йому подзвонили, він зібрався і пішов до консерваторії, після чого додому вже не повернувся. Батьки подали заяву до міліції того ж дня, однак пошуки почалися лише за кілька днів. Композитора шукали з 27 квітня по 11 травня, а потім, попри відсутність будь-яких результатів, справу закрили.

18 травня 1979 року тіло Володимира Івасюка випадково знайшов військовий у Брюховицькому лісі. Під час «полювання на лисиць» (форма навчання радистів) солдат наштовхнувся на напівзавислий-напіввертикальний труп людини, підвішений ременем за гілку бука.

Слідство висунуло версію, що Володимир покінчив життя самогубством через душевну хворобу, оскільки лікувався у Львівській обласній психіатричній лікарні. Хоча, за свідченнями друзів, він там «лікувався» лише для того, щоб відновити навчання в консерваторії.

Влада спробувала видати смерть Івасюка за самогубство. Під цією протекцією партійні боси довго не давали згоди на поховання композитора на Личаківському кладовищі. У газетах заборонили друкувати некрологи і співчуття рідним Івасюка.

У день похорон саме на цей час скрізь були призначені комсомольські та партійні збори з обов’язковою явкою, були вказівки із загрозою виключення та звільнення з роботи. Попри це похорон Володимира Івасюка перетворився на мовчазну акцію протесту. Тисячі львів’ян вийшли на вулиці, щоб провести свого улюбленця в останню путь. Володимира Івасюка по праву вважають геніальним композитором і співаком. Саме він зробив українську естраду відомою на весь світ. Феномен Івасюка полягає в тому, що його пісні до сьогодні звучать, вони залишаються популярними, їх знає молодь, музичні твори переспівують сучасні композитори.

Творчість Івасюка стала символом відродження Української держави. А завдяки його пісням в українців зароджувалося нове зерно волі та самобутності, що колосилося у серцях з покоління в покоління задля становлення унікальної, окремої від Росії Української держави.

Сьогодні пісні Івасюка переживають нову хвилю популярності. Упродовж останніх років українці перевідкривають його постать для себе, твори композитора вчергове набувають актуальності й стають трендами в соціальних мережах, звучать по-новому в особистих плейлистах і діджей-сетах, якими Україну представляють закордоном.


вівторок, 27 лютого 2024 р.

Слово про Друкарню Івана Федорова

Минає 450 років з дня заснування першої української друкарні у Львові Іваном Федоровим.


Надзвичайну роль у розвитку української культури, у боротьбі українців за свої національні права та незалежність відіграло книгодрукування. У Львові була надрукована перша українська книжка, і зробив це першодрукар Іван Федоров, або, як його ще називали у Львові, – Федорович.

Він, найімовірніше, походив з українсько-білоруського пограниччя, а освіту і фах здобув у європейських університетах. Опинившись у Москві, Федоров надрукував тут 1564 року першу в Росії книгу «Апостол», але змушений був утікати від московських переслідувань. І вибір його зупинився на Львові  «…все лихе і найгірше з гіршого супроводжувало мене. Але з ласки Божої я до богоспасенного міста, що називається Львів, прийшов. І, помолившись, почав присвячене Богові діло, щоб боговдохновенні догмати поширювати».1574 року перша українська книжка побачила світ. Це були «Дії і Послання Святих Апостолів».

1574 року вийшов з друку Буквар – перша українська граматика. На сьогодні відомий один повний примірник, що зберігається у Гарвардському університеті США. Видання цього підручника характеризує І. Федорова як просвітителя українського народу.

Четверта його друкарня почала діяти 1578 р. у м. Острог, у маєтку князя К. Острозького. Тут було ще раз перевидано Азбуку (Читанку). Вона призначалася для навчання дітей у школі, заснованій у місті. Тут же, в Острозі, І. Федоров видрукував першу повну слов’янську Біблію кириличного шрифту, так звану Острозьку Біблію (1581), що є однією із найвизначніших пам’яток історії та культури слов’янського народу. Нині відомо близько 250 її примірників. .

Свій життєвий шлях просвітитель закінчив у Львові 15 грудня 1583 року.

Друкарсько-виробнича діяльність Івана Федорова мала великий вплив на подальший розвиток українського книгодрукування. Висока ерудиція, дипломатичний та літературний хист, жертовна праця цього визначного просвітителя сприяли тому, що його книжки протягом аж двох століть були основою для більшості аналогічних видань кириличним шрифтом.

Спадкоємцем традицій першодрукаря стала друкарня Львівського братства, що діяла протягом кількох століть. Іван Федоров має великі заслуги і перед українським книжковим мистецтвом – він створив нові накреслення шрифтових літер. Його орнаментальні книжкові знаки – це оригінальні декоративні твори, часто виконані в суто українському стилі, що не втратили мистецького значення й досі. Друковані шедеври Івана Федорова свідчать про те, що він добре знав західноєвропейську книгу й способи її оздоблення, які в XVI ст. були доволі поширеними. Проте західні зразки відігравали тільки допоміжну роль. Основою творчості майстра було орнаментальне мистецтво України. Все мистецьке оформлення книг Федорова, виданих в Україні, тісно пов’язане з місцевою народною творчістю. Орнаментика Івана Федорова збереглася й до нашого часу та використовується в ужитковому мистецтві. Традиції Івана Федорова в книжковій графіці та в художньому оформленні плідно продовжували його учні: син Іван, друкар Гринь Іванович із Заблудова, Сачко Сенькович – сідляр, Сенько Корунка та Мина – чернець Онуфріївського монастиря у Львові, де була перша його друкарня. У наш час у Львові діє Поліграфічна академія імені Івана Федорова, встановлено пам’ятник видатному просвітителю.

Заслуги Івана Федорова перед європейською культурою і мистецтвом дуже великі. Своєю багатогранною діяльністю на ниві книгодрукування він здійснив життєвий і творчий подвиг, який завжди пам’ятатиме Україна та все цивілізоване суспільство.

З цієї нагоди в бібліотеці  представлено книжкову виставку-календар, яка присвячена історії українського друкарства.У виданнях можна буде прослідкувати і поглибити свої знання про розвиток друкарської галузі в Україні від початків її заснування.


понеділок, 26 лютого 2024 р.

Крим-це Україна

Цьогоріч  26 лютого  в Україні  відзначається 10 років спротиву окупації Криму. Цей день для вшанування героїзму і мужності громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території АРК і м. Севастополя, у відстоюванні територіальної цілісності України встановлено Указом Президента України від 26 лютого 2020 року.

Десять років тому диверсійні групи рф почали спроби захопити Крим. 26 лютого 2014 року на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної ради Автономної Республіки Крим вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей чинити спротив російській окупації та заявили всьому світу про цілісність України.

Наступного дня, о 5-й ранку до урядових будівель АРК увійшли регулярні військові формування рф.

За роки окупації влада країни-агресора засудила 40 представників кримськотатарського народу, 19 осіб мають обмеження або випробувальний термін, ще 48 людей нині перебувають у СІЗО.

За інформацією політичного та громадського діяча України, одного із провідників кримськотатарського національного руху Мустафи Джемілєва, від початку окупації півострів покинуло понад 20 тис. кримських татар.

Попри загрозу, кримчани протягом усіх десяти років боролися проти окупації півострова і продовжують це робити : від мітингів до одиничних демонстрацій, від акцій протесту до інших  героїчних вчинків- такими є способи боротьби.

До цієї дати в бібліотеці –філії №5 організовано  книжкову виставку «Кримське перехрестя світів». На виставці представлено   матеріали з фондів книгозбірні.

Кожен регіон України неповторний. Ми – єдина країна! Незважаючи на усі негаразди ми усі прагнемо одного – перемоги,  миру, спокою, чистого неба над головою!



суботу, 24 лютого 2024 р.

«Тільки не пиши мені про війну»

 

«Тільки не пиши мені про війну» - книга, що  вже стала бестселером  і продовжує займати провідні позиції серед топ-українських  книг. Її автор-український захисник, командир відділення у 68 ВЕБ ЗСУ, а також посланець з питань толерантності при ООН в Україні Павло Вишебаба.



За висловом поета і редактора збірки Івана

Малковича, небагато поетів так стрімко вривалися в літературу. Своїми віршами Павло Вишебаба привернув давно небачену увагу до української поезії: декламація автора набирає мільйони переглядів у соцмережах, про вихід нових текстів пишуть у ЗМІ, вірші Вишебаби читають у прайм-тайм на центральних телеканалах, їх кладуть на музику та озвучують на проукраїнских мітингах по всьому світу різними мовами. Для багатьох ці тексти стали літописом почуттів українців у режимі онлайн, а Вишебаба - поетичним голосом часу.

Один з відгуків про книжку «Тільки не пиши мені про війну»:

«Поезія - ніжний танок душі, витканий з музики слова. Вона підносить нас над повсякденним світом, розкриваючи двері до витонченого світу емоцій, спогадів, смутку чи мрій. Поезія має силу відновлювати нашу сприйнятливість до різноманітності світу, нагадуючи про потужну силу слова, що здатне легким дотиком змінити навіть найтемніші куточки нашого буття. Вона - кришталева нитка, що сплітає нас у гармонію зі всесвітом та дарує безсмертність, бо лише поезія здатна втримати мить у вічності й змусити наше серце затамувати подих перед нескінченністю краси.

Саме поети здатні як ніхто відчути та описати стан і почуття людей і суспільства. Після повномасштабного вторгнення одним із таких трансляторів став– військовий та поет, який декламував власні вірші на коротеньких відео, прямо з війни. Його рядки влучили у саме серце сотням тисяч українців у всьому світі, а тепер ці рядки стали дебютною збіркою поезій автора»


Літературний твір  Павло Вишебаба присвятив дочці. Рядки боєць поклав на музику і закликав дитину не писати про війну та смуток.

Відповідний ролик боєць опублікував на своїй сторінці в TikTok. Він розповів, що дочка перебуває в Європі, де ховається від ворожих куль та ракет. Дівчинка запитала у батька, що йому написати в листі від руки. У відповідь у віршах Вишебаба закликав дитину розповісти про все радісне, що відбувається навкруги.




Тільки не пиши мені про війну

Розкажи, чи є біля тебе сад?

Чи там повзають равлики по в'юну?

Чи ти чуєш коників і цикад?

І як люди кличуть своїх котів

В тих далеких-далеких від нас краях?

Те, чого найбільше би я хотів

Щоб не було смутку в твоїх рядках

Очі мов той океан, і щоночі

Бачити їх - то є найдорожче

Хай буде так, щоб кожна донька

Батька-героя свого обняла

Очі дітей - океан. Навіть мовчки

Знають усе, бо вже стали дорослі

Хай буде так, щоб кожне маля

З батьком-героєм обіймалося

Чи цвіте там вишня та абрикос?

І якщо подарують тобі букет

Розкажи, як добре нам тут жилось

Не розказуй, як бігла ти від ракет

Перш ніж повернутися з чужини

Запроси в Україну до нас гостей

Ми покажемо кожному по війні

Як ми вдячні за спокій своїх дітей

Очі мов той океан, і щоночі

Бачити їх - то є найдорожче

Хай буде так, щоб кожна донька

Батька-героя свого обняла

Очі дітей - океан. Навіть мовчки

Знають усе, бо вже стали дорослі

Хай буде так, щоб кожне маля

З батьком-героєм обіймалося

Другий тираж доповнений новими віршами, ілюстраціями та оповіданням «Марсіани», що включене до шкільної програми.






Книга Павла Вишебаби «Тільки не пиши мені про війну» нещодавно поповнила фонд бібліотеки №5.



четвер, 22 лютого 2024 р.

Мій тато, брат, друг – наші воїни!

Якби не вони, щоб було б з нами…та Україною?!

У дощ, сніг, мороз, під палючим сонцем, в болоті і пилюці воїни України стоять на захисті нашої держави. А скільки прекрасних життів уже покладено, заради кожного з нас. 

Коли 24 лютого 2024 року на нашу країну розпочалося повномаштабне вторгнення російської імперії, кожен свідомий громадянин став на захист України. Серед читачів  бібліотеки №5 є співоча родина – це учасники клубу Академії пенсіонерів «Золота осінь» та вони ж солісти самодіяльного ансамблю. Їхні сини та онуки стали на захист нашої незалежності та волі. 

У чотирьох академісток , саме в Любові Филимонівни Дащенко воює внук, у Віри Филимонівни Сімчук – два онуки, у Лідії Филимонівни Шумської – воювали двоє – син і онук, тепер лише син, бо внук Роман Шумський 28 червня 2023 року потрапив під танковий обстріл і загинув… Вічна пам'ять і слава Герою! У Олени Дмитрівни Хавруцької – внук у лавах ЗСУ.

Живучи в тилу сподіваннями, серця кожної з них перебувають у тривожному неспокої. Хоча їхні хлопчики і заспокоюють їх і запевняють, що все нормально. Внук пані Люби спочатку був у теробороні, а 30 травня вже буде 2 роки, як він на фронті. Меншому внукові Віри Филимонівни в січні 2022-го тільки виповнилося 18, а 25 лютого із самого початку повномасштабної агресії він доброволець у ТРО. З червня 2023 воїн уже на Сході. Коли вдалося зустрітися, бабуся запитала: – «Якщо б можна було повернути час, чи вчинив би він так само, як рік тому, чи пішов би добровольцем?»

Хлопець відповів, як справжній чоловік: «Я зробив би так само» ( цитата із «Громадської думки»).

Низький уклін всім батькам і матерям, дружинам і бабусям,  дітям і онукам, тих воїнів, що стоять щитом на полі бою та захищають нашу Україну і кожного з нас!

Дякуємо воїнам, які боронять рідну Україну  в тяжких боях, ризикуючи своїм здоров’ям та життям! Дякуємо ЗСУ! Ми обов’язково переможемо !

22 лютого в бібліотеці №5 зібралися шанувальники рідної мови та рідного слова. На гостину завітали учасники Академії пенсіонерів «Золота осінь» та викладачі Білоцерківської школи мистецтв ім. Якова Яциневича –  інструментальний ансамбль «Троїсті музики». 

Приводом для цього була подія – 21 лютого вся світова спільнота відзначала Міжнародний день рідної мови. Рідна мова – етнічна мова кожного народу, що асоціюється з корінним етносом держави, мова, якою людина думає та спілкується. 

Завідувачка бібліотекою Світлана Хмільова розповіла про історію виникнення свята. Це свято досить молоде. Воно започатковане у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. І на сьогодні – це свято, яке має трагічну історію. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які висловили свій протест проти урядової заборони на використання в країні

своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.

Академісти: Людмила Калітаєва, Світлана Шкляр, Валентина Сиволап та  Ніна Слободчикова натхненно читали вірші про рідну мову.

Всі присутні в ошатній виставковій залі мали змогу насолоджуватися чудовими музичними творами у виконанні Вікторії Брейш (скрипка), Лілії Костенко (віолончель) та Людмили Смаглій (фортепіано).

Читачам бібліотеки була запропонована книжкова виставка «Мова – серце нації!».



вівторок, 20 лютого 2024 р.

Небесна Сотня! Герої в наших серцях!

20 лютого в Україні щорічно відзначають День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні”.

Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Києва загинуло найбільше людей – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року за демократичні цінності та територіальну  цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

Цього дня ми вшановуємо пам’ять тих героїв, завдяки яким було змінено перебіг історії нашої держави під час подій Революції Гідності, тих, хто ціною власного життя захищав ідеали демократії, відстоював права та свободи людини, європейське майбутнє України.

Захищаючи Україну зараз, ми памʼятаємо, що наша міцність і сила духу базуються на міцності й силі багатьох українців, які не здавалися, які мріяли та діяли заради того, щоб Україна жила. Самостійна, вільна і сильна Україна, європейська і демократична, незалежна і цілісна.


До Дня Героїв Небесної Сотні у бібліотеці – філії 5 представлена книжкова виставка «Небесна Сотня! Герої в наших серцях».

 

понеділок, 19 лютого 2024 р.

Державний Герб! Шануймо символи України!

Державний Герб України – це офіційна емблема держави, що зображується на грошових знаках, печатках, на вивісках державних установ, навчальних закладів. Історія нашого державного Герба сягає дуже глибоко. 

Герб – це знак роду, міста, держави. У перекладі з німецької слово герб означає «спадщина». Тризуб належить до найстаровинніших священних знаків. Зображення тризуба на території нашої держави має дуже давню історію. Наскальні малюнки, гончарні вироби, монети, прикраси, які розкопують археологи, свідчать про те, що тризуб був поширений тут ще у 4 – 1 ст. до нашої ери, тобто 3-6 тисяч років тому. 

Перші згадки про герб в літописах належать до Х століття. В ХІ-ХІІІ ст. князі використовували тризуб як власну відзнаку влади. Дослідники походження цього знака висловлювали багато думок щодо суті самого знака, і всі погоджувались, що головним у ньому є число 3. Тобто поєднання трьох основ життя. 

19 лютого 1992 року Верховна Рада України своєю постановою затвердила Державний Герб незалежної України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті – національний символ українців, який поєднує в собі дух нашого народу, підкреслює свободолюбство та незалежність, символізує спорідненість поколінь, мир і творчу працю, є символом відродження Батьківщини та її традицій, продовженням славних сторінок історії України.

Герб  є одним із символів боротьби за національні та соціальні права українського народу, у яких втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса і багатство рідної землі, любов до України. Особливо зараз, коли йде війна державні символи України є особливо актуальними. Вони надихають наш народ на перемогу.

неділю, 18 лютого 2024 р.

З лютого місяця у бібліотеці № 5 стартував проект Всеукраїнської благодійної організації «Конвіктус Україна» - “Стійкість. Відновлення психосоціального благополуччя” за підтримки Агенства США USAID Ukraine в межах проекту “Розбудова стійкої системи громадського здоров’я”, який впроваджує організація Pact Ukraine: building the world of equal opportunities Європейський інститут політики громадського здоров’я.

Заняття проводить психологиня пані Лариса, яка пройшла програму тренінгу поглибленого рівня Центру психосоматичної медицини “Зцілення душі і тіла”, “Трансформація травми” Джеймса С. Гордона. 

Тренінг спрямований на розвиток здорового зв’язку розуму та тіла за допомогою медитацій та вправ з дихання, письма, малювання. Вже два заняття було присвячено технікам управління стресом і тривожністю та технікам подолання труднощів. Ця програма допомагає розпізнати труднощі та переживання, з якими стикаються люди, і дає розуміння, як з ними впоратися.

Учасники вчаться налагоджувати свій психологічний баланс та закладають основу для майбутнього здоров'я та щасливого життя.

Всі члени групи почали помічати значне покращення свого психоемоційного стану, відчувають позитивні зміни, так, як виконують вправи по діафрагмальному диханню та медитації. В декого покращився сон, з’явилася енергія до нових справ, відчувається внутрішній спокій. Варто додати, що і після занять учасники з задоволенням виконують вправи. 

пʼятницю, 16 лютого 2024 р.

16 лютого - День Єднання!

Під час війни це свято має особливий сенс: українці мають бути згуртовані як ніколи. Історичні випробування, які постали перед Україною й українцями, вимагають від нас монолітної єдності та рішучих дій. Разом ми непереможні! Переможемо разом!

Учасники академії клубу «Золота осінь» Благодійного фонду Костянтина Єфименка приймають участь у волонтерському русі від початку повномаштабної війни. Наші академісти  щодня роблять неможливе можливим. Стійкі, самовіддані, незламні та нестримні, різного віку але об’єднані єдиною метою допомагати всім, хто цього потребує. 

Тож напередодні свята в бібліотеці №5 до учасників академії «Золота осінь» завітали Білоцерківська волонтерська група в особі Юрія Москаленка та  Олени Фастівської для  вручила значків «Почесних волонтерів» та подяк.

Щиро вітаємо з нагородою, шановні академісти!