Клубу любителів книги «Валентина» 15 років

Валентина Мостіпан, керівник клубу

19 грудня весело відсвяткував свій ювілей клуб любителів книги «Валентина», що діє при бібліотеці №8. Запрошеними на свято були колеги-бібліотекарі, активні читачі клубу, представники від клубу Академії пенсіонерів. Серед почесних гостей: Петро Красножон, начальник відділу культури і туризму; читачі-меценати – Сергій Істомін, депутат міської ради; Павло Іщенко, директор ТОВ «Білоцерківський завод «Трібо»; Ольга Онопрієнко, директор ПП «Зодіак»; Григорій Музика, заслужений працівник культури України,актор КАОМДТ ім. П.Саксаганського; Інна Романюк, проректор з науки Білоцерківського інституту економіки та управління ВНЗ ВМУРЛ «Україна»; Степан Данилюк, професор, заступник директора МАУП та журналісти місцевих ЗМІ.

Петро Красножон привітав колектив бібліотеки зі святом та вручив нагрудний знак «Відзнака міського голови» організатору клубу Валентині Мостіпан.

Свято пройшло в невимушеній доброзичливій обстановці. Музичні вітання дарували Григорій Музика і Лариса Кузьмінська, бібліотекар філіалу №1, солістка Народного муніципального аматорського хору «Від серця до серця», колеги з центральної бібліотеки та читачі.Вітальне слово взяв і депутат Білоцерківської міської ради Сергій Істомін

Мистецькі сторінки духовної скарбниці

Картинна галерея, що розташована в бібліотеці №8, давно стала центром культурного життя міста. 5 грудня в її приміщенні відбулася надзвичайна подія – відкриття 20-ї щорічної виставки спілки професійних художників міста «Зимові діалоги».

Організатори виставки репрезентували творчі здобутки сучасних художників Білої Церкви. Більше 20 майстрів представили свої роботи. Серед них: Тетяна Максимова, Володимир Панфілов, Ігор Безвербний, Тетяна Матвієнко, Олександр Дмитренко, Крістіна Смєлова, Леонід Большаков, Валерій Вовченко, Тетяна Дмитрекно, Леся Гай.

Картини

Мить духовної краси

1 грудня у виставковій залі філіалу №8, за підтримки міського депутата Сергія Істоміна, відбувся творчий вечір соліста Національного Президентського оркестру, ім`я якого занесене до Золотого фонду Білоцерківського району, Григорія Музики.

Послухати відомого співака завітали читачі бібліотеки, у тому числі студенти коледжу сервісу та дизайну.

Бібліотекарі підготували слайд-презентацію краєвидів рідного міста, яка супроводжувалася піснями у виконанні Григорія Дмитровича.

На свято завітав давній друг маестро, професор Міжнародної кадрової академії Степан Данилюк, котрий розповів про дружбу з тоді ще не відомим Григорієм Музикою.

У залі звучали романси, а схвильована публіка знову і знову викликала співака на біс

З.Чутковська

Поетичні лабіринти

У читальному залі бібліотеки №8 відбулася зустріч з Миколою Сергійовичем  Мазуренком, автором поетичних збірок “Ціна життя” (2010р.), “Вода, що тече” (2012), “Жди меня” (2013), “Новий мир” (2013), “Якщо кохаєш, то живеш” та Оленою Мартузаєвою, котра принесла для читачів у дарунок нову збірку своїх поезій  “Лабиринты моей души». Першою книгою її віршів була збірка “Контрасты”.

Зустріч залишила у серцях читачів теплі і душевні спогади. Спочатку Микола Мазуренко розповів  про свою творчість, почитав вірші, а потім слово взяла пані Олена.

Настрою цієї жінки можна позаздрити, як і її думкам, котрі свіжістю і неповторністю вилилися плавними римами на листки паперу. Вірші розкриваються перед читачами маленькими філософськими сюрпризами, що робить їх романтичними, неповторними і знайомими, бо взяті із життя.

Поетка з почуттям гумору декламувала вірші і так же гумористично розповідала  свою творчу біографію, в якій немалу роль відіграла її мама. Хотіла стати хірургом, але життєві обставини привели на філософський факультет. Кілька місяців працювала у школі. А далі різні професії: завідуюча бібліотекою м`ясо-молочного технікуму, викладач кафедри бухобліку у Білоцерківському університеті, робота в податковій  інспекції. Звичайно, при такому колоритному житті і філософія поезії пані Олени колоритна. Про це свідчать її вірші, які ми пропонуємо вам прочитати.

Осень – не спросит, весна – не красна,

Лето – отпето, зима – не страшна.

Все чередою приходит, уходит,

Только погода меня не заводит:

Осенью – насморк, а летом сгораю,

В зиму судьбу на коньках догоняю:

Шмякнулась больно, потерла ушиб.

Жизнь не догнала, а жребий пришиб.

Да и весной не отходит душа…

Все надоело…Но жизнь – хороша!

***

Я, приходя домой, снимаю маску,

Кладу ее в комод, беру другую…

И окунаюсь в жизнь свою, как в сказку,

Где в разных лицах я себя рисую.

Перебираю маски, примеряю,

Рассматриваю трещинки на коже:

Вот в этой маске я тебя теряю,

А в этой друг без друга мы не можем…

А это что за маска? Я не знаю!

Какой красивый и печальный вид…

Я наклоняюсь ниже и вздыхаю:

На дне комода зеркало лежит.