Клубу любителів книги «Валентина» 15 років

Валентина Мостіпан, керівник клубу

19 грудня весело відсвяткував свій ювілей клуб любителів книги «Валентина», що діє при бібліотеці №8. Запрошеними на свято були колеги-бібліотекарі, активні читачі клубу, представники від клубу Академії пенсіонерів. Серед почесних гостей: Петро Красножон, начальник відділу культури і туризму; читачі-меценати – Сергій Істомін, депутат міської ради; Павло Іщенко, директор ТОВ «Білоцерківський завод «Трібо»; Ольга Онопрієнко, директор ПП «Зодіак»; Григорій Музика, заслужений працівник культури України,актор КАОМДТ ім. П.Саксаганського; Інна Романюк, проректор з науки Білоцерківського інституту економіки та управління ВНЗ ВМУРЛ «Україна»; Степан Данилюк, професор, заступник директора МАУП та журналісти місцевих ЗМІ.

Петро Красножон привітав колектив бібліотеки зі святом та вручив нагрудний знак «Відзнака міського голови» організатору клубу Валентині Мостіпан.

Свято пройшло в невимушеній доброзичливій обстановці. Музичні вітання дарували Григорій Музика і Лариса Кузьмінська, бібліотекар філіалу №1, солістка Народного муніципального аматорського хору «Від серця до серця», колеги з центральної бібліотеки та читачі.Вітальне слово взяв і депутат Білоцерківської міської ради Сергій Істомін

Мистецькі сторінки духовної скарбниці

Картинна галерея, що розташована в бібліотеці №8, давно стала центром культурного життя міста. 5 грудня в її приміщенні відбулася надзвичайна подія – відкриття 20-ї щорічної виставки спілки професійних художників міста «Зимові діалоги».

Організатори виставки репрезентували творчі здобутки сучасних художників Білої Церкви. Більше 20 майстрів представили свої роботи. Серед них: Тетяна Максимова, Володимир Панфілов, Ігор Безвербний, Тетяна Матвієнко, Олександр Дмитренко, Крістіна Смєлова, Леонід Большаков, Валерій Вовченко, Тетяна Дмитрекно, Леся Гай.

Картини

Мить духовної краси

1 грудня у виставковій залі філіалу №8, за підтримки міського депутата Сергія Істоміна, відбувся творчий вечір соліста Національного Президентського оркестру, ім`я якого занесене до Золотого фонду Білоцерківського району, Григорія Музики.

Послухати відомого співака завітали читачі бібліотеки, у тому числі студенти коледжу сервісу та дизайну.

Бібліотекарі підготували слайд-презентацію краєвидів рідного міста, яка супроводжувалася піснями у виконанні Григорія Дмитровича.

На свято завітав давній друг маестро, професор Міжнародної кадрової академії Степан Данилюк, котрий розповів про дружбу з тоді ще не відомим Григорієм Музикою.

У залі звучали романси, а схвильована публіка знову і знову викликала співака на біс

З.Чутковська

Поетичні лабіринти

У читальному залі бібліотеки №8 відбулася зустріч з Миколою Сергійовичем  Мазуренком, автором поетичних збірок “Ціна життя” (2010р.), “Вода, що тече” (2012), “Жди меня” (2013), “Новий мир” (2013), “Якщо кохаєш, то живеш” та Оленою Мартузаєвою, котра принесла для читачів у дарунок нову збірку своїх поезій  “Лабиринты моей души». Першою книгою її віршів була збірка “Контрасты”.

Зустріч залишила у серцях читачів теплі і душевні спогади. Спочатку Микола Мазуренко розповів  про свою творчість, почитав вірші, а потім слово взяла пані Олена.

Настрою цієї жінки можна позаздрити, як і її думкам, котрі свіжістю і неповторністю вилилися плавними римами на листки паперу. Вірші розкриваються перед читачами маленькими філософськими сюрпризами, що робить їх романтичними, неповторними і знайомими, бо взяті із життя.

Поетка з почуттям гумору декламувала вірші і так же гумористично розповідала  свою творчу біографію, в якій немалу роль відіграла її мама. Хотіла стати хірургом, але життєві обставини привели на філософський факультет. Кілька місяців працювала у школі. А далі різні професії: завідуюча бібліотекою м`ясо-молочного технікуму, викладач кафедри бухобліку у Білоцерківському університеті, робота в податковій  інспекції. Звичайно, при такому колоритному житті і філософія поезії пані Олени колоритна. Про це свідчать її вірші, які ми пропонуємо вам прочитати.

Осень – не спросит, весна – не красна,

Лето – отпето, зима – не страшна.

Все чередою приходит, уходит,

Только погода меня не заводит:

Осенью – насморк, а летом сгораю,

В зиму судьбу на коньках догоняю:

Шмякнулась больно, потерла ушиб.

Жизнь не догнала, а жребий пришиб.

Да и весной не отходит душа…

Все надоело…Но жизнь – хороша!

***

Я, приходя домой, снимаю маску,

Кладу ее в комод, беру другую…

И окунаюсь в жизнь свою, как в сказку,

Где в разных лицах я себя рисую.

Перебираю маски, примеряю,

Рассматриваю трещинки на коже:

Вот в этой маске я тебя теряю,

А в этой друг без друга мы не можем…

А это что за маска? Я не знаю!

Какой красивый и печальный вид…

Я наклоняюсь ниже и вздыхаю:

На дне комода зеркало лежит.

Ох, і лікували нас

Сьогдні читачі бібліотеки №8 мали нагоду зустрітися з акторами бібліотечного театру «Співограй». Приводом для зустрічі стали 125-ті  роковини від Дня народження класика української літератури, сатирика Остапа Вишні.

У виконанні співограєвців відбулася міні-вистава « Ох, і лікували нас».

Ведучими були учениці БЗШ №11 Настя Ходисько і Катя Герасимова.

Ролі виконували:Килина(Н.Мальчукова),Горпина(Л.Коломієць),Мотря(О.Омельчук), Уляна(Р.Гура), Палажка(Л.Єгорова), Одарка(К.Ніколенко).

Підготувала виставу В.Тимошенко, пр. редактор бібліотеки.

Зустріч з Євгеном Чернецьким

18 листопада в читальній залі бібліотеки відбулася зустріч читачів і школярів з Євгеном Чернецьким, краєзнавцем, істориком, науковцем відомим по всій Україні, Росії і Польщі. Постійне місце його досліджень і пошуків – архіви Кракова, Варшави, Львова, Житомира, Києва, Черкас, Чернігова, Вінниці і Білої Церкви. Наполеглива праця Євгена Анатолійовича увінчана виданням понад трьохсот матеріалів та книг.

За дослідницьку і видавничу роботу, краєзнавчі і публіцистичні виступи у місцевій пресі, йому присуджено міську молодіжну літературно-мистецьку премію ім.. М.Вінграновського (2001р.), а в 2003р. за видання книг «Старожитні часи на Пороссі», «Браницькі герба Корчак» та «Білоцерківський замок» він став лауреатом міської літературно-мистецької премії ім. І.Нечуя-Левицького. У 2007 році Євген Чернецький нагороджений відзнакою міського голови за багаторічну сумлінну працю, високу професійність, відповідальність за доручену справу.

2006 року у Москві Євген  Чернецький перший з іноземців на ХІІІ-х Савьоловських читаннях  отримав премію «Вирдена» за кращі публікації на генеалогічну тематику.

Як завідувач відділу інформаційно-краєзнавчої роботи Євген Чернецький проводить багато зустрічей, допомагає учням загальноосвітніх шкіл у дослідницькій роботі.

Євген Анатолійович розповів багато цікавої інформації про історію Білої Церкви, велику увагу було приділено роду Браницьких. Краєзнавець дав відповіді на запитання щодо нащадків Потоцьких, про польську аристократію і її ставлення до української культури, про підземні ходи парку «Олександрії», про родоводи та ін..

Герой не нашого часу

11 листопада в читальному залі бібліотеки №8 відбулася літературна година «Герой не нашого времени»  до 200-річчя від дня народження Михайла Юрійовича Лермонтова, російського поета.

На захід були запрошені представники  клубу Академії пенсіонерів «Золота осінь» та читачі бібліотеки. Гості мали нагоду почути про невідомі факти життя і творчості поета і  його вірші у виконанні ведучої  Н.Пругер, бібліотекаря читального залу.

Серед присутніх був і  депутат міської ради Сергій Істомін, він подякував бібліотекарям за цікаву інформацію і творчий підхід до своєї професії, а пенсіонерам – за активну життєву позицію

Творчість наставників

7 листопада 2014р. у виставковій залі бібліотеки №8 відбулося відкриття виставки  «Мистецька рада» творчих робіт викладачів мистецьких закладів Білої Церкви присвяченої Всеукраїнському  дню працівників культури і народної творчості.

У виставці взяли участь педагоги шкіл мистецтв №1, 3, 4, 5; Академічної художньої школи, Будинку художньої творчості, ЦТДЮ «Соняшник», Білоцерківського професійного ліцею, БЮТ «Прометей»,  Коледжу сервісу та дизайну,  Білоцерківського гуманітарно-педагогічного коледжу, міського товариства дітей-інвалідів та їх батьків «Аюрведа» та дитячої  студії образотворчого мистецтва  «Творчість».
Картини http://bcbiblio8.blogspot.com/p/blog-page_16.html

Опозиція, як генеральна лінія творця

6 листопада  2014р.

Презентація нової книги

ОЛЕКСАНДРА ВИГОВСЬКОГО

«Душа під № Дубль - А- 1п»

Місце проведення:

Центральна бібліотека

Торгова площа, 4/27

Початок заходу : 16.30

Опозиція, як генеральна лінія творця

В драматичному, а часто й трагічному, контексті нашої історії все очевиднішим стає, що в українців велика проблема із самоідентифікацією. Нас наче Бог покарав, наділивши водночас і затятістю до останнього подиху боронити своє -  віру, ідею, ім`я, Батьківщину, і хронічно безвольним, убивчим для самих себе лібералізмом та  лінивою поблажливістю. Ото воно й бореться в нас самих, щоразу роблячи слабкими та вразливими перед зовнішньою загрозою. Такі ми є і в вічно болючому питанні мови рідної – хтось за неї гинув і продовжує, а хтось вважає, що ніяка мова не може переважить ковбасу. Відтак, аби в цій боротьбі, насправді цивілізаційній, основоположній, не виграв байдужісінький обиватель, маємо покладатися на тих, кому важливість « мовної теми» не варто доводити. Це якраз вони зобов`язані ( бо мають дар переконання) просвітити ще не просвітлених. Це для них рідне слово – і цінність, й інструмент, і заробіток, і насолода, й зброя.

Сьогодні ми розмовляємо з одним із цих людей – журналістом, письменником, а ще художником, скульптором, дизайнером і просто неординарною особистістю – ОЛЕКСАНДРОМ ВИГОВСЬКИМ. Зустрілися ми напередодні презентації його нової книжки, а також ( зовсім не випадково) Дня української писемності та мови. Це й стало основною темою бесіди. Однак не менш цікавими були відкриття, що почалися вже під час Олександрової розповіді про себе.

Посієш характер

Він завжди був відмінником. Але не типовим як для радянського часу ( народився 1966-го). Тому що був бунтарем. Такий характер – не подарунок, особливо для особистостей творчих, чутливих. Хоча саме завдяки йому Сашкові вдалося зробити перший важливий крок на шляху до втілення юнацької мрії.

А сталося це в Сургуті, куди переїхала його сім`я, родина інтелігентів з містечка Коростеня. Публічно посварившись із директором школи й не побажавши визнати себе винним, 8-класник Сашко демонстративно залишив рідні пенати (чим, очевидно, навіки закарбувався в пам`яті колективу) й подався до Москви навчатися в спортивному інтернаті. Але через травму, а потім операцію на нозі з великим спортом довелося попрощатися.

Власне, прощатися впродовж життя йому доводилося ще з багатьма важливими речами та ілюзіями. Смерть батька, повернення з паралізованою матір`ю в Україну, болючі пошуки себе у світі, повному спокус, випробувань, розчарувань, втеча у вигадане, уявне…все це лишило рубця на серці й навряд чи посприяло пом`якшенню бунтівної вдачі.

Але якогось дня добрий друг (Олександр каже, що дружба, яка тривала зі студентської лави Дніпродзержинського індустріального інституту, між ними була справжньою, «як у Ремарка») покликав його до Білої Церкви, де тоді мешкав. Тут наш герой спробував себе у різних іпостасях, доки не наважився, як каже на авантюру – пішов до редакції відомої газети, зізнався редактору, що ніколи не писав, і попрохав дати йому шанс. Вона ризикнула. І, як знаємо, виграла…

Питання мови – принципове

З`сувалося, що Олександр Виговський, цей безкомпромісний щирий українець-інтелектуал, з дитинства був «абсолютно російськомовним». Так складалися життєві обставини. Цікаво, що саме в Росії він особливо почувався українцем: «брати» наші завжди полюбляли нагадати, що ми «хохли». Можна тільки здогадуватися, як закипала кров у жилах гордого «малороса» від такого нагадування.

- Зрештою, на початку 2000–их я твердо вирішив, що обов`язково вивчу українську мову. Але до ухвалення Верховною Радою сумнозвісного закону Ківалова-Колісніченка ми вдома все одно спілкувалися російською. Після того ми з дружиною прийняли вольове рішення і в родині говорити тільки українською мовою. Це для мене питання принципове, - розповідає Виговський.

Він переконаний, що в низці державних свят присвячене нашій рідній мові обов`язково має бути: « З тією кількістю заборон, які пережила українська мова, ми просто зобов`язані відзначати цей день. Хоча б для того, аби прийдешні покоління не забули, яким вистражданим є право української мови на існування, як змогла вона зберегтися, попри численні «наїзди».

«Воїни світла, воїни бобра»

Звісно, ми говорили про його книжки, котрих поки що в Олександра видано п `ять: «За руку з Хороном», «Сучасні міські легенди», «Прет-а-порте-2011», "Горохова-forever" та "Душа  під № Дубль-А-1П" Останню він презентував днями. «Це було намагання зробити розважальну книжку, каже автор. – Там  і кохання, і воскресіння з мертвих, і війна, і бандити, і алжирці – скажена еклектика. Ця книжка дещо випадає із загального контексту моїх видань, що зосереджені, за великим рахунком, на моральності в широкому сенсі, не показній, а тій що йде від серця».

До речі, «Душа…» Виговського зацікавила члена журі конкурсу «Коронація слова», в якому взяла участь, представника видавництва «Кассіопея». Завдяки йому із книжкою нашого земляка ще до її виходу друком познайомилися сотні читачів-користувачів віломих західних сайтів електронної книги.

Готові до виходу в світ ще два проекти. Один з них – «Воїни світла, воїни бобра» - став результатом поїздки письменника в зону воєнних дій на Донбасі. Це «детектив в умовах війни». Другий – «Новосвітські батюшки і матушки» - є спробою автора сказати про православ`я з доброю посмішкою, жартом. Несподівано й цікаво, як, втім, і все, що виходить з-під пера О.Виговського.

«Я люблю Білу Церкву над усе»

Завжди цікаво знати, ким почувається людина, котра спробувала себе в дуже багатьох ролях, залишаючи оголеним нерв, сентиментальною душу, вразливим серце…Філософом? Художником? Психологом? Анатомом? Поетом?

Наш співрозмовник відповідав дуже симптоматично. Саме в цьому контексті згадав, що він досі зостається трохи  в дитинстві ( ніколи не пропустить доброго мультика чи гарний футбол). А ще промовив «крамольну» фразу: « Я люблю Білу Церкву понад усе, навіть більше, ніж рідне місто. У мене тут виходить те, що не вдавалося ніде раніше. У мене тут виходить жити…»

Жити «по Виговському» означає постійно чогось досягати, тобто працювати.

А щодо людини-творця… «Письменник мусить бути обов`язково чимсь незадоволений – собою, оточенням, ладом. Опозиція – ось генеральна лінія творця. Інакше не буде мотивації змінювати світ. Інакше він перетвориться в офіціанта», - глибоко переконаний наш сьогоднішній гість. Судячи з усього, слово Олександра Виговського не планує перетворитися в тацю на долоні обслуги. Воно воліє залишатися пекучим смолоскипом…

В.Храбуст

Громадська думка. – 2014. – 7 листопада. – С.1

Козацькому роду нема переводу

14 жовтня -  християнське і народне свято Покрови Пресвятої Богородиці .

З 1999року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва.

У Київській Русі Пресвяту Матір вважали могутньою заступницею та покровителькою, цілковито віддаючись під її покров. Князь Ярослав Мудрий віддав свою державу під опіку Богоматері. За її посередництвом Почаївський монастир був врятований від турків.

Козацтво України вважало Пресвяту Богородицю своєю особливою покровителькою. Тому на Запоріжжі була збудована церква Святої Покрови, і празник цей урочисто святкували на Січі. Куди б доля не заносила козаків, завжди з ними була ікона Пресвятої. Існує переказ, що після зруйнування Запорозької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай, взяли ікону Покрови.

Першоджерела:

Позакласний час. – 2014. - №9. – С.83

Місце зустрічі - парк "Олександрія"

2 жовтня  учасники клубу “Золота осінь” обрали продовженням  циклу заходів до Дня людей похилого віку парк “Олександрію”.

Чудова осіння  погода, ніжне сонечко запросило до зеленої перлини України ентузіастів активного відпочинку.

Зоя Чутковська,  провідний бібліограф  бібліотеки №8,  підготувала для членів клубу бліц-інформацію до Всесвітнього дня посмішки. Переконливі факти про те, що посмішка гармонізує характер, покращує здоров’я і робить життя людей  щасливим надихнули учасників на бажання частіше посміхатися  та з оптимізмом ставитися до  життя в поважному віці, про що свідчать світлини, зроблені в парку.                

         Після розповіді всі учасники осіннього відпочинку відвідали “Яблуневий грот”.                              
         Доброзичливі господарі  яблуневого саду пригостили нас запашними смачними плодами.
         М.Боженко

Друга молодість приходить до тих, хто першу зберіг

Людська осінь буває різною: дощовито-сумною, фаталістично-зимною, та може бути й сонячною, теплою й привітною, мов бабине літо. І дуже важливо, щоб старість, або ж витонченіше  - елегантний вік, переповнювали світлі емоції та нові гарні події. Незмінним трудівником у цьому русі без перебільшень можна назвати колектив міської бібліотеки №8, котрий проводить численні заходи, залучаючи пенсіонерів до активного громадського життя, творчості та саморозвитку.

Один з них – приурочений до Міжнародного дня людини похилого віку – відбувся першого жовтня у виставковій залі книгозбірні й мав досить насичену, навіть сповнену цікавих сюрпризів програму.

У ході дійства виставкове приміщення непомітно перетворилося на зал маленького затишного провінційного театру, стіни якого були прикрашені роботами з бісеру майстрині

О.Краюхіної, а зі сцени дві маленькі ведучі в національному вбранні енергійно і дотепно вели свято, виступаючи , ніби перед рідними бабусями й дідусями, чим безперечно тішили присутніх й раз у раз отримували заслужені оплески. Глядачів поважного віку привітали також вихованці Школи мистецтв №1 та Будинку юного техніка «Прометей», подарувавши свою музичну та гімнастичну майстерність.

Піднімалися на сцену й винуватці свята. Зокрема, актори самодіяльного бібліотечного театру «Співограй», котрі зачитували авторські поетичні твори, серед яких було і тендітне зізнання жінці, з котрою прожив усе життя, і вірш про добровольчий батальйон «Азов» від матері, чий син там воює ( більшість у залі, як і авторка, не втримали сліз).

Захід був сповнений численними вітаннями, побажаннями, подяками й, безперечно, залишив у серцях присутніх цілий калейдоскоп теплих і щемливих емоцій, що, як на нас, і ставили за мету організатори свята.

Як влучно зауважила одна з виступаючих, цей вік прекрасний, адже «ми ще все можемо і вже все знаємо». Хотілося б, аби якомога більше людей елегантного віку були сповнені таким оптимізмом і по-справжньому жили кожного дня.

Б.Храбуст

Громадська думка. – 2014. – 10 жовтня. – С.8

http://www.odnoklassniki.ru/dk?cmd=logExternal&st._aid=Conversations_Openlink&st.name=externalLinkRedirect&st.link=http%3A%2F%2Fwww.odnoklassniki.ru%2Fvideo%2F62774976501003-1

Сакральне мистецтво

Заслужений майстер народної творчості України Ольга Краюхіна
Персональна виставка робіт з бісерної мозаїки "В роздумі..."
(18.09.2014 - 2.10.2014)

Молитва оптинських старців

Господи, дай мені зустріти з душевним спокоєм усе, що принесе мені цей день. Дай мені цілковито віддатися на волю Твою святу. На всяк час дня цього в усьому настав мене і підтримай мене, Господи. Які б я не дістав звістки, навчи мене приймати їх зі спокійною душею і твердим переконанням, що на все Святая Воля Твоя. У всіх ділах моїх і словах керуй думками моїми і почуттями. У всіх непередбачених випадках  не дай мені забути, що все Ти посилаєш. Навчи мене просто і мудро ставитись до всіх людей, нікого не ображаючи, ані засмучуючи. Господи, дай мені силу перенести втому і всі події цього дня. Керуй моєю волею і навчи мене молитись, вірити, надіятись,терпіти, прощати і любити.

Спілкування об`єднує

Вівторок 23 вересня у бібліотеці №8 був незвичним. На відміну від інших, цього дня у приміщенні читального залу лунали дитячі голоси. Не дивлячись на те, що бібліотека обслуговує доросле населення мікрорайону, цього разу в центрі уваги були діти і приводом для їхньої присутності стало відкриття клубу молодих мам « Я – мама», який поповнив читацьке об’єднання «Від захоплення -  до книги». Це вже сьомий клуб за інтересами, котрий діє при бібліотеці №8.

Відкриття відбулося о 16.00. Запросили мам-читачів бібліотеки і їхніх діток, мам-жительок мікрорайону; керівників громадських організацій: Олену Георгіївну Іванову, голову ГО «Допомога дітям Чорнобиля», Ірину Віталіївну Бирловську, голову ревізійної комісії ГО «Аюрведа», Тамару Заіндінівну Сангарієву, керівника недільної школи Всеукраїнської громадської організації «Діаспора чеченського народу», Марину Геннадіївну Лисич, голову ГО «Правова єдність» і, звичайно, Раїсу Павлівну Григоренко, директора Білоцерківської міської централізованої бібліотечної системи.

У бібліотеці ведеться активна робота з громадськістю мікрорайону.

Керівником і ініціатором створення такого об`єднання читачів  стала Світлана Петрівна Хмільова, завідуюча бібліотекою, вона ж і була ведучою першої зустрічі. Завідуюча подякувала благодійникам : Ярославу Вікторовичу Яременко, депутату Білоцерківської міської ради, Олені Гергіївні Івановій, Салману Аюбовичу Садаєву, голові правління Всеукраїнської громадської організації «Діаспора чеченського народу», Тарасу Васильовичу Обельницькому, голові штабу політичної партії «Всеукраїнське аграрне об`єднання "Заступ"», котрі в скрутний для країни час знайшли можливість допомогти матеріальними коштами і побажала мамам успіху у вихованні дітей та створенні хороших сімейних відносин.

На заході виступили:  Раїса Павлівна Григоренко, вище згадані представники організацій та читачка Наталя Ярошинська, мати чотирьох дітей.

Присутні обрали новостворений актив і пообіцяли дружню підтримку у роботі клубу.

Значну  зацікавленість у дійстві проявили і дітлахи. Вони бавилися у куточку, створеному для них бібліотекарями. Іграшки, надувні кульки, розмальовані дитячі столики і стільчики створювали у спілкуванні дітей затишну  домашню атмосферу. Ініціативна в «ораторському мистецтві» маленька Мартуся Никоненко поставила конкретне запитання виступаючій: «Ти, вже скінчила? Так?», чим викликала розрядку ділової атмосфери і внесла подих невимушеності і  довіри до присутніх.

 Ідея створення  клубу молодих мам дуже актуальна. Люди очікують великої підтримки від його організаторів у вирішенні проблем сімейного виховання дітей та побудови стосунків між батьками і дітьми.

Роздуми художниці

 18 вересня  у міській виставковій залі бібліотеки №8 відкрилась  персональна виставка заслуженого майстра народного мистецтва України Ольги Краюхіної. 

      Краюхіна Ольга Миколаївна народилась 18 червня 1954 р. в Білій Церкві. З 1992року  проживає у с.Фурси Білоцерківського району. У 1995р. заснувала благодійний фонд “Калина”, в якому діти займались декоративними видами мистецтва.

Бісерною мозаїкою займається з 1998 р.

У 2000 р. відбулася І персональна  виставка в культурологічному центрі України (Києво-Печерська лавра);

2001-му – персональна виставка в Українському домі;

2003 р. – персональні виставки у м.Славутич та в обласній і районних держадміністраціях; 2006 р. – персональна виставка в музеї ім. Т.Шевченка м.Київ; 

2007-2009 – персональні виставки в Білій Церкві.      Активна учасниця обласних виставок

декоративного мистецтва в Палаці  культури України, міських, районних виставках народних майстрів.
      У 2009 р. присвоєно звання “Заслужений майстер народної творчості  України”.
      З 2004 р. працює завідуючою студією декоративно-вжиткового мистецтва “Калина” с. Фурси.
      Роботи Ольги Миколаївни є в музеї ім. Т.Шевченка м.Києва, краєзнавчому музеї Білої Церкви, приватних колекціях в Україні та за кордоном.
      На цьогорічній  виставці “В роздумі…” майстриня представила 127 робіт не тільки бісерної мозаїки, а й флористичні композиції.
      Численні друзі, соратники і шанувальники привітали Ольгу Миколаївну з цікавою виставкою: головний спеціаліст міського відділу культури і туризму заслужений художник України Олександр Жарко, отець Валерій, художниця і письменниця Галина Невінчана, голова міськрайонного осередку ВУТ “Просвіта” ім. Т.Шевченка, член НСПУ Володимир Іванців.
      Виставка триватиме до 3 жовтня, тож запрошуємо її оглянути і отримати насолоду від творчості заслуженої майстрині народного мистецтва України.

Л.Михайлюк

Цікава зустріч

11 вересня в бібліотеці №8 відбулася довгоочікувана зустріч  “академістів” після літніх канікул. Перше зібрання присвятили  презентації фільму “Історія міста в світлинах”.

      Яскраві враження  отримали члени клубу “Золота осінь” Академії пенсіонерів від зустрічі з людиною, яка закохана у своє місто –  Анатолієм Степком.    

      Використовуючи фото та демонструючи відеофільм,  наш гість розповів цікаві факти з історії міста над Россю, провів заочну екскурсію по вулицях Білої Церкви.
      Слухачі та глядачі отримали задоволення від перегляду фільму і запросили пана Анатолія на ще одну зустріч.

Майя Боженко

Шоколадний день

День шоколаду саме найсолодше і найпопулярніше свято серед жителів планети. На відміну від інших, в різних країнах його святкують:  7 липня, 11липня, 4 вересня і 28 жовтня.

У бібліотеці №8 цей день святкували 4 вересня. Книжкова виставка «Його величність шоколад», шоколадний гороскоп зодіакальних знаків, виставка репродукцій картин «Шоколадний настрій», виставка декупажних робіт виготовлених працівниками бібліотеки та її читачами на тему шоколаду прикрасили читальну залу. Святкового настрою додавало музичне оформлення: «шоколадні мелодії» звучали в той час, коли співробітниця фірми «Amway» готувала гарячий шоколад і фрукти в шоколаді за святково прибраним круглим столом. Це був самий привабливий епізод дійства, адже фрукти смакували всі гості. Шоколадні призи отримали переможці конкурсу «Створи букет із шоколадних цукерок». Із задоволенням взяли участь у складанні пазлів за обкладинками книг про шоколад студенти коледжу сервісу та дизайну. Всі завдання виконувалися із великим захватом, тому ведуча Ніна Пругер провела ще й вікторину «Цікаві факти з історії шоколадних музеїв». Гості активно відповідали на запитання і отримували – шо-ко-лад.

Але все це було потім. А спочатку - традиційне відкриття свята з цікавими повідомленнями про шоколад, про шоколадні музеї в різних країнах та слайд-шоу альманах «Смак шоколаду»,і,  вітання гостя Сергія Істоміна, депутата міської ради, його подарунки і приємні спогади про нашу бібліотеку.

По закінченні дійства гості ще довго не покидали читальну залу: пили чай і смакували самотужки приготований вдома шоколад, який принесла Наталя Мальчукова, читачка бібліотеки, учасниця бібліотечного театру «Співограй».

Свято пройшло в режимі «Non Stop».

Вл.інф.