«Життя як кіно, кіно як життя» (до 100-річчя Сергія Параджанова)

9 січня 1924 року народився Сергій Параджанов.
Сергій Параджанов - символ українського кінематографу, людина бурхливого темпераменту, творець яскравого, всеперемагаючого мистецтва. Його cвіт схожий на дивовижну легенду. Він створював і руйнував міфи, і врешті-решт сам став міфом. Через те його знають майже всі, й не знає ніхто. Так відгукувалися про цю незвичайну людину ті, хто хоча б раз у житті зустрічався з ним, з цим погоджуються усі, хто долучився до його творчості.

Шановні поціновувачі світу мистецтва! Пропонуємо вашій  увазі  віртуальну виставку книг із фонду бібліотеки # 5 «Життя як кіно, кіно як життя»(до 100-річчя Сергія Параджанова).  Ці книги подарують  уявлення про те, як складався мистецький космос  одного з найвидатніших митців ХХ століття.. 

Дзюба. І.  Сергій Параджанов. Більший за легенду  / Іван Дзюба, Марта Дзюба.  -  К. : Дух і Літера, 2021. - 222 с. - (Постаті культури)

Книга Івана та Марти Дзюбів складається з текстів (мемуарні нариси, статті та інтерв’ю), які є своєрідними коментарями до життя і творчості Сергія Параджанова, одного з найвидатніших і найоригінальніших митців України та світу. Його образ складають міфи та міфологеми, переважно витворені самим Параджановим. Тексти авторів книги розширюють цей образ у найцікавіший спосіб – доповнюючи життєвими подробицями, сюжетами й концептуальними інтерпретаціями вчинків кіномитця, котрі однаковою мірою дотичні як до життя побутового, так і власне художнього. А ще ця книга дарує читачеві уявлення про те, як складався мистецький космос Параджанова, яким чином відбувся перехід від режисера, що працював з традиційними міфами комуністичної ідеології, до художника, що заговорив мовою національних міфологій в їхній авангардовій, напрочуд сучасній іпостасі.

Для людей, залюблених в культуру і її геніїв. Геніїв, що витворюють не тільки себе, а й світ, який формує людину і людство як субстанцію творчу, спрямовану у безмір історико-культурного часо-простору.

Сергій Параджанов і Україна. Зб. статей і документів/ Упоряд. Л. Брюховецька. – К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2015.- 288с

Сергій Параджанов залишив яскравий слід у світовому кіно. З 1952 по 1973 рік він з невеликими перервами жив і працював на Київській кіностудії ім.. О.Довженка, де був лідером незалежного мистецтва, що сформувалося в часи «відлиги». У збірнику «Сергій Параджанов і Україна» розглянуто широкий комплекс питань, як творчого, такі соціально-політичного характеру. В наукових дослідженнях автори розглядаютьсвоєрідність творчого стилю постановника «Тіней забутих предків»,«Саят-Нови» та нездійсненого фільму «Київські фрески»,тогочасний мистецький контекст, роль образотворчого мистецтва в його режисурі.Ті, кого цікавить доля Параджанова та причини його арешту, зможуть познайомитись із розсекреченими архівами КДБ, а також сторінками «Щоденника» Святослава Іванова,  Голови тогочасного Держкіно України. Цінними є спогадиМарти Дзюби, Івана Дзюби, композитора Мирослава Скорика та інших людей, які спілкувалися з режисером. Завершують книгу думки Параджанова, висловлені в Києві після прем’єри вфільму «Ашик-Керіб».

Про Параджанова //Рапай К. Коло Якутовичів  /Катерина Рапай .- К. : Дух і Літера, 2021. -  С.119-155 с. - (Постаті культури)

 Ця книжка представляє п’ять знакових фігур української культури з особистого патерика авторки. Це її батьки, видатні скульптори Ольга Маркіш та Микола Рапай. Це її бабуся Зінаїда Йоффе, що була дотична до розвитку української філології. Це династія художників Якутовичів, яка стала її родиною. Це Григорій Гавриленко та Сергій Параджанов, великі митці, з якими пов’язані дитинство та юність авторки. У своїх спогадах Катерина Рапай влучно передає світи постатей свого оточення, запрошуючи зануритися в них і читачів.

«Тіні забутих предків» //Тримбач С. Кіно народжене Україною : ілюстр. історія : [альб. антол. укр. кіно] / Сергій  Тримбач ; [ред.: А. Стародуб, І. Ставчанський]. – К. : Саміт-книга , 2019. – С.204-207

У виданні йде мова не лише про кіностудію ім. О. Довженка, вона про все українське кіно. Ювілей кіностудії став приводом оприлюднити матеріали, появи яких давно чекала Україна. Ці матеріали охоплюють період від становлення українського кіно на межі XIX-XX ст. до сучасної доби, коли відбувається справжнє відродження і оновлення кінематографу України. Особливістю книги є те, що вона пропонує різнопланові точки зору на кіностудію. Тут і загальний план, який дає розуміння закономірності поступу кіно, і середні та крупні плани, які дозволяють заледве не зазирнути в очі нашим кінематографістам. Окремі сторінки книги присвячені культовому  фільму «Тіні забутих предків», знятому на кіностудії ім. О. Довженка. Текст книги наповнений багатим  ілюстративним матеріалом.

Брюховецька Л. Не екранізація, а імпровізація. «Intermezzo»: нездійснений задум Сергія Параджанова / Лариса Брюховецька // КіноТеатр. – 2021. - № 6. – С.41-43 Слова, винесені в епіграф, написані 1965 року і стосувалися сценарію Сергія Параджанова «Київські фрески». І Лесь Танюк як у воду дивився – фільм, уже запущений у виробництво, зняти не дозволили. Згадані ним правила – проходження сценарію та його затвердження в інстанціях – були обов’язковими для всіх радянських кінематографістів. У випадку з Параджановим тим більше: його сценарії проходили всі етапи, але заборона була гарантована, адже він був під пильним наглядом спецслужб…

Збагачений і щасливий, принижений і ображений, почувався вільним Сергій Параджанов // Музейний провулок. - 2008. - №1. -  С. 100-111.

На творчість Сергія Параджанова вплинули його захоплення фольклором та образи з дитинства у Тбілісі. Понад п’ять років режисер провів у в’язниці, але гнітючі умови ув’язнення не відобразилися, однак, у фільмографії вірменина. Усі його стрічки були створені попри тиск від радянської влади, яка намагалася блокувати йому можливість знімати кіно

Сергій Параджанов - геній, якого не зрозуміли

http://ukrzurnal.eu/ukr.archive.html/119/

Перше, що зазвичай спадає на думку при згадці імені Сергія Параджанова - це, безперечно, його феноменальні «Тіні забутих предків». Проте мало хто знає, що цей непересічний режисер працював на професійному рівні з технікою колажу, асамбляжу, реді-мейду, перформансу, графічного малюнка, виготовляв ляльки та декорував предмети одягу. Все це він робив і задовго до свого ув’язнення, і під час та після нього.

 Як Сергій Параджанов вплинув на сучасну культуру імоду https://vogue.ua/article/culture/kino/kak-sergey-paradzhanov-povliyal-na-sovremennuyu-pop-kulturu-43227.html

Костюми Параджанова в кіно і в реальному житті - витвори мистецтва. Він стилізував зірок кіно 1980-х, дарував Ів Сен Лорану альбом своїх ескізів і розписував парасольку для Франсуази Саган. Сьогодні його авторський стиль підхоплений сучасними авторами - з подачі режисера Тарсема Сінгха новий кліп Леді Гаги «911» практично повністю знятий «під Параджанова».  Про історію створення «костюма Параджанова» і про те, як режисер досі впливає на світове кіно і моду.

Від кашкетів до брилів з інсталяціями: які капелюхи носив Сергій Параджанов https://jetsetter.ua/vid-kashketiv-do-bryliv-z-instalyatsiyamy-yaki-kapelyuhy-nosyv-sergij-paradzhanov/

Неможливо говорити про творчість Параджанова, не згадавши про його любов до костюмів, особливо - до капелюхів. Однотонні кашкети та берети, солом’яні брилі (з додатковими «інсталяціями» і без них) та інші головні убори, про які мода нічого не знала раніше. Саме так можна описати смакові вподобання режисера, який став справжнім трендсетером XX століття попри політичні ув’язнення та утиски радянської влади.