Володарі гетьманської булави очима українських письменників

В одному зі стародавніх переказів Україну названо «шматочком раю на землі». Мабуть, тому доводилося народові знову й знову боронити її від запеклих зазіхань чужинців. Протягом віків, починаючи з 15 століття, обов’язок охорони українських земель покладався на козацтво.

Від часів зародження козацтва на землях України в середині XV століття з його середовища вибивався старший, або ж отамана, потім – гетьман. Одні кажуть, що така виборність була пережитком племінних часів, коли обирався найсильніший чи наймудріший – вождь племені, інші зауважують, що українці перебрали традицію в австрійських імператорів, польських королів або ж кримських ханів. Як би там не було, але вже на кінець XVІ століття в козацтва остаточно утвердився владний звичай обирати з-поміж себе найбільш здібного. При цьому важливо, з якого соціального середовища він походив – князів чи шляхти, козацтва, селянства чи духівництва. Хоча очевидно, що перевага віддавалася «козакам з діда-прадіда».

І до цього часу історики жваво дискутують стосовно того, яким було політичне становище козацьких гетьманів як правителів України, особливо якщо прирівнювати їх до європейських чи азійських володарів. Гетьман усієї України - колишня найвища урядова політична посада України, яка була еквівалентом голови держави.

У кожного з гетьманів України були власні ціннісні орієнтири, але багатьох із них під впливом іноземної пропаганди свого часу звинувачували у «свавільстві», «зрадництві», «відступництві», «угодовстві», «демагогії» тощо, забуваючи при цьому про те, що вони були не тільки воїнами, але й політиками, а отже, подобалися одним і були ворогами для інших. Тож,  потрібно  зрозуміти людей, які діяли за тих чи інших історичних обставин, що значно відрізняються від сприйняття сьогочасної дійсності. Наше суспільство поступово осягає просту філософську істину – треба не судити, а намагатися розуміти своїх попередників, які творили нашу країну в далекий історичний час.

Пропонуємо подивитися на володарів гетьманської булави очима  українських письменників.

Віктор Вальд. «Меч Сагайдачного»

Величною та кривавою була перемога козаків у битві під Хотинським замком. Тоді поранили славного гетьмана Сагайдачного. На знак пошани, на честь великого подвигу він отримав з рук польського королевича Владислава меч. Та зброя стала символом козацької відваги й хоробрості. Однак тепер реліквію викрадено, і сліди злодіїв ведуть до султанського палацу в Стамбулі. Меч необхідно повернути. Сімнадцятирічний Іван Сірко та кілька найхоробріших відчайдухів-козаків вирушають до столиці Османської імперії. Серед ворогів вони зустрінуть друзів. Серед відчаю знайдуть відвагу. А ще зброю, яка здатна вразити в саме серце. Зброю, небезпечнішу за меч Сагайдачного та яничарські ятагани…

Ярослава Дегтяренко  «Між двох орлів»: трилогія

Перша книга – «Гідний наступник».  1657 рік. Зріє повстання проти гетьмана Івана Виговського. Московський цар Олексій отримує донос від кошового Барабаша із проханням дозволити козакам обрати нового гетьмана. Розбрат і міжусобиці на руку цареві. Він хоче використати запорожців для боротьби із Річчю Посполитою. Молодий козак Демко Гориченко дізнається про зраду Пушкаря та Барабаша й вирушає до Чигирина, щоб попередити гетьмана. Далеко від дому він дізнається, що його родину вбили, а хату спалили. Помста - усе, що залишається у хороброго Демка. І ще - кохання до красуні Наді, вихованки підступного Пушкаря… Між обов’язком та почуттями, між коханням та ненавистю, між двох орлів - яким буде вибір?..

Друга книга – «Зраджений гетьман» .Осінь 1658 року. Цар Олексій оголошує Україні війну. Лесько, намагаючись повернути кохання Олесі, дізнається, що вона вийшла заміж за іншого. З розбитим серцем хлопець кидається у вир війни, чекаючи нагоди загинути як справжній воїн. Але, схоже, на нього покладена важлива місія і помирати йому зарано. Тим часом гетьман Виговський шукає союзників, щоб протистояти військовій агресії Московії.Поки гетьман зайнятий війною, усіма забутий Юрась Хмельниченко, піддавшись на вмовляння свого дядька Якима Сомка, організовує проти Виговського змову. Ситуація в країні стає напруженою. Чим обернеться для України прагнення волі?

Третя книга - «Олеся: поміж честю та коханням» . Влада молодого

Хмельниченка слабка та непевна. Козацькі полковники підбурюють гетьмана зректися булави. Олеся отримує звістку, що в бою з татарами загинув її чоловік Михайло, і тепер дівчина вільна від шлюбу з нелюбом. Вона мріє повернутися до коханого Леся, та її звинувачують у крадіжці й ув’язнюють. Звідки чекати допомоги? Тим часом Юрій Хмельницький майже готовий скласти гетьманську булаву та віддати владу Виговському. Над Україною скупчуються темні хмари: Московія та Річ Посполита неситим оком задивляються на українські території. І поки держава чекає на тверду руку сильного керманича, Олеся сподівається на порятунок коханого. У цьому вирі подій, захищаючи своє від чужих, найголовніше - не втратити те, що є…

Павло  Загребельний. «Я, Богдан» (Сповідь у славі)

У романі Хмельницького зображено як мудрого політика, освічену, талановиту людину, непересічну особистість з неабиякими суперечностями, внутрішніми драмами. Роман написаний у формі монологу гетьмана (звідки й підзаголовок твору «Сповідь у славі»). Від його імені письменник звертається до народу, вболіває за його майбутнє. Богдан у сповіді відстоює правду звичайної людини: «Хіба й мене самого не пробували очорнити? Оточували легендами, але я волів жити поза ними, гаразд відаючи, що в легендах зникає жива особистість і лишається тільки безплотний символ, яким кожен може скористатися для своїх цілей».

Юрій Косач «Рубікон Хмельницького»

Глибока та душевна повість про життя в умовах важкої історичної доби. Вона переносить читача в часи буремного XVII століття, коли Україна переживала складні часи боротьби за своє існування.

Повість розповідає про життя та діяльність легендарного гетьмана Богдана Хмельницького, який вів Національно-визвольну війну козацтва проти польської шляхти та її війська. Книга детально описує складні взаємини між польсько-литовським королівством та українськими козаками, а також драматичні історичні події, які відбувалися в той період.

Юрій Косач вдало передає емоції та переживання персонажів, розкриває широкий діапазон їхньої внутрішньої боротьби та моральних вчинків, роздумів. Кожен персонаж в книзі має свою характеристику, що дозволяє читачу більш детально розібратися в подіях, які розгортаються на сторінках повісті.

Окрім цього, книга «Рубікон Хмельницького» - це важлива історична реконструкція, яка допомагає зрозуміти та оцінити значення історичних подій періоду козацьких війн та Гетьманщини для українського народу. Її можна вважати не тільки чудовим літературним твором, а й цінним джерелом з історії України. Загалом, книга "Рубікон Хмельницького" - це видатний твір української літератури, який вражає своєю історичною детальністю, мудрістю та глибиною. Він сподобається всім читачам, котрі цікавляться вітчизняною історією, нашою сивою давниною та шукають відповідні книги на дані теми.

Богдан Лепкий. Трилогія про Івана Мазепу, яка складається з таких повістей:

1. Мотря

2-3. Не вбивай. Батурин

4. Полтава

5. З під Полтави до Бендер. Крутіж

Вони послідовно відтворюють хронологію подій, кожна з них має самостійне значення, тому й публікувалася автором окремо. Головний герой усіх п’яти повістей - український гетьман Іван Мазепа (1639–1709), кінцевою метою політики якого було утвердження державності України. Відчувається велика кропітка робота автора при створенні історичного роману. Сама постать визначного гетьмана Івана Мазепи дуже важлива в історії України, мало оцінена, але і не зовсім однозначна. Радянська історія нав’язувала українцям ім’я Мазепи як зрадника. Але ким був насправді Іван Мазепа? Відповідь на це нелегке, болюче і складне питання намагався знайти Богдан Лепкий і подав свою інтерпретацію подій, вчинків, рис характеру гетьмана Івана Мазепи.

Тимур Литовченко, Олена Литовченко «Пустоцвіт»

Влітку 1744 року імператриця Єлизавета Петрівна милостиво розглянула й затвердила петицію про поновлення гетьманства на українських теренах. Булава дісталася хлопцеві з незаможної родини, який зробив фантастичну кар’єру  -Кирилу Розумовському, рідному братові морганатичного чоловіка імператриці. Життя закружляло у скаженому калейдоскопі... А що ж одержала Україна?! Невиправдані очікування, бездарне керівництво, бездіяльність у вирішальні години... Фінал був закономірним: остаточна втрата державності.

Тимур Литовченко, Олена Литовченко «Принц України»

23 лютого 1957 року в Кремлі святкували не тільки День Радянської армії та Військово-морського флоту - політична еліта СРСР мала значно більш ґрунтовний привід для святкування: адже цього дня в Лондоні за загадкових обставин помер гетьман у вигнанні Данило Скоропадський, син гетьмана Павла Скоропадського. Особливо з цього радів радянський генсек Микита Хрущов. По-перше, тому, що ніяких гетьманів в Україні більш ніколи не буде, а по-друге - шлях до укладання повномасштабної торговельно-економічної угоди з Великою Британією відтепер був відкритий. То хто ж такий був Данило Скоропадський?

Ще будучи зовсім малим, він опинився з родиною на чужині. Проте мрії про незалежну Україну, яку хлопець, хоча й не довго, встиг відчути й побачити зблизька, ніколи його не полишали. Слідуючи заповіту батька, Данило Скоропадський усе своє подальше життя присвятив служінню в ім'я України, був палким патріотом і свято вірив у свій народ. Авторитет гетьманича серед української діаспори був надзвичайно високим, і його, безперечно, можна назвати одним із лідерів українського руху в еміграції. Отже значення цієї людини для українців, що жили за кордоном, важко переоцінити. Що ж все-таки сталося 60 років тому?..

Юрій Мушкетик «Останній гетьман»

У центрі  роману -  визначна історична постать, державний діяч, останній керманич козацької України Кирило Григорович Розумовський. Хоч би які оцінки давали йому історики, перед нами освічений і далекоглядний політик, що, ставши на гетьманство, дії свої передусім спрямував на модернізацію козацького ладу. Провів кілька важливих реформ і, попри будь- які утиски та перешкоди, встав на захист прав і свобод козацької автономії.

Іван Нечуй-Левицький. « Гетьман Іван Виговський»

Історико-біографічний роман класика української літератури І. Нечуя-Левицького «Гетьман Іван Виговський» за радянських часів старанно замовчувався. Цей твір одночасно виконує дві функції: з одного боку, є посібником для вивчення історії України, має просвітительський характер, а з другого - засобами художнього письма відтворює реальні постаті нашого минулого.

Богдан Сушинський. «Шабля освячена Римом»

В основу  історичного роману Богдана Сушинського, відомого письменника, академіка, лауреата понад 20 літературних премій ім. Д. Яворницького, ім. Д. Галицького, ім. О. Дюма, ім. Джека Лондона (2019) та багатьох інших за твори на історичну тематику, покладено факти з життя гетьмана Івана Сулими - єдиного з поміж козацьких вождів України, кого удостоєно як борця з турецькою експансією Золотої медалі Папи Римського. Характер і доля Сулими розкриваються на тлі низки авантюрних пригод і політичних перипетій. Перебуваючи в турецькому полоні, гетьман реєстрового козацтва підбурює веслярів- галерників на бунт і, захопивши корабель, приводить його до Італії. Повернувшись в Україну, він згуртовує козаків і впродовж однієї ночі здобуває неприступну, на думку поляків, фортецю Кодак, зведену ними на Дніпрі неподалік Січі. Чимало романтичних сторінок твору розкривають своєрідні взаємини Сулими і визволеної ним із турецького рабства баронеси Ванди Оржинської.