#Віршоліто#

Жагуче і солов'їне, ромашкове і благодатне,  медоцвітне і босоноге – у кожного своє відчуття літа. А яким бачать його українські митці, на яку тональність налаштовують їх віршовані твори? Пропонуємо насолодитися теплою  і сонячною колекцією віршів про літо від українських майстрів поетичного слова.

Микола Вінграновський

Стояла в травах ніч, а трави пахли літом,

За кленами сіріло джерело,

І небо йшло задумливо над світом,

І довгі зорі сіяло крізь віти,

Втираючи хмариною чоло.

 

Мар’яна Савка

Хіт сезону -

шалені півонії

ще раз і ще раз на біс

так звучить літо

заслухане на вінілі

так пахне шал

рожевим і білим

всі наші посмішки

вбрані у гусячі лапки любові

ніжність

все

що ми залишаємо

один одному

літу і лету

на світанку

вбраному в тишу

нового пробудження.

 

Оксентій Мусієнко;

Земля укрита пахощами нив.

Достиг ячмінь, і достигає жито…

Липневі дні. Пора колгоспних жнив.

Літо…

Прекрасний час дозрілості плодів,

Як сонце, кожну цяточку налито!..

Поглянь навкруг: весь край помолодів.

Літо…

А степ шумить, широкий рідний степ…

Дзвенять пісні так ніжно, розмаїто.

І колос хилиться так лагідно на серп…

Літо…

 

Галина Калюжна

Листя і віти, і білі суцвіття.

І маковий сон –

Все тобі можна посеред літа

Брати в полон.

Літо співає, літо шепоче

Молитвослов…

В ніч, що минає, гасне і тане,

Ти увійшов.

Все таке чисте, все

необманнне…

Є – і нема:

Запах ромашки, подих євшану,

снів аромат

 

Анатолій Качан

Уже важка, як олово,

Роса за перелазами,

А в соняшників голови

Косинками зав'язані.

 

Косинками барвистими

І маминою хусткою —

Щоб горобці-пройдисвіти

Насіння не полускали.

Це соняшники граються

У піжмурки, як діти:

На вітрі колихаються,

Наосліп ловлять літо.

 

Юр Іздрик

сонце впирає по саме нікуди

сенси парують і висихають

ми перелиті цим літом і випиті

і переписані двічі навзаєм

передозовані переосмислені

літо не має жодної міри

серпень виходить на авансцену

і - монологи

і - реверанси

згашена рампа

темна куліса

серпень завжди випадає як шанс

раптом померти і вийти на біс

 

 

Катерина Бабкіна

Літо довге. Послухай, ми будемо жити вічно.

Абрикосів буде дедалі більше, і дика м’ята

проростатиме крізь асфальт за містом, і чайки звичними

колами над лиманом щовечора будуть злітати.

 

Літо всюди. Ніхто насправді нічого не обирає.

Все, що має - стається, все буде правильно, значить.

Літо добре. Ми будемо жити вічно, я точно знаю.

Всі спасуться, мені сказали. Усім пробачать