Я вклонюсь тобі, Україно

Т.Братченко

Не можу стверджувати, що вірш Таїни Братченко, білоцерківської письменниці, випадково потрапив на мої очі, бо кожного тижня ретельно переглядаю місцеву пресу, за посадовим обов`язком. Але оминути його, не звернувши уваги в теперішній час, просто неможливо. Я ціную патріотів і Таїна Братченко – одна з них. Пропоную вашій увазі, шановні добродії, її вірш «Я вклонюся тобі, Україно». Нехай він буде приурочений до святкування Дня Незалежності України чи підняття морального духу українцям, але якщо серед нас є такі поети, то ми переможемо.

Слава Україні!
В.Т.

Я вклонюсь тобі, Україно,

Я молюсь тобі знову і знову,

Не за пісню твою солов`їну,

Не за мову твою калинову.

Не за гордість стрункої тополі,

Не за світлі й багаті лани,

А за вічну й незламную волю,

Що ніхто її не полонив.

Не за пишну твою паляницю

Й рушників дорогих оберіг,

А за волю, міцнішу за крицю,

Я тобі припадаю до ніг.

Не за рідну твою колискову,

Не за щедрість широких полів,

А за волю козацьку, спадкову

Від батьків – до синів-соколів.

Не підняти її, не зламати.

Ворогам скаженіти – дарма!

Україна – то вільная мати!

І зламать її сили нема!

Т.Братченко