Я душу кладу на долоні

Бібліотечне покликання... Це коли частиною твого життя стають люди та книги. Давно сказано: добра робота –  два століття живе. Якщо не в матеріальному своєму прояві, то в людській подяці і пам`яті. За всіх часів в усіх народів понад усе цінувалися вміння та професійна майстерність. Відомий всім стереотип, що бібліотекар –  “сіра мишка”, тиха, непомітна –  невірний: багато цікавих людей працює у бібліотеці. Яскравий тому приклад – Ніна Костянтинівна Пругер. Харизматична та  неординарна вона є взірцем бездоганного смаку та вишуканого стилю. Проміння  її неймовірної аури зігріває всіх хто поряд.      “Бібліотека – її покликання”, – з впевненістю говорять колеги та друзі про Ніну Костянтинівну. Тактовна, щира, толерантна вона віддала бібліотечній справі 38 років свого життя, сповненого радощами народження й виховання доньки та внучки, професійними здобутками… А шлях у бібліотечній справі розпочала у філії №5 на посаді завідуючої. Творчу та креативну дівчину помітили та запропонували роботу методиста, де б вона могла реалізувати свій потенціал. Шляхетна і інтелігентна Ніна Костянтинівна була і є окрасою будь-якого колективу.

Саме за цими характеристиками з 1979 року вона почала працювати у філії № 8, спочатку на посаді провідного бібліотекаря відділу мистецтв, а згодом очолила колектив однієї з найкращих та найзатишніших бібліотек міста. Завжди доброзичливу, усміхнену, готову порадити й підтримати, Ніну Костянтинівну люблять колеги. Вона користується авторитетом і повагою, до її конструктивних порад і мудрих думок завжди прислухаються. Цінують її за високий професіоналізм, порядність, скромність, шанобливе ставлення до праці, яка є мірилом величі її душі і серця.

      Які б події – щасливі чи трагічні – не супроводжували Ніну Костянтинівну впродовж життя, вона завжди залишалася оптимісткою. А ще ніколи й думки не допускала, аби змінити місце роботи, залишаючись вірною рідній бібліотеці. Виросла донька Олена, з`явилася онука Катруся, бабусина гордість. Змінилося не одне покоління бібліотекарів, яким наша ювілярка віддавала часточку свого серця, своїх знань, свого душевного тепла і щирості. Адже ріднити людей з книгою, відкривати їм красу і силу слова, – що може бути достойнішим?

     

Людина високого інтелекту, всесторонньо освічена, вона розуміє такі різні, непередбачувані запити кожного відвідувача, формує, разом з колективом, фонди інформаційних ресурсів, які б відповідали запитам користувачів, створює інформаційно-пошукову систему до цих фондів, володіє новими комп`ютерними технологіями, є, нарешті, посередником між кожним відвідувачем, морем інформаційних ресурсів та колективом, вислухає кожного, пропустивши його через свою душу. Ось така вона – Ніна Костянтинівна Пругер.

       Нехай дні, проведені на робочому місці, шановна Ніно Костянтинівно, будуть найкращими днями у Вашому житті. Адже той, хто робить улюблену справу, уже може вважати себе щасливим.

Тетяна Ямінська