ЗМІСТ СТОРІНКИ
- Письменники Білої Церкви
- Екскурс в історію вулиць міста
- Письменники, на честь яких названі вулиці нашого міста
__________________________________________________________
Письменники Білої Церкви
Літературне життя Білої Церкви на сторінках місцевих
газет
Нещодавно в Білій Церкві відбулася презентація нової
книги журналіста, лауреата міської літературно-мистецької премії ім.І.Нечуя-Левицького
Олександра Виговського. Книга має назву «Воїни світла, воїни бобра».
Багато теплих і шанобливих слів почув літератор у свою
адресу.
Антоніна
Нікіфоренко, редактор газети «Копейка»:
«Я вдячна долі, що маю змогу спілкуватися з талановитими
людьми, одним з яких безумовно, є Олександр Виговський».
Ю.Таран
«Воїни світла, воїни бобра» - нова книжка О.Виговського /
Ю.Таран // Копейка. – 2015. – 16 декабря. – С.5
Сергій Істомін,
голова ГО «Дієва молодь»:
«Ця книга, як і попередні, розкриває щось нове , але…чорне і біле, світле і
темне…Ми всі, українці, пережили тяжкі часи й переживаємо на сьогоднішній день
– це Революція гідності, це все те, що відбувалося на Майдані та перейшло у
війну на Сході. Усі ми переживаємо, тому неймовірно тяжко читати кожний рядок
Олександра Виговського, пронизаний людським болем…»
Ю.Таран
«Воїни світла, воїни бобра» - нова книжка О.Виговського /
Ю.Таран // Копейка. – 2015. – 16 декабря. – С.5
Тетяна Біла,
ведуча презентації:
…«Воїни світла…», потрібні
читачеві, адже важливо залишити не лише інформацію в підручниках, а й літературну пам`ятку
про події, що відбуваються сьогодні в
Україні. В цій книзі автор постає майстром психологічного портрета…»
Т.Качанова
Презентовано нову книгу Олександра Виговського /
Т.Качанова // Копейка. – 2015. – 16 декабря. – С.12
О.Мартузаєва, шанувальниця
творчості Виговського:
«Есть люди,
которым не сидится на месте….Есть люди, которым до всего есть дело… А есть просто
люди…Мне очень сложно определить, к какой категории людей относится Александр
Выговский. Скорее всего, к тем, кто не устает удивлять.
И вот опять
он удивил и всколыхнул наш тесный мирок. Каждое произведение автора – событие.
Каждая книга – вызов. Каждая строка – глоток правды…»
Е.Мартузаева
Новая книга
А.Выговского «Воїни світла, воїни бобора», послесловие… / Е.Мартузаева // копейка. – 2015. – 16
декабря. – С.12
ЗАПИТУЙТЕ КНИГУ
В БІБЛІОТЕКАХ МІСТА!
Екскурс в історію вулиць міста
Шановні добродії, пропонуємо вашій увазі “Юр’ївський
літопис” – науково-популярне історичне видання Білоцерківського краєзнавчого
музею. На його сторінках ви знайдете цікавий історичний матеріал, відкриєте для
себе маловідомі сторінки історії Білої Церкви і Білоцерківщини.
Цікавим
доповненням до історичної подорожі стануть сучасні і ретро-світлини на яких
зображені вулиці, площі, архітектурні будівлі міста. Ви зможете порівняти, як
змінилося наше місто за відповідний історичний відрізок часу.
Вулиці, як важливий елемент
нашого міста, з`явилися
майже двісті років тому навколо ансамблю Торгових рядів.
У давнину Біла Церква поділялася
не на вулиці, а на садиби, в яких розміщувалося часом декілька хат. В кожній
садибі, як правило, проживав окремий рід: Паламаренки, Вареники, Горбатії тощо.
В самих межах міста, оточеного валом, знаходилися органи адміністрації (замок),
центри релігійних парафій. Основна маса білоцерківських міщан проживала
родинними хуторами за межами укріплень, які у ХІХст. стали основою передмість
Білої Церкви: Олександрія, Роток, Ярмоли, Заріччя. В межах міста хутори ставали
кутками.
Перші вуличні назви пов`язані з
напрямками доріг, що проходили через місто: Київська, Сквирська, Таращанська та ін..
Вулиця Ярослава Мудрого – центральна вулиця міста
Історична назва сучасної вулиці Ярослава Мудрого пов`язана зі зв`язками
міста Білої Церкви з Києвом, через що вона й називалась Першою Київською.
Надалі, у кінці 1930-х років вона стала носити ім`я
Максима Горького і лише на
початку 1990-х років одержала сучасну назву й була розділена на дві окремі
вулиці. Частина вулиці, яка належала старому місту, була названа на честь
засновника Білої Церкви Ярослава Мудрого, а іншій була повернута її історична
назва – Київська.
Вулиця тягнеться з південного
заходу на північний схід, закінчується біля залізничної колії та мосту.
(до весни 2005 року – будинок культури заводу «Сільмаш» ім. 1-го Травня), який
знаходиться по Ярослава Мудрого, 20, збудований на початку 1960-х років. У 1967
році будинок пошкодила пожежа, а після реконструкції він набув теперішнього
вигляду.
Ярослава Мудрого,22 – це двоповерховий цегляний будинок,
зданий в експлуатацію в січні 1960 року як «Універмаг».
У 1980 роках тут знаходився магазин «Дитячий світ». У кінці 1990-х будинок був
відремонтований і введений в дію як ЗАГс. Сьогодні тут знаходяться зали урочистих
та офіційних церемоній і Білоцерківський міський центр культурних і соціальних
зв`язків.
За адресою Ярослава Мудрого,40 знаходиться споруда із 3-х та 6-и поверхів, де
розмістились зали Торгового центру,
збудованого в середині 1980-х років. За спогадами жителів міста, на цьому місці
знаходився перший у Білій Церкві чотириповерховий млин. Діяв він до початку
1960-х років.
Ярослава Мудрого,1 – знаходиться цегляна споруда,
збудована в 1950 році. Ще недавно тут діяв кінотеатр
«Родина», котрий припинив свою роботу в середині 1990-х років. До Другої
світової війни на цьому місці були міліцейські конюшні. Станом на листопад 2005
року в приміщенні діяли бари, агентство з нерухомості, салон гральних
автоматів, комп`ютерний набір текстів. Наразі, на цьому місці йдуть активні
забудови.
Ярослава Мудрого, 15 – це триповерхова цегляна будівля,
обкладена плиткою, де розміщений виконавчий
комітет міської ради
Ярослава Мудрого,19/1 – одноповерхова цегляна будівля
кінотеатру імені М.Горького. З нотаток краєзнавців, які друкувались у пресі,
відомо, що кінотеатр на цьому місці існував ще на початку ХХст. Малий зал – це
те, що лишилося від старого кінотеатру – одного із перших у нашому місті. У
квітні 1910 року Гершович, що жив на 2-й Бердичівській вулиці, подав
«прошеніє»: «Бажаю відкрити в Білій Церкві по Київській вулиці в будинку Бялика
синематограф». Дозвіл було отримано, і нова сінема стала називатися «Міраж».
Цей кінематограф знаходився на місці малого залу сучасного кінотеатру ім.М.Горького.
Згодом «Міраж» змінив власника й отримав нову назву «Корсо». У радянські часи
це був кінотеатр «Арс», пізніше – ім.М.Горького, який мав вигляд типовий для
будинків кінця 1950-х років. У 1968 році
в кінотеатр булло вбудовано малу залу. В результаті цього з`явилися два
зали: великий на 850 місць і малий – на 350.
На даний момент кінотеатр носить
ім`я О.Довженка.
Гущина С.М. Вулиця Ярослава Мудрого
Юр`ївський літопис. – 2007. - №6. – С.63-75
Вулиця Юрія Гагаріна
«…Млинова…Так до війни і після
неї аж до польоту Юрія Гагаріна в космос називалась вулиця, яка носить його ім`я»,
- читаємо у спогадах Наума Тонконогого, людини безмежно закоханої у Білу
Церкву, єврея за походженням, який розмовляв щирою українською мовою, а ще
змальовував куточки рідного міста, ніби відчуваючи, що багато з них не зможуть
встояти під натиском часу.
Вулиця Млинова забудови ХІХ ст..
простежується на карті містечка Білої Церкви з 1858р. Вона вела із центральної
частини міста аж до кам`яної
греблі, збудованої в 1830 році, на якій стояв чотириповерховий водяний млин.
Звідси і походить стара назва вулиці – Млинова.
Вулиця була найважливішою
магістраллю, що зв`язувала тоді ще самостійне село Заріччя з містом через
греблю на Росі.
Соборна площа
Багато століть Соборна площа
була й залишається головною площею центральної частини старого міста.
З північної сторони площа
обмежувалася дерев`яною
церквою св. Миколая, із західної – старостинським замком, а зі сходу –
будівлями обслуги замку, заснованого київським воєводою Семеном Пронським у
1550 році. Саме на цій площі у травні 1648 року Біла Церква зустрічала
славетного гетьмана Богдана Хмельницького, який молився у церкві святого
Миколи.
Сучасна назва площі пов`язана із
Преображенським собором, збудованим на кошти О.В.Браницької в 1833-1839 роках.
Після зведення в 1860-х роках дзвіниці та цегляної огорожі значення собору та
площі в панорамі міста зросло – вони стали політичним центром Білої Церкви.
У ХІХ ст. Соборна площа набула
статусу головної площі містечка. У 1812 році тут відбулися військовий парад і
урочисті проводи до театру військових дій
та ін..
У післявоєнні роки площа, яка
займала 2,5га, активно забудовувалася. У 1957 – 1959 р.р. у зв`язку з
будівництвом мосту через річку Рось площа та Замкова гора були розрізані
дорогою.
На початку 1980-х років до
950-річчя міста площу та Замкову гору
було впорядковано і відкрито тролейбусну лінію. Площа набула сучасного вигляду.
У роки незалежності їй було повернуто стару історичну назву.
Козаченко В.А. Соборна площа
Юр`ївський
літопис. – 2007. - №6. – С.78 – 81
Торгова площа. БРУМ.
… И в нашем городе есть площади. Главная из них носит имя
Ленина. До Октября она называлась Торговой (Ярмарочной). В центре площади стоит
старинное здание торгових рядов, построенное в 1809-1814гг. на средства графов
Браницких. Есть два обьяснения его названия: одни расшифровывают его как
аббревиатуру слов «Белоцерковский
районный универсальный магазин»; другие считают его производным от украинского
слова «брама». В пользу второго толкования говорит то, что в ХVІІІст. в России не существовало районов
– были волости, уезды, губернии и не было универсальных магазинов. В плане
здание представляет собой квадрат с четырьма входами по одному с каждой
стороны. Лепнина стен и аркада повторяются и с внешней стороны, и во дворе.
Крыша была покрыта кровельной жестью, а не черепицей, как теперь. Колонны у
входов венчались капителями. Все четыре фронтона украшали торговые гербы.
Причем, ни один герб не повторялся полностью. Карнизы над арками соединялись с
карнизами стен вертикальными выступами, а пол в галерее-аркаде внутри и снаружи
был сложен из каменных плит с непрерывным узором. В БРУМе работали магазины, а
позже находились склады. Нынешних боковых ступеней и каменной ограды, что
отделяет отмостку перед зданием от
сквера, до войны не было. Были только ступени перед главным входом, а вся
площадь, за исключением сквера за БРУМом , была плотно замощена камнем. Сквер
ограждался от площади невысокой оградой из квадратных брусьев, врезанных в
деревянные столбики. На аллеях сквера стояли простые деревянные скамейки на
врытых в землю столбиках.
Памятника Ленину перед БРУМом до 1938-го года не было – на
его месте стоял памятный знак в виде большой шестерни, плуга на ней и
металлической вертикальной формы со звездой. В
1938-м году здесь был поставлен памятник Ленину. Потом его перенесли к
новому зданию горкома КПСС.
Не так выглядела площадь перед войной. Там, где сейчас
высятся здание горкома и новый памятник Ленину, на улицу Горького и площадь
Ленина выходило одноэтажное здание, в котором работали продовольственный
магазин, шапочная мастерская, а незадолго до войны была открыта закусочная, в которой продавали вкусные
пирожки с мясом и печенку, жаренные в кипящем подсолнечном масле.
Площадь издавна была местом торжеств: здесь проходили
парадным строем войска, по ней шли праздничные демонстрации, направляясь к
горкому КП(б)У, что находился на Клубной улице.
Тонконогий Н. Площадь
Ленина
Юр`ївський
літопис. – 2004. - №3. – С.76-78
Замкова гора. Будинок органної музики
Замковая гора. Веками глядит она на тихие воды Роси,
любуется неоглядными далями. Новый большой город раскинулся у древней горы,
красуясь высокими светлыми домами, корпусами новых заводов и фабрик,
просторными проспектами, веселыми зданиями новых школ, детских садов и дворцов.
Началом начал молодеющего города стала Ярославова (Замкова)
гора. Старый замок на горе сменился костелом. Мастера вложили в свой труд
большой талант и умение. Со вкусом был украшен интерьер костела, а на хорах
внутри храма стройные трубы органа привлекали взор. Орган приводился в движение
ножными мехами, установленными в правой башне костела. Орган был вывезен
немецко-фашистскими захватчиками во время оккупации Белой Церкви. Костел
окружала металлическая ограда на высоком гранитном цоколе с кирпичными
столбами, высокими металлическими калитками и такими же воротами, от которых к
паперти вела выложенная елочкой кирпичная дорожка. В сторону дома ксендза в
цоколе ограды была прорезана калитка. Металлическая ограда была только со стороны
города, а остальную ее часть составляли цоколь со столбами. За костелом в
сторону реки на краю горы в ограду была врезана каменная сторожка, сквозной
коридор, который выводил за ограду костела. Нет на горе старого здания музея –
на его месте построенный новый музей.
В любое время года прекрасна Замковая гора. Тихоструйные
воды ласкают ее подножие; зеленый ковер
украсил ее склоны; неоглядная даль раскрывается с высоты горы. Роскошь летних
берегов, чудесная осенняя рамка их, сверкающая зимняя белизна привлекают взор,
и тающая в дымке голубизна уходящих просторов венчают картину.
Тонконогий Н. Замковая гора
Юр`ївський
літопис. – 2004. - №3. – С.76
Площа Т.Шевченка
Площа Т.Шевченка розташована в історичному центрі міста
між вулицями Ярослава Мудрого (Київська – Горького), Гагаріна (Млинова),
Шевченка (Смоляна). До війни 1941-1945 рр. площі не було, вулиця Шевченка
простягалась до Київської, тут стояли одноповерхові будинки. В роки війни центр
міста значно постраждав від бомбування, і під час відбудови Білої Церкви на
цьому місці була створена площа. Назву отримала в ознаменування 100-річчя з дня
смерті Т.Г.Шевченка у березні 1961 року згідно рішення Білоцерківської
міськради.
В 1845 році Тарас Григорович
Шевченко приїздив до парку «Олександрія», що є в Білій Церкві. Результатом
цього відвідування було написання ним повісті «Прогулка с удовольствием и не
без морали»
Івановська Л. Площа та вулиця Т.Г.Шевченка
Юр`ївський літопис. – 2003. - №2. – С.96 – 98
Піонерська
В 1930-і роки біля парку
«Олександрія» почали забудовувати пустир. Пізніше цей мікрорайон стали називати
«Піонерська». Сьогодні у мікрорайоні
зведені 2-9 поверхові будинки з торгівельними та господарськими спорудами.
Після більше, ніж 10-ти річної перерви, закінчивши реконструкцію, відновив
роботу розважальний комплекс «Росія», де є кінозал, ресторан, більярд,
дискотека та ін.
Раніше мікрорайон мав такий
вигляд.
У статті використані фото із архіву читача бібліотеки №8 Черненка Бориса
Григоровича
___________________________________________________________________________
Письменники, на честь яких названі вулиці нашого міста
Вулиця ім.Тараса Шевченка
Одна з найстаріших вулиць міста.
Стара назва Смоляна. В 1925 році на засіданні Білоцерківського окружного
виконавчого комітету 7-го скликання від 30 грудня прийнято рішення про
перейменування Смоляної вулиці на вулицю імені Т.Г.Шевченка.
Вулиця Шевченка знаходиться в
центрі міста. Починається з площі Шевченка.
Тарас Григорович Шевченко
декілька разів був у Білій Церкві проїздом. А в 1845 році приїздив спеціально,
щоб познайомитись з історичними місцями та парком «Олександрія». Після цього
відвідування написав повість «Прогулка с удовольствием и не без морали».
Юр`ївський літопис. – 2003.- №2. – С.96
Вулиця ім.О.Пушкінська
Вулиця Пушкінська (колишня
Златопольська) відома з ХІХст… Просліджується на плані містечка з 1858р.
У 1937р. на честь 100-річчя з
дня смерті О.С.Пушкіна вулиця була перейменована на Пушкінську.
Юр`ївський літопис. – 2003.- №2. – С.88
Вулиця ім.М. Некрасова
Вулиця Некрасова знаходиться в
4-му житловому мікрорайоні масиву Леванневського. З історії відомо, що ХІХст. ця територія входила до селища Роток.
В 1941 р. забудована одноповерховими будинками, але після будівництва шинного
заводу вони були знесені й на їх місці на початку 1980-х рр… з`явилися
багатоповерхові житлові споруди для його працівників.
Назва вулиці змінювалася
декілька разів: у 1942 вулиця Некрасова була перейменована на честь видатного
українського гетьмана Сагайдачного, а в 1994р. їй знову повернута стара назва –
Некрасова.
Юр`ївський літопис. – 2011. - №10. – С.74
Вулиця ім. М.Гоголя
Микола Васильович Гоголь(1809-1852) - російський письменник, народився в селі Великі Сорочинці, тепер
Миргородського району, Полтавської обл., (Україна)
Вулиця ім. О.Гончара
Олесь (Олександр) Терентійович
Гончар (1918-1995) – український письменник, літературознавець, публіцист,
громадський діяч, академік АН УРСР з 1978, Герой Соц. Праці, учасник Великої
Вітчизняної війни, народився в с.Сухе,
тепер Кобеляцького р-ну, Полтавської обл.
Вулиця ім. О.Грибоєдова
Олександр Сергійович Грибоєдов
(1794-1829) – російський письменник,
народився в Москві. У 1810 році закінчив Московський університет. Був послом
Росії в Персії. Загинув внаслідок політичної провокації.
Вулиця ім. І.Котляревського
Іван Петрович Котляревський (1769-1838)
– український письменник, театральний і громадський діяч, перший класик нової української літератури, народився в
Полтаві.
Вулиця ім. М.Коцюбинського
Михайло Михайлович Коцюбинський
(1864-1913) – український письменник, культурний діяч, народився у Вінниці в
сім`ї
дрібного урядовця.
Вулиця ім. О.Купріна
Олександр Іванович Купрін (1870-1938) – російський письменник, народився в м. Наровчат, тепер село Пензенської обл..
Вулиця ім. М.Лермонтова
Михайло Юрійович Лермонтов
(1814-1841) – російський письменник, народився в Москві. Славу Лермонтову приніс
вірш «Смерть поета».
Вулиця ім. І.Н-Левицького
Іван Семенович Нечуй-Левицький (1838-1918)
– український письменник, народився в містечку Стеблів у сім`ї священника,
тепер смт Корсунь-Шевченквіського району Черкаської області.
Вулиця ім. Л.Толстого
Лев Миколайович Толстой
(1828-1910) – російський письменник, граф, народився в Ясній Поляні Тульської обл.
Вулиця ім. І.Тургенєва
Іван Сергійович Тургенєв (1818-1883)
– російський письменник, народився в Орлі в сім`ї поміщиків
Вулиця ім. Л.Українки
Леся Українка (Лариса
Косач-Квітка)(1871-1913) – українська поетеса, драматург, прозаїк, критик,
фольклорист, публіцист, перекладачка, громадська діячка, народилася на
Житомирщині, походила зі старовинного роду Драгоманових
Вулиця ім.О.Фадеєва
Олександр Олександрович Фадеєв (1901-1956)
– російський письменник, громадський діяч, народився в Кімри Калінінградської
обл.. в сім`ї революціонерів
Вулиця ім. І.Франка
Іван Якович Франко (1856-1916) –
український поет, прозаїк, драматург, учений, громадський і політичний діяч,
народився на Львівщині
Вулиця ім. М.Чернишевського
Микола Гаврилович Чернишевський
(1828-1889) – російський письменник,
народився в Саратові в сім`ї протоієрея.
Вулиця ім. А.Чехова
Антон Павлович Чехов (1860-1904)
– російський письменник, народився в Таганрозі в купецькій сім`ї
Вулиця ім. Шолом-Алейхема
Шолом Наумович Рабинович
(Шолом-Алейхем)(1859-1916) – найвідоміший з усіх єврейських письменників, народився
в Переяславі (Україна). Недовгий час
проживав у Білій Церкві
***
Першоджерела:
Українська Літературна
Енциклопедія. В 5 т. / редкол.: І.О.Дзеверін. – К.: Українська енциклопедія ім.
М.П.Бажана, 1995.
Зарубіжні письменники :
енциклопедичний довідник. В 2 т. Т.2 : Л-Я / ред.. Н.Михальська, Б.Щавурський.
– Тернопіль : Навчальна книга-Богдан,2006. – 864с.
Універсальний літературний
словник-довідник. – Донецьк : БАО, 2008. – 432с.
Немає коментарів:
Дописати коментар