«Сію тобі в очі…»

25 травня в дощовий і похмурий день в бібліотеці-філії №5 відбулася неймовірно тепла та зворушлива зустріч з Людмилою Горовою, українською поетесою і письменницею та Надією Козак, головною редакторкою видавництва ТаТиШо!

Пані Людмила, дуже щиро та відверто, ділилася з присутніми в читальній залі слухачами своїми творчими надбаннями. Вона авторка збірок дитячих віршів «Віршенята-кошенята» (2019), «Віршинки» (2021), «Конотопська абетка» (2021). З під її пера вийшли знакові вірші «Враже», «Дівчата дівчатам», «Мотанка» та іронічний «Кримський міст».

22 квітня 2022 року Людмила Горова на своїй сторінці в Facebook запостила авторський вірш «Враже», який за лічені години набув неабиякої популярності.

Згодом рівненський альт-поп гурт «Енджі Крейда» за віршем Людмили Горової створив і опублікував на YouTube однойменну пісню, яка набула шаленої популярності. Цей кліп отримав більше 12 мільйонів переглядів і став своєрідним магічним гімном українців. Вірш «Сію тобі в очі» звучить як молитва, як заклинання української жінки від горя і розпачу, але з вірою, що «буде тобі враже, так як відьма скаже…».

29 травня 2022 року твір прозвучав на виставі Олександра Вітра «Смак сонця», а ще перекладений польською, англійською, німецькою, білоруською, грузинською, японською і французькою мовами.

Пані Людмила поділилася з нами спогадами про евакуацію, згуртованість українців у найтяжчі дні вторгнення, життям за кордоном і своєю «терапевтичною» творчістю.

Майже дві години зустрічі промайнули зовсім непомітно. А потім вишикувалася черга до авторки за автографом та масою запитань.

Такі події надихають вірою в Україну і українців, бо ми того варті!

Світлана Хмільова

Рівноапостольні Кирило і Мефодій — творці слов’янської абетки

Щороку 24 травня відзначається День слов’янської писемності і культури — свято, яке вшановує величну спадщину братів Кирила і Мефодія, просвітителів слов’янських народів. Саме вони стали творцями першої слов’янської абетки — глаголиці, що заклала основи для подальшого розвитку писемності, культури та духовності слов’янського світу.

Кирило і Мефодій, грецькі місіонери з міста Солунь (сучасне Салоніки), здійснили історичну місію: переклали богослужбові книги з грецької на старослов’янську мову, що дозволило зробити християнське вчення доступним для слов’янських народів. Їхня діяльність стала потужним імпульсом до розвитку освіти, літератури та національної самосвідомості багатьох слов’янських країн.

У православному світі Кирило і Мефодій шануються як рівноапостольні святі — ті, хто не лише проповідував віру, а й просвіщав народ словом і знанням. Їхній внесок у культуру важко переоцінити: завдяки їхній праці слов’янські народи отримали власну писемність, змогли зберегти свою мову та самобутність у вирі історичних змін.

У цей день ми вшановуємо не лише братів-просвітителів, а й духовну єдність, яка об’єднує народи через слово, мову і культуру. 

Протягом багатьох років український народ вшановує пам’ять тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави. У цей день згадують героїв усіх історичних епох — від часів Київської Русі, доби козацтва, Січових стрільців, борців за незалежність у складі УНР і УПА, до учасників сучасної війни — ветеранів АТО й нинішніх захисників, які тримають оборону на передовій.

Щороку 23 травня в Україні відзначається День Героїв — особливий день пошани та пам’яті. В умовах повномасштабної війни з Росією він набув ще більшої ваги й трагічного змісту. Ми згадуємо полеглих, які стали символом незламності духу, і висловлюємо подяку тим, хто й нині стоїть на варті миру.

З 2014 року, коли розпочалась боротьба за територіальну цілісність України, наші громадяни мужньо захищають право країни на самостійний шлях розвитку. Після анексії Криму та окупації частини Донбасу, Росія у 2022 році розпочала повномасштабне вторгнення. І, на жаль, уже десятий рік війни щодня приносить нові втрати — список героїв, що віддали життя за Батьківщину, продовжує зростати.

Ми низько схиляємо голови перед хоробрістю та незламністю всіх, хто віддав життя за Україну, і тих, хто продовжує її боронити. Їхня пам’ять житиме вічно в наших серцях. А живим — наша щира вдячність, шана і безмежна повага. Саме завдяки вашій відданості Україна залишається сильною.

Краєзнавча мандрівка

Учасники академії клубу Благодійного фонду Костянтина Єфименка «Золота осінь» продовжують знайомитися з цікавими фактами про Білу Церкву.

Сьогодні у бібліотеці відбулася особлива зустріч — гостем заходу став Віктор Дворецький, старший науковий співробітник Білоцерківського краєзнавчого музею. Його розповідь торкнулася історії нашого рідного міста, надихнула учасників та розкрила нові, маловідомі факти про Білу Церкву.

Коли мова заходить про Білу Церкву, відкривається цілий світ цікавинок, історичних фактів і культурних надбань. Наше місто, має славетну історію, що починається ще з часів Київської Русі. Серцем міста була Замкова гора — дитинець Юр’єва, який виконував насамперед оборонну, адміністративну й сакральну функцію.

Завдяки цьому білому кам’яному храму місцевість, де колись стояло місто Юр’їв, а згодом постало нове поселення, отримала символічну назву — Біла Церква.

Перегляд змістовних відеоматеріалів, історичні факти які підготував Віктор Дворецький постали перед глядачем не як сухі дати й події, а як живі картини минулого, що викликають емоції, стимулюють мислення й поглиблюють розуміння історичних процесів.

Тож ми переконані, що такі зустрічі, як сьогоднішня, допомагають краще пізнати історію свого краю, зберігати національну пам'ять і надихатися прикладами людей, які присвятили своє життя розвитку рідного міста

Вільний розвиток культурного розмаїття… Як ми це розуміємо?

21 травня в клубі української мови «Світлиця слова» відбулася бесіда-дискусія за дуже цікавою темою «Вільний розвиток культурного розмаїття корінних народів і національних меншин. Як ми це розуміємо?».

Сьогодні, 21 травня, в Україні вперше відзначають День міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття - згідно з Указом Президента від 27 грудня 2024 року.

Цей день - про важливість поваги, взаєморозуміння та підтримки поміж представників різних національностей і культур.

Головною ідеєю є зміцнення єдності і злагоди Українського народу, утвердження української національної та громадянської ідентичності, сприяння вільному розвитку культурного розмаїття корінних народів і національних меншин (спільнот) України, засвідчення поваги до їх внеску у відстоювання державного суверенітету і незалежності України, у збройну боротьбу з державою-агресором.

Учасники клубу прослухали інформацію про народні мелодії різних країн і вгадували, звідки вони. Розпізнавали національні костюми та якому народові вони належать. Ця бесіда сприяла відкриттю для себе елементів культур тих, хто живе поруч з нами. Говорили про традиції, свята, страви, звичаї й про те, як важливо поважати культурне розмаїття. Ділилися досвідом традицій різних культур та точилася жвава розмова про змішані національності кожного з нас, хоча в першу чергу вважаємо себе українцями. Але це нам не заважає поважати інші національні меншини, яких в Україні понад 130 національностей і народностей. І саме особливістю національного складу населення України є його багатонаціональність.

Адже ми прагнемо збудувати Україну, де кожна людина незалежно від походження має право на гідність, безпеку та визнання. День міжнаціональної злагоди — це нагадування, що тільки разом, у взаємній підтримці, ми можемо здолати будь-які виклики.

Нехай цей день стане нагодою висловити вдячність представникам усіх етносів, які своєю щоденною працею, культурною активністю та громадянською позицією творять сильну, мирну, європейську Україну.

Психологічна грамотність – ключ до щастя.

У бібліотеці №5 відбулася зустріч учасників ГО «Люди», присвячена темі «Психологічна грамотність – ключ до щастя».

Цього разу гостями заходу стали студенти місцевих навчальних закладів. У теплій та дружній атмосфері обговорювали важливість ефективного спілкування, емоційної підтримки та психологічної грамотності в повсякденному житті.

Тренінг провів Дмитро Самарський — досвідчений фахівець, який поділився власними практиками та використав сучасну психологічну літературу, доступну у фондах бібліотеки.

Особливу зацікавленість викликали вправи з використанням медійних коміксів — учасники активно взаємодіяли, обговорювали життєві ситуації та вчилися краще розуміти себе й інших. Такі заняття не лише підвищують рівень емоційного інтелекту, а й сприяють згуртуванню та створенню довірливої атмосфери.

Бібліотека №5 вже не вперше стає майданчиком для проведення заходів, присвячених ментальному здоров’ю.

Сучасний підхід до розвитку бібліотечної справи передбачає трансформацію бібліотеки з традиційного місця для читання та зберігання книг у відкритий багатофункціональний простір, орієнтований на потреби громади. Завдяки принципам безбар’єрності, бібліотека стає інклюзивним середовищем, де кожен має змогу не лише отримати доступ до інформації, а й знайти підтримку, спілкування та можливості для особистісного зростання.

У стінах бібліотеки регулярно організовуються різноманітні заходи: тренінги, воркшопи, лекції, дискусійні клуби, арт-терапевтичні заняття, спрямовані на розвиток критичного мислення, емоційного інтелекту та креативності. Вони відкриті для всіх охочих незалежно від віку, соціального статусу чи особливостей розвитку, що сприяє формуванню справжньої спільноти.

Такі активності наочно демонструють, що сучасна бібліотека — це не лише про книги. Це простір, який об’єднує людей, підтримує їхній внутрішній світ, надихає на позитивні зміни та сприяє гармонійному розвитку особистості.

Зустріч з письменницею Людмилою Охріменко

19 травня в бібліотеці-філії №5 відбулася надзвичайно цікава подія – зустріч з письменницею Людмилою Охріменко, яка завітала до нашого міста з незламного  міста Харкова. 

Людмила Леонідівна Охріменко має три освіти, дві – з відзнакою. Кримчанка.  Писати почала ще у дитинстві. Вважала свою творчість аматорством. Займалася бізнесом. Багато років пропрацювала  на державній службі. 

З 2014 року займається волонтерською діяльністю. До 2017 їздила на передову, а потім почала писати книжки про війну. На тепер віддає прибуток від книжок на допомогу фронту.

Невиправна оптимістка, яка вважає, що дива трапляються там, де їх ретельно і наполегливо створюють працьовиті люди!

Це вже не перша зустріч з авторкою,  в 2023 році відбулася презентація дуже потужної книги про долю українського офіцера, який  пройшов застінки російських катівень і вижив, маючи незламний дух та віру у життя.

Цього разу пані Людмила  написала книгу «Хрещена» про українську жінку-медикиню 12-ї бригади спеціального призначення  МВС України «Азов» - Тетяну Теплюк. Жінку вже досить поважного віку, яка пройшла Афганістан, має високий фах операційної медичної сестри, і  з перших днів повномаштабної війни намагається потрапити у військо. Бо розуміє, що її досвід стане у нагоді та врятує багато життів.

Презентація книги «Хрещена» - це було занурення в реальність, яка болить.

Виставкова зала бібліотеки була переповнена, і кожне слово знаходило відгук. Адже «Хрещена» –  не вигадана історія, а позивний! Це справжня, сповнена болю і незламності, історія Тетяни Теплюк, медикині з полку«Азов», яка пройшла через пекло полону і змогла повернутися до життя. 

Було стільки емоцій, дуже щиро та відверто! Це був момент, коли біль ставав спільним, а надія – видимою.  

Книга про любов до української землі, про пам'ять свого роду, про мужність і героїзм, відчай і біль! Ця книга про звичайних українських жінок, які, попри все, зберігають в своїй душі людяність, справжню силу та віру.

Дякуємо пані Людмилі за зустріч, за книги і за ту громадянську позицію, якою наповнені її твори.

Дякуємо кожному присутньому, що були поруч, що розділили ці емоції. Ваша присутність і ваша реакція – найкраще підтвердження того, наскільки такі зустрічі потрібні. Вони нагадують нам про ціну свободи і незламність українського духу.

Ходіть до бібліотеки №5 і занурюйтесь в читання книг Людмили Охріменко, бо вони того варті!

                                                                                                         Майя Боженко

Трагічна сторінка в історії народів Криму, що залишила глибокий слід у долях тисяч родин.

Депортації кримських татар та інших народів Криму є важливою частиною пам'яті про жертви політичних репресій. Вивчення цієї теми сприяє збереженню історичної правди та запобіганню повторенню подібних трагедій у майбутньому.

Ця тема відображена у численних історичних дослідженнях, художніх творах і документальних фільмах. Книги про депортацію народів Криму можна знайти на полицях бібліотек, вони є важливим джерелом знань про одну з найболючіших сторінок історії Криму та України. 

Для всіх охочих ознайомитися з літературою організовано книжкову виставку «1944 – трагедія цілого народу».

 

Вишиваємо Перемогу!

Під такою чудовою, глибокою, мотиваційною назвою 15 травня у бібліотеці –філії #5 пройшов День інформації, присвячений міжнародному Дню вишиванки, коли тисячі людей підтримують одну з найголовніших традицій наших пращурів, одягаючи неповторні вишиті сорочки. Бо вишиванка - не просто красиве вбрання, це уквітчана українська душа, красива, багата, наповнена тонким плетивом естетики та гармонії. На жаль, не вперше відзначаємо цей день під час повномасштабної війни рф проти українців як нації. Але тим дорожчим є для усіх національний оберіг. Одягнена вишиванка 15 травня стала символом незламності українського духу, заявою на весь світ про те, що українці – вільний народ. Тож, із самого ранку  розмаїття візерунків та диво-кольорів тішили око  усіх , хто завітав на гостини до бібліотеки, щоб саме так,  по-особливому,разом з усією країною  долучитися до всенародного свята.

Цього дня увагу відвідувачів привертала яскрава фотозона та книжкова виставка-берегиня «Вишиванка – скарбниця української душі». Книги та журнали, альбоми та листівки із фондів бібліотеки знайомили з традиціями та тонкощами вишивки української сорочки, а також допомагали знайти цікаві ідеї, навчали нової техніки шитва, надихали на створення вишиванки власними руками..

Щоб дізнатися про споконвічні народні традиції ,усіх охочих запросили на історичну годину «Символіка вишитої сорочки. Історія та сьогодення». Така ж кольори́ста ,як вишиванка, розповідь була щедро змережена цікавими фактами, легендами , віршами, спогадами учасників про значення кольорів і символів, про те, що кожному регіону України притаманна своя вишивка, де кожен птах, кожна квітка, має своє особливе значення. Створена дбайливими жіночими руками, така вишиванка містить не тільки частинку душі того, хто її зробив, а є зв’язком між минулим, його традиціями, цінностями та сучасністю.

Неповторною музикою натхнення стали українські пісні, які лунали під час святкового заходу. Ніжні та мелодійні, вони ніби ввібрали в себе теплоту сонця і запах трави, шум гаїв і голубінь небес. Приємно було спостерігати, як учасники, переважна більшість з яких були у вишиванках, не лише гаряче аплодували, а й підспівували ліричні і патріотичні  українські  мотиви.

А ще дружна сім’я читачів та бібліотекарів не оминули можливості у вишиванковий день долучитися до  традиційного флешмобу «Вишиті обереги єднання», коли усі залюбки продемонстрували  красиві, яскраві та самобутні вишиті сорочки. Всі були усміхнені, піднесені , радісні та одностайні в думці, що таке свято об’єднує , надихає, дарує надію на мир і перемогу..

..А за вікном, наповнена легкістю та красою, панувала справжня барвиста ☘️🍀🌺весна, уквітчаний і мрійливий травень доповнював чудовий настрій кожного, хоч за вікном було трохи хмарно.

«Пишіть, побратими, посестри, бо інакше напишуть за вас…»

З 8 по 10 травня у Львові відбувся VІІ Всеукраїнський форум військових письменників на базі Львівської обласної бібліотеки для юнацтва імені Романа Іваничука.

Ініціаторкою цього потужного зібрання є очільниця бібліотеки пані Тетяна Пилипець разом з командою однодумців. Я, завідувачка бібліотекою філією №5 Світлана Хмільова, разом з бібліотекаркою Майєю Боженко мали честь бути учасницями дійства. Неймовірна та знакова подія, насичена програма, багато знайомих облич та цікаве спілкування.

Основна тема форуму – пам’ятування загиблих героїв, їх життєвий подвиг та внесок у військову літературу. Бібліотечні фахівчині взяли участь в Координаційній платформі #Усі_Свої, яка має за мету координацію співпраці з пам’ятування між родинами, видавцями, іншими ініціаторами з промоції творів новітніх Героїв та бібліотекарями, активними дієвцями проєкту «Слідом за # Голосами», бібліотеки які готові стати ком’юніті для амбасадорів «нового розстріляного відродження».

Цей форум військових письменників відрізняється від попередніх – участь у форумі взяла бібліотечна спільнота з усієї України. А ще, цьогорічний форум особливий − вперше відбулося вручення літературної Премія імені Василя Паламарчука «Смішно про страшне».

На жаль на війні є непоправні втрати. В липні минулого року Василь Паламарчук загинув… Світла, життєрадісна людина, автор книжки «Військовий непотріб». Першими лауреатами премії стали: Олександр Закерничний за книгу «Записки добровольця») (посмертно), Олександр Осадко за книгу «Жити не можна померти» (посмертно).

Спеціальну відзнаку родини Паламарчуків отримав Валерій Галадим за книгу «Стріляний горобець».

Нагороди вручили родинам загиблих письменників, а ось спецвідзнаку автор отримав особисто.

Книга була написана під псевдонімом, бо Валерій Галадим перебував у окупації, з якої нещодавно його визволили.

Письменники, які з початком російсько-української війни 2014 року взяли до рук зброю і пішли захищати України від російської навали, а також воїни, які почали писати, перебуваючи в зоні бойових дій, приїхали до Львова, щоб поспілкуватися з колегами по перу і побратимами по зброї, презентували свою творчість читачам  та бібліотекарям.

Програма роботи координаційної платформи Усі_Свої була націлена переважно на бібліотекарів. 8 травня відбулося знайомство з учасниками панелі «Говорити, щоб пам’ятали». Були щемливі виступи матерів, дружин, друзів загиблих Героїв. Спікери: дружина Героя України Генерала Кульчицького Надія Кульчицька (Львів), мама Народного Героя України Степана Чубенка та упорядниця його творчої спадщини Сталіна Чубенко (Полтава), батько поета Юрія Руфа Роман Дадак (Львів), мама Михайла «Лємберга» Олена Чернінька, авторка книги «Лємберг. Мамцю, ну не плач», сестра Юрія Колесника Феодосія Колесник (Львів) з книгою «Історія воїнів ЗСУ про нашу животворну мову», сестра Олександра Закерничного, письменника, автора книг «Синочка» та «Записки добровольця», Світлана Шевченко та його племінниця Наталя Шевченко (Одеса), біографка Івана Баранича Ольга Григуть (Львів), мама та упорядниця творчої спадщини поета та музиканта Іллі Чернілевського Ольга Чернілевська (Київ), дружина Костянтина Гнітецького Оксана Фусик, що є режисеркою «Суспільне. Рівне», де вона з чоловіком створила цикл програм про місцевих літераторів (Рівне), Юлія Какуля-Данилюк, промоутерка творчості та засновниця кімнати пам’яті у рідному селі Капитолівка закатованого росіянами Володимира Вакуленка (Харків), Оксана Набєгова, матір та упорядниця книги загиблого сина Романа Набєгова (Хмельницький), букблогерка, оглядачка мілітарної та меморіальної літератури Людмила Нужна (Жовті Води), дружина Героя Тихоючик Ірина, упорядниця експозиції пам’яті у краєзнавчому музеї Первомайська, авторка книги про чоловіка-героя (Первомайськ), Оксана Дудар, журналістка, авторка книги «Щоденники вдови».

9 травня відбулася авторська екскурсія пам’яті госпітальєрки Ірини Цибух «Чеки» від брата Юрія, майбутнього архітектора і ліцензованого гіда, який продовжує роботу з пам’ятування, започатковану дослідженнями Ірини. Юрій провів нас знаковими місцями Львову, які пов’язані з його сестрою та побували на останньому місці спочинку Ірини Цибух та інших військових Героїв – «Марсовому полі».

Цікавий виступ «Життя бібліотек в часі Великої війни» був від Президентки УБА, заступниці гендиректора Національної бібліотеки імені Ярослава Мудрого Оксани Бруй. До пізнього вечора, 9 травня, презентувалася від військових письменників Поетична тераса «Непроминальне...».

Чим цікавий був третій день форуму − антилекція «Від Турянського до Кривцова: межі пам’яті» від директора Муніципальної бібліотеки (м. Львів) Василя Кметя, кандидата історичних наук, науковця, дослідника історії книги.

Пан Василь провів екскурсію кращими бібліотеками Львова, які оновлюються та розвиваються: сенсотека, леотека, відділ медіатеки Центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки, Мистецька бібліотека. Цікавим було дружнє спілкування з львівськими колегами та обмін досвідом.

Не зважаючи на те, що Львів нас зустрів холодом і дощиком – три дні форуму були дуже насиченими і продуктивними, теплими і зворушливими, зі сльозами і обіймами. Дякуємо організаторам за чудову подію.

Світлана Хмільова.

Тисячолітня історія України є невід’ємною складовою історії Європи . День Європи, як символ єдності та миру на континенті , відзначають у країнах Євросоюзу 9 травня. З 2023року до святкування долучилася і Україна. Цьогоріч Дні Європи в Україні особливі – ми зустрічаємо їх в умовах війни. Український народ героїчно відстоює від рашистської навали демократію, свободу, історію, культуру, людські життя та мрії усієї прогресивної Європи.

Для всіх, хто хоче більше дізнатися про Євросоюз та країни, що до нього входять, пропонуємо книжкову виставку : «Літературна Європа: читаємо найкраще», яка розгорнута в бібліотеці з нагоди Дня Європи.

Книги запрошують зануритися у світ сьогодення країн Європейського Союзу, ознайомитись з видатними літературними творами та авторами, пізнати менталітет та традиції народів Європи.

Цей день вкотре нагадує нам, що Європа починається не за державним кордоном України – вона починається у серці кожного українця!

#Wіртуальна_виставка

Український вимір Другої світової

8 травня Україна відзначає День пам’яті та перемоги, вшановуючи загиблих у Другій світовій війні 1939–1945 років.

Цей день встановлено Законом України у 2023 році на знак солідарності з Європою ,як пам’ять про ту страшну трагедію в історії людства. Спільним також є символ памʼяті про Другу світову війну – мак памʼяті.

Україна долучається до традиції відзначення перемоги над нацизмом в європейському дусі – не святкуємо, а вшановуємо. Саме так у суспільстві сприймається 8 травня та Друга світова війна крізь людський вимір, з акцентом на ролі людей, котрі боролися проти нацизму. У День пам’яті та перемоги Україна традиційно вшановує їх, висловлює повагу та вдячність усім борцям із нацизмом, увічнює пам’ять про загиблих воїнів і жертв найкривавішої і найжорстокішої в історії людства війни.

День пам’яті та перемоги – це нагадування, що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів: націонал-соціалістичного (нацистського) у Німеччині й комуністичного в СРСР, а також мовчазного небажання найпотужніших держав світу чинити спротив агресорам. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

Під час Другої світової війни українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах та в багатьох арміях Антигітлерівської коаліції. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.

Вигнання нацистських окупантів не принесло Україні свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору.

У цій боротьбі ми втратили понад вісім мільйонів українців та представників інших народів, які проживали на нашій землі. В цілому Друга світова забрала життя від 50 до 85 мільйонів людей по всьому світу.

Сьогодні українці зі зброєю в руках захищають не тільки себе, а всі країни Європи від російської експансії і дають шанс на побудову більш тривкого миру і створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки. Умовою для цього є перемога над Росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії російського імперіалізму проти будь-кого на нашій планеті. Сьогодні в умовах агресії єдиний шлях відновлення миру – перемогти загарбника.

Матеріали про Другу світову війну та участь в ній українців містить книжкова виставка «Схилимо голови перед пам’яттю» що оформлена в бібліотеці #5.

Детальніше також читайте за посиланнями:

Професор Юрій Шаповал написав потужний есей "Гітлер, Сталін і Україна: безжальні стратегії" https://www.istpravda.com.ua/articles/2013/05/9/123358/

Сергій Громенко - про перші дні Другої світової у Львові: "Кілька людей, два диктатори і одне місто: оборона Львова 1939 року" https://www.istpravda.com.ua/articles/2014/09/16/144723/

Olesia Isaiuk написала про "30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював": https://www.istpravda.com.ua/articles/2019/06/30/155897/

Ola Hnatiuk - про "Ірена Яросевич-Рената Богданська. Найкрасивіші очі Львова між двох вогнів ідентичності" https://www.istpravda.com.ua/articles/2017/05/15/149785/

Rostyslav Pyliavets розібрав на запчастини один із новішіх фейків про український досвід Другої світової - "Як Жуков і Берія "наказали" депортувати усіх українців до Сибіру" https://www.istpravda.com.ua/articles/2017/01/4/149423/

Людмила Рибченко - "Кузьма Дерев’янко. Українець, який поставив крапку у війні" https://www.istpravda.com.ua/articles/2015/09/1/148521/

Професор Serhii Plokhii - про "Несуверенні нації. Як Україна стала засновницею ООН?" https://www.istpravda.com.ua/articles/2019/05/30/155744/

Żenia Klimakin зробив фантастичне інтерв'ю про досвід Травми Другої світової: "Мій дід був есесівцем". "А мій загинув в Освенцімі". Історія кохання нащадків ката і жертви" https://www.istpravda.com.ua/articles/2017/03/28/149649/

Розсекречена історія. Українці у Другій світовій війні

https://youtu.be/R3rmmVlWW-4

Пилок з крилець метелика

 

Свято відкриття виставки Галини Невінчаної "Пилок з крилець метелика" — це не просто подія, а справжнє свято мистецтва! Ніжний пастельний живопис, чарівні музичні мелодії та теплі вітання друзів створюють неповторну атмосферу. Що ще можна побажати? Лише одного — миру Україні!

Виставкова зала, бібліотека №5
Адреса: просп. Незалежності, 55

Громадська думка

     Приємно читати в газетах про нашу співпрацю з різними організаціями. 

    Дякуємо газету Громадську думку.

У межах реалізації проєкту «Соціальний орієнтир» громадською організацією «Люди» було проведено тренінг на тему «Раціональне використання часу та грошей» для дітей з внутрішньо переміщених родин Білоцерківської громади. Захід відбувся за підтримки благодійної організації UCARE.

Під час тренінгу учасники мали змогу дізнатися про основи тайм-менеджменту та фінансової грамотності, розвинути навички планування, пріоритезації справ, а також відповідального ставлення до власного бюджету. У формі інтерактивних ігор, практичних завдань та командної роботи діти вчилися, як ефективно використовувати власні ресурси — час і гроші — у повсякденному житті.

Тренінг пройшов у дружній та підтримуючій атмосфері, сприяючи не лише здобуттю корисних знань, а й соціальній адаптації учасників. Організатори висловлюють вдячність усім партнерам та учасникам за активну участь і сподіваються на подальше продовження подібних ініціатив.